Анотація до роботи:

Тарапатова Н. М. Університетська організація в контексті трансформаційних процесів. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2007.

У дисертації розглянуто університети як соціальні організації у контексті сучасних трансформаційних процесів, з’ясовано особливості їх організаційного функціонування та специфіку порівняно з іншими організаціями. Досліджується здатність університетських організацій до змін та сприйняття інновацій. Розглядаються загальносвітові тенденції розвитку університетських організацій у контексті глобальних змін в освітній політиці різних країн. Аналізуються вплив процесу комерціалізації сфери освіти на діяльність університетських організацій та перспективи їх розвитку. Окреслені особливості перевизначення місця і ролі університетів в освітніх системах різних країн та специфіка їх взаємовідносин із суспільством.

У висновках, відповідно до поставленої мети та завдань роботи сформульовані основні результати дисертаційної роботи та окреслено напрямки подальших досліджень університетської проблематики.

1. У зв’язку з недостатнім висвітленням у системі соціологічного знання теоретичних засад організаційного підходу до розгляду університетів як особливого типу освітніх соціальних організацій, обґрунтовано необхідність міжгалузевого підходу до їх аналізу та поглибленого вивчення всіх аспектів складної сутності університетської організації, у якій поєднано кілька організаційних моделей. Тому в дослідженні використано не тільки традиційні підходи до аналізу діяльності університетів (соціологія освіти та соціологія науки), але й залучено напрацювання економічної соціології, соціології організацій, соціології праці та управління, соціології політики тощо.

2. Доведено, що університети відносяться до складних соціальних організацій, оскільки їм притаманна множина організаційних сутностей, а саме: університети є водночас інституціями, адміністраціями та науковою спільнотою, що діє в організаційно окреслених межах окремого навчального закладу. Як інституція, університет має сприяти підтриманню та поширенню суспільних цінностей та норм. Як адміністрація, він має виконувати завдання, приписані йому державою. У виконанні цих завдань головна роль відведена викладачам-дослідникам, котрі організовані у наукову спільноту. Нарешті, ця наукова спільнота здійснює свою діяльність у межах окремої організації, вищого навчального закладу. Тобто університет – це складна, сповнена суперечностей організація, яка виконує численні завдання, використовує різноманітні ресурси, і результати діяльності якої важко вимірювані.

3. Виявлено такі специфічні риси університетської організації порівняно з класичними господарськими організаціями: 1) ригідність часової організації праці; 2) повільність процесу прийняття рішень; 3) сильна вертикальна кооперація та відносно слабкий рівень горизонтальної кооперації, 4) слабка міра відповідності між статусом, винагородою, функцією та змістом функціональних обов’язків; 5) діяльність акторів університетської організації характеризується тяжінням до автономізації стосовно будь-яких правил та переважанням консенсусного типу поведінки.

4. Продемонстровано, що традиційна система функціонування університетських організацій поставлена під сумнів трьома основними зовнішніми по відношенню до університетської організації чинниками: пере визначенням відносин із державою, зростанням попиту на вищу освіту та диверсифікацією вимог до її змісту. Два останні чинники зумовили зростання вимог до університетів з боку студентів як споживачів освітніх послуг. Виникає суперечність між двома сутнісними характеристиками університету: він змушений діяти як адміністративна інституція, тобто брати до уваги всі вимоги корстувачів освітніх послуг, і як організація, обмежена у своїх ресурсах, котра насправді неспроможна створити рівні умови доступу до вищої освіти для всіх бажаючих та рівні умови навчання, отже, не може забезпечити виконання покладеного на неї державою завдання щодо забезпечення умов реалізації освітніх прав всіх громадян.

5. Зафіксовано спільність тенденції до інструменталізації освіти для західноєвропейських країн (на прикладі Франції) та для України, де ця тенденція є фактором трансформації статусно-рольових позицій студентів як акторів організації. Доведено, що запровадження контрактної форми відносин у державних університетських організаціях зумовлює трансформацію відносин “університетська організація – студенти” у напрямку їх клієнтизації.

6. Запропоновано концепцію, згідно з якою епістемологію сприйняття студентської когорти як користувача освітніх послуг можливо зрозуміти, виходячи з аналізу чотирьох основних елементів: 1) глобального референта, який визначає пріоритети державної політики (статус та міра важливості освітньої політики для держави); 2) секторного референта, в межах якого визначаються орієнтири розвитку вищої школи та вищої освіти (політика у галузі вищої освіти; 3) соціогрупової і організаційної структури конкретної університетської організації та способів її зовнішнього і внутрішнього регулювання; 4) статусно-рольовою позицією, професійною культурою, груповими інтересами та способом взаємодії з користувачем кожного з діючих акторів організації.

Публікації автора:

Основні положення та висновки дисертації роботи викладено в публікаціях у фахових виданнях:

1. Університетські організації в контексті трансформаційних процесів. – Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія “Соціологія. Психологія. Педагогіка”. – 2006. – Вип. 24–25. – С. 10–13.

   Університет як об’єкт соціології організацій. – Соціальна психологія. – 2006. – № 1. – С. 153–162.

   Про європейський вектор розвитку університетських організацій: на шляху до впровадження “європейської моделі”? – Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2006. – № 1 (січень–березень). – С. 203–207.

   Користувач освітніми послугами як адресат освітньої політики держави // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки: Збірник наукових праць. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2006. – Вип.5. – С. 54-63.

   В інших виданнях:

   5. Університети і нові управлінські технології: проблеми впровадження та ефективності. - “Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління”. Матеріали другої наукової конференції (Донецьк, 14 квітня 2006 р.). – Донецьк: ДонДУУ, 2006. – С.210-218.