1. Функціонуюча в україністиці система термінів, у межах якої вивчаються й описуються синтаксичні зв’язки слів ще не повною мірою відповідає вимогам сучасного мовознавства. Немає повної номенклатури типів синтаксичних зв’язків слів, єдиного підходу до опису їх специфіки й засобів реалізації. Не визначені чітко й межі формалізованого підрядного зв’язку – узгодження. Про узгодження, як правило, навіть у найавторитетніших виданнях говориться при наявності координації, кореляції, тяжіння та деяких інших семантико-граматичних відношень, коли між відповідними компонентами мовленнєвого ланцюга немає ієрархічної залежності. Звідси й проблематичність уживання терміна узгодження в названих і подібних мовленнєвих ситуаціях, а тим більше при уподібненні слів з різних предикативних зон. 2. Поняття узгодження й уподібнення повинні бути розведені, оскільки це різні лінгвістичні явища. І якщо узгодження – це один з типів синтаксичного зв’язку, то уподібнення – лише певний засіб виявлення цього зв’язку. 3. Уподібнення – це такий засіб реалізації й маркування синтаксичної і смислової зв’язаності компонентів мовленнєвого ланцюга, при якому граматична форма одного з них так чи інакше відтворюється в граматичній формі іншого. Уподібнення не має конструктивних меж і може здійснюватися практично в будь-якій парі слів, у тому числі й тоді, коли ці слова синтаксично між собою безпосередньо не пов’язані, і тоді, коли вони знаходяться в різних і навіть дистанційно розміщених самостійних реченнях. 4. Система лінгвістичних об’єктів, пов’язаних з уподібненням словоформ, – це перш за все практично вся номенклатура парадигматичних класів слів. Навіть прислівник може уподібнюватися в граматичній категорії ступенів порівняння прислівнику або ж прикметнику. Актуалізуються при уподібненні не тільки характерні для субстантива й ад’єктива категорії роду, числа і відмінка, як це має місце при узгодженні, але й категорії особи, часу, виду, стану, способу, ступенів порівняння, тобто категорії всіх шести повнозначних частин мови. І уподібнюватися, отже, можуть у тій чи іншій їх комбінації всі парадигматичні класи слів, що мають якісь спільні граматичні категорії. 5. У межах одного речення (простого або частини складного) уподібнення словоформ може здійснюватися як при наявності між ними ієрархічних відношень (уподібнення дієслівних форм у категоріях часу і виду), так і при відсутності таких, наприклад, при координації (уподібнення в особі й числі), у конструкціях із звертанням (уподібнення дієслівного присудка звертанню – іменнику в категоріях роду й числа) і навіть при сурядному зв’язку (уподібнення в категорії відмінка іменників із функціонально протиставлених рядів з сурядним зв’язком). 6. Уподібнення словоформ з різних предикативних зон – не менш регулярне для сучасної української мови явище, в основі якого, як правило, лежить анафора. Тут теж повний спектр відповідних лінгвістичних об’єктів як у плані їх приналежності до тієї чи іншої частини мови, так і у плані тих граматичних категорій, у межах яких уподібнення здійснюється. Співвідносяться при цьому не тільки форми часу присудків з різних частин складного речення, але і форми актантів й атрибутів, які входять до різних, у тому числі й дистанційно розміщених речень великої синтаксичної сполуки. |
