У дисертації розроблено нові теоретико-методичні підходи та запропоновано вирішення науково-практичних завдань щодо вдосконалення управління акціонерним капіталом в агропромисловому виробництві. Найбільш важливі результати проведеного дослідження полягають у наступному: 1. Узагальнено сутнісні ознаки акціонерного капіталу як об’єкта фінансового менеджменту. Обґрунтовано, що він є зовнішнім джерелом власних фінансових ресурсів, виконує функцію титулу власності, його структура визначає частку кожного акціонера та участь його в управлінні, тоді як власний капітал акціонерів являє собою вартість чистих активів і виконує функції фактора виробництва, інвестиційного ресурсу та мультиплікатора капіталу. Характерною особливістю акціонерного капіталу є передача функції управління та розпорядження ним професійним менеджерам, які зобов’язані через механізм мотивації їх праці забезпечити акціонерам отримання доходів та збільшення їх капіталу. 2. Фінансове управління акціонерним капіталом як складова корпоративного управління здійснюється з метою зростання ринкової вартості підприємства та доходів акціонерів за допомогою запропонованого фінансового механізму, який включає сукупність інструментів і методів впливу на його формування – обсяги, ціну, структуру капіталу та сукупність фінансових індикаторів, які дозволяють оцінити ефективність його використання. 3. Доцільно розмежувати поняття ціни капіталу і з позицій акціонера розглядати її як мінімальну норму прибутку на капітал з врахуванням інфляції, а з позицій позичальника – як витрати, пов’язані з його залученням. Існування різних методик ускладнює на практиці вартісну оцінку власного капіталу через відсутність необхідної інформації (розмір дивідендів, ринкова ціна акцій) та збиткову діяльність. Обґрунтовано, що для оцінки власного капіталу акціонерних агропромислових підприємств в вітчизняних умовах доцільно використовувати кумулятивний метод, який передбачає забезпечення власнику капіталу мінімальної ставки доходу, яку пропонується прирівнювати до депозитної ставки в національній валюті, з врахуванням впливу інфляції. Ціну фінансового кредиту та облігаційної позики запропоновано визначати, адекватно враховуючи податковий захист як до процентної ставки, так і до накладних витрат. 4. Вкладення в інтелектуальний капітал дозволяють отримати додатковий прибуток, який запропоновано визначати як різницю між рентабельністю власного капіталу та його ціною. Показник ефективності управління капіталом підприємства дозволяє оцінити результати діяльності менеджерів і керівників та застосовувати його як критерій для мотивації їх праці. За кожний відсоток перевищення рентабельності власного капіталу над його ціною 0,1% від додатково отриманого чистого прибутку пропонується спрямовувати в фонд матеріального стимулювання. 5. Обґрунтовано, що найбільш придатними для практичного застосування є методологічні підходи щодо управління структурою капіталу, які враховують її зв’язок з ринковою вартістю підприємства та доходністю капіталу, ґрунтуючись на яких автор запропонував критерії оптимізації структури – коефіцієнт зростання ринкової вартості та показник збільшення економічної доданої вартості підприємства. 6. Стан товарного та фінансового ринків є найсуттєвішими факторами зовнішнього оточення, які впливають на ефективність операційно-фінансової діяльності молокопереробних підприємств. Стратегія розвитку молокопродуктового підкомплексу має ґрунтуватися на вимогах та стандартах, що діють в Європейському Союзі. Забезпечення конкурентоспроможності галузі потребує створення високопродуктивного молочного стада на базі потужних тваринницьких комплексів і спрямування значних капіталовкладень у модернізацію виробничих потужностей молокопереробних підприємств. 7. Дослідженнями підтверджено гіпотезу про щільний зв’язок структури капіталу та ефективності його використання шляхом встановлення найбільш вагомих чинників внутрішнього впливу на рентабельність власного капіталу – рентабельність продажу, диференціал фінансового важеля, темпи приросту та коефіцієнт оборотності власного капіталу. 8. Реальна оцінка ринкової вартості акціонерних підприємств в агропромисловому виробництві в зв’язку з низькою ліквідністю їх акцій та рівнем капіталізації ускладнена через відсутність вільного їх обігу та проведення процедури котирування на фондових біржах, що обмежує їх можливості поповнення власного капіталу шляхом додаткових емісій. Проте встановлено, що в останні роки активізувалася емісійна діяльність, яка дозволила восьми молокопереробним підприємствам протягом останніх п’яти років залучити капітал шляхом випуску та розміщення облігацій на відкритому фондовому ринку на суму 44 млн грн. Доведено, що вартість залучення боргового капіталу через емісію облігацій нижча, ніж банківських кредитів за рахунок менших у 3–4 рази накладних витрат при обсязі емісії не менше 3 млн грн. 9. Грошова виплата дивідендів впливає на структуру капіталу акціонерного товариства, тому рішення про її здійснення доцільно приймати за умов, що частка власного капіталу становить не менше 50%, ефект фінансового важеля є позитивним, а економічна рентабельність перевищує середньозважену вартість капіталу. Мінімальний розмір ставки дивіденду запропоновано визначати на рівні середньозваженої ставки за депозитами в національній валюті, скоригованої на прогнозований індекс інфляції. Максимальний розмір ставки дивідендів не повинен перевищувати економічну рентабельність підприємства за безборгової структури капіталу. 10. Розроблена імітаційна модель процесу управління капіталом акціонерного підприємства дає можливість визначати планову потребу в додатковому зовнішньому фінансуванні та оптимізувати базову структуру капіталу в прогнозованому періоді з урахуванням операційно-фінансового ризику, а також управляти цим процесом у разі зміни будь-якого фактора, що дозволяє рекомендувати її для практичного застосування при прогнозуванні цільової структури капіталу для підприємств агропромислового виробництва. Рекомендовані заходи дозволять поліпшити ефективність управління акціонерним капіталом в агропромисловому виробництві та підвищити доходи його власників. | 