У дисертації виконане теоретичне узагальнення та запропоноване нове вирішення наукового завдання, щодо економічної сутності активів страхової компанії і розробці методів та прийомів управління ними в умовах українського фінансового ринку. Дисертаційне дослідження дозволило зробити ряд висновків теоретично-методологічного і науково-практичного характеру, зокрема: 1. Управління активами є важливим напрямком фінансового менеджменту страхових компаній, який забезпечує платоспроможність страховиків, фінансову надійність та ефективність їх діяльності. На управління активами страхових компаній визначальний вплив має специфіка страхової діяльності, а саме отримання страховиком коштів авансом і можливість унаслідок цього формувати грошові фонди для інвестицій. Завдяки управлінню активами забезпечується вплив страхування на стимулювання інвестиційних процесів в економіці. Значний вплив на прийняття рішень в сфері управління активами мають зовнішні чинники - попит на страхові послуги, розвиток фондового ринку, податкове і страхове законодавство, рівень ділової активності і очікування змін в економіці. 2. Структурний аналіз активів страховиків дозволив зробити висновок про перевагу в їх структурі фінансових активів, які забезпечують ліквідність компанії і надають можливість отримувати інвестиційний прибуток. Виходячи з цього основними об’єктами управління активами визначено довгострокові і поточні фінансові інвестиції, дебіторську заборгованість, грошові кошти. Також доведено, що в компаніях, які здійснюють ризикове страхування, повинні переважати оборотні активи, а в компаніях, що здійснюють страхування життя, - необоротні. При цьому компанії зі страхування життя в управлінні активами повинні віддавати перевагу прибутковості, а ризикові компанії – ліквідності. Дослідження теоретичних матеріалів і цифрових даних ряду українських страхових компаній дозволило розробити класифікацію активів страховиків, яка стала методологічним забезпеченням подальшого дослідження. 3. В управлінні активами страхові компанії повинні дотримуватися принципів безпечності, ліквідності, прибутковості. В переважній більшості джерел вказується на застосування цих принципів до розміщення в активах коштів страхових резервів. На думку дисертанта, ці принципи повинні застосовуватися і до активів, які представляють кошти страхових резервів і до усіх інших активів. Часто до принципів управління активами відносять диверсифікованість. В роботі зазначається неправомірність такого погляду і вказується, що диверсифікованість є засобом забезпечення реалізації принципів безпечності, ліквідності і прибутковості. Для досягнення кінцевої мети управління активами страхової компанії – підтримки оптимального співвідношення між ліквідністю і прибутковістю активів страховика, автором пропонується розподіл управлінських завдань на стратегічні і тактичні. До стратегічних задач належать: нарощення активів; підтримка оптимальної структури активів і джерел їх фінансування; забезпечення фінансової надійності. До тактичних завдань належать: забезпечення ліквідності страховика; оцінку вартості активів; поточний контроль за використанням активів; управління грошовими коштами та їх еквівалентами. 4. Зважаючи на те, що страхові компанії є фінансовими установами і основу їх фінансування повинні складати кошти їх клієнтів, фінансове управління в страхових компаніях і така його ланка як управління активами є об’єктом державного регулювання і контролю. Зараз державний контроль охоплює переважно активи сформовані за рахунок коштів (дозволені активи) та дотримання нормативів щодо капіталізації страховиків. Подальший розвиток державного контролю за управлінням активами страховиків, на думку автора, може здійснюватися в напрямку удосконалення системи обчислення нетто-активів (встановлення вимог до активів, що входять до складу нетто-активів і забезпечують платоспроможність страховика). 5. В процесі дослідження дисертантом доведено, що за звітністю, яка оприлюднюється страховими компаніями, не можна зорієнтуватись у багатьох питаннях, пов’язаних з фінансуванням і інвестуванням активів і зробити висновки про ефективність і безпечність фінансового управління. Тому пропонується новий формат оприлюднення спеціалізованої фінансової звітності, що сприятиме здійсненню глибокого аналізу діяльності компанії, в тому числі і з питань управління активами. 6. Для прийняття рішень в сфері управління активами страхових компаній необхідна якісна їх оцінка, яку в роботі пропонується пов’язувати з оцінкою платоспроможності. Дисертантом пропонується впровадити в оцінку активів страхових компаній показник реальної вартості активів, який представляє собою умовну величину, що характеризує можливість швидкого перетворення активів на грошові кошти за умови дисконту їх вартості. При цьому до окремих груп активів застосовуються знижувальні коефіцієнти, а деякі активи з низькою ліквідністю до складу реальних активів не включаються взагалі. 7. На основі дослідження іноземного досвіду оцінки платоспроможності страховиків зроблено висновок про необхідність змін у підходах до розрахунку показника нетто-активів, який представляє фактичний запас платоспроможності страхової компанії. Цей показник в українській системі оцінки платоспроможності страховиків є суто умовною величиною, яка не інформує про склад і ліквідність активів, що його представляють. Автором пропонується удосконалення методики оцінки нетто-активів, яке полягає в тому, що усі активи, які входять до складу нетто-активів, поділяються на три групи: ті, що входять без обмежень; ті, що включаються з певними обмеженнями (пропонується застосування знижувальних коефіцієнтів за категоріями активів); ті, що не можуть бути включені до складу нетто-активів. Впровадження змін до розрахунку показника нетто-активів і закріплення їх в нормативних актах, на думку дисертанта, забезпечить покращення структури активів страхових компаній і сприятиме підвищенню платоспроможності страховиків. 8. На підставі опрацьованих теоретичних джерел зроблено висновок, що на управління ліквідністю і грошовими коштами зверталася недостатня увага з вітчизняних і закордонних вчених. У зв’язку з цим в роботі пропонується для впровадження в діяльність компаній комплексний норматив управління миттєвою ліквідністю компанії. Сума страхового запасу грошових коштів (готівки) в активах компанії повинна дорівнювати більшій з двох величин: або 3% від вартості сформованих в компанії страхових резервів незароблених премій, або сумі, заявлених, але не врегульованих збитків. Загальна сума грошових коштів і їх еквівалентів повинна дорівнювати сумі поточних (страхових і нестрахових) зобов’язань компанії. Також, на думку дисертанта, доцільним є використання західного досвіду при управлінні грошовими коштами страхової компанії, зокрема, доцільно застосовувати модель Міллера-Орра (розподіл грошових коштів між готівкою і еквівалентами грошових коштів) в діяльності українських компаній, які здійснюють ризикове страхування. 9. Постійні зміни у зовнішньому економічному середовищі потребують розробки нових напрямків інвестування коштів страховиків. До нових напрямків інвестування коштів страхових компаній в роботі віднесено: інтеграцію страхових компаній і банків на корпоративних засадах; створення компаніями зі здійснення ризикових видів страхування компаній зі страхування життя; інвестування в реальний сектор економіки, приєднання, поглинання більш капіталізованими компаніями менш капіталізованих. Так, реорганізація страховиків шляхом приєднання, злиття або поглинання дозволятиме отримувати синергетичний ефект і підвищувати рівень конкурентоспроможності. Усі наведені напрямки сприятимуть вирішенню стратегічного завдання нарощення активів. Зважаючи на достатньо високий ризик інвестування коштів за новими напрямками, пропонується використовувати з цією метою не кошти страхових резервів, а власні кошти страховиків. 10. При прийнятті стратегічних рішень з інвестування і фінансування активів страхових компаній необхідно дотримуватися правила, щоб необоротні активи були профінансовані за рахунок перманентного капіталу. Дослідження дозволило зробити висновок про те, що для проведення аналітичних дій страхові резерви необхідно розділити на постійну і змінну частки. Дисертантом розроблено ряд моделей співвідношення між активами страхових компаній і джерелами їх фінансування, які характеризують платоспроможність і ризик втрати ліквідності. Також зроблено висновок, що інвестиційна політика компанії, яка здійснює ризикове страхування, в першу чергу повинна забезпечувати її ліквідність. Тому пропонується придбання акцій і більшої частки нерухомості здійснювати за рахунок власного капіталу, а придбання облігацій, банківських металів, інвестування коштів в банківські депозити здійснювати за рахунок коштів страхових резервів. Одним зі стратегічних завдань управління активами страхової компанії є забезпечення фінансової надійності. Автором доведено, що чинники, які формують фінансову надійність страховика, безпосередньо або опосередковано пов’язані з його активами, що стало обґрунтуванням для розробки інтегрованого показника оцінки фінансової надійності і ефективності використання активів. |
