У дисертації теоретично обґрунтовано та запропоновано новий підхід до вирішення науково-практичного завдання з удосконалення управління дебіторською заборгованістю в аграрних підприємствах. Проведене дослідження теоретичних засад управління дебіторською заборгованістю та практичного аспекту даного питання дало змогу зробити висновки і надати пропозиції, які полягають у наступному: 1. З метою ефективнішого управління дебіторською заборгованістю пропонується уточнити визначення дебіторської заборгованості як права (вимоги), що належать продавцю (постачальнику) як кредитору на повернення боргів контрагентами та фінансовий ресурс, що тимчасово вилучений з кругообігу і підлягає поверненню в майбутньому, а також доповнити класифікацію розрахунків із дебіторами за такими ознаками: суб’єкт дебіторської заборгованості, сума дебіторської заборгованості та причина виникнення. 2. Відсутність методичного забезпечення та практичного досвіду ефективного управління дебіторською заборгованістю в підприємствах аграрного сектору робить своєчасним та необхідним створення відповідного механізму управління, як невід’ємної частини фінансового менеджменту. 3. Запропоновано модель формування та реалізації механізму управління дебіторською заборгованістю, який включає наступні етапи: формування стандартів платоспроможності покупців та їх оцінка (дебіторська заборгованість у попередньому періоді); обґрунтування політики управління дебіторською заборгованістю по відношенню до покупців і замовників; прийняття рішень стосовно методів управління дебіторською заборгованістю; впровадження системи контролю за рухом дебіторської заборгованості; обґрунтування підприємством сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості. 4. Система аналізу й управління дебіторською заборгованістю вимагає постійного контролю за такими показниками, як термін надання позики, платоспроможність, принципи створення резервів, система збору платежів, система знижок. Процедура прийняття рішень стосовно визначених параметрів в основному не формалізована і залежить від рівня розвитку підприємства. 5. З метою контролю та підвищення ефективності управління дебіторською заборгованістю за товари, роботи і послуги рекомендовано ввести субрахунок “Розрахунки за відстроченими платежами”, на якому слід обліковувати розрахунки, за якими було відстрочено виконання зобов’язань за договорами. У структурі дебіторської заборгованості підприємств України на початок 2007 року найменша частка простроченої заборгованості за векселями, а в кредиторській заборгованості – за розрахунками із страхування та з оплати праці. Ці тенденції призводять до того, що збільшення обсягів дебіторської заборгованості зумовлює вилучення частини фінансових ресурсів з обороту і потребує пошуку додаткових джерел фінансування. 6. Збільшення неплатежів за відвантажені товари, виконані роботи та надані послуги (понад 60% загального обсягу заборгованості) погіршує загальний стан платоспроможності й негативно впливає на невиплати заробітної плати, платежі до бюджету, внески до державних позабюджетних фондів тощо. Станом на 1 січня 2006 р. в сільськогосподарських підприємствах Полтавської області найбільша частка простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості була в лютому та січні відповідно 21 і 61%. Це пояснюється сезонним характером виробництва та нерівномірністю грошових надходжень. Саме в цей період вибір ефективних методів управління дебіторською заборгованістю має найважливіше значення. Негативна тенденція в розрахунково-платіжних відносинах вплинула на процеси відтворення оборотних коштів, про що свідчить принципова зміна їх структури в сільськогосподарських підприємствах Кобеляцького району, за рахунок збільшення частки дебіторської заборгованості та товарно-матеріальних цінностей, відповідно на 5,4 процентних пункти та на 28,7 процентних пункти (порівняно станом на 1 січня 2007 р. і 1 січня 2001 р.). 7. Проведений аналіз визначає передумови вибору прийомів і методів управління дебіторською заборгованістю, а саме: контроль за станом розрахунків із покупцями, що має здійснюватися за схемою: відвантаження продукції - проходження розрахункових документів, їх оплата - надходження виручки на рахунок підприємства; вибір відповідних форм розрахунків, що забезпечують своєчасність платежів. Формування цього принципу повинно здійснюватися диференційовано. При реалізації продукції необхідно передбачити форми розрахунків, прийнятні для покупця та ефективні для постачальника. Жорсткий підхід, а саме: використання передплати, акредитивів, тощо може взагалі ускладнити процес продажу та зменшити надходження від реалізації продукції або послуг; виявлення фінансових можливостей надання підприємством-постачальником відстрочки платежу надійним покупцям за відвантажену продукцію під їхнє зобов'язання, як правило, оформлене векселем (з нарахуванням відсотка). Отже, вексель несе зобов'язання погасити суму боргу і відсотки; виважений підбір покупців, що дозволяє диверсифікувати ризики виникнення дебіторської заборгованості; вибір сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості. До них можна віднести факторингові операції, облік векселів або продаж їх на фондовому ринку, форфейтинг; регулювання цін реалізації продукції з метою скорочення втрат від дебіторської заборгованості. 8. Запропонована альтернативна рейтингова оцінка платоспроможності покупця (замовника), яка має ряд переваг: може бути використана як за умови наявності фінансової звітності покупця, так і за її відсутності; дозволяє звести різні кількісні та якісні показники покупців до єдиної кількісної бази і враховувати значимість кожного з них у загальній оцінці платоспроможності; не потребує великих витрат часу та праці. 9. У процесі контролю за залишками дебіторської заборгованості доцільно використовувати такі методи: 1) графік старіння, що показує співвідношення неоплачених платежів за часовою ознакою; 2) дні неоплачених продажів (DSO); 3) метод матриці залишків дебіторської заборгованості, який має певну перевагу перед методами графіка старіння і DSO, оскільки з'ясовує відношення залишків неоплаченої дебіторської заборгованості до суми продажу в кредит, яка їх зумовила. Для контролю за станом дебіторської заборгованості на підприємстві бажано використовувати всі методи контролю одночасно. При проведенні контролю за станом дебіторської заборгованості загальна сума заборгованості розноситься за термінами, які поділено на 5 періодів. Найсприятливішою для підприємства є ситуація, коли більший відсоток прострочених платежів припадають на період до 30 днів. Пропонується для аналізу використовувати коефіцієнт оплати поставок у відсотках до запланованого надходження засобів. 10. З метою мінімізації ризику виникнення простроченої дебіторської заборгованості при формуванні політики управління дебіторською заборгованістю, доцільно керуватися наступними правилами: оцінювати платоспроможність покупців, яким надається відстрочка платежу; передбачати в договорі умови, які б спонукали контрагентів уникати порушення термінів оплати; визначати допустимий розмір дебіторської заборгованості та забезпечити контроль його спеціалістів підприємства, які виконують функції управління дебіторською заборгованістю; затвердити регламент, що досконально описує весь процес управління і містить інформацію про функціональні обов'язки фахівців з фінансового управління. Запропоновані заходи та методики дозволять зменшити розмір дебіторської заборгованості, покращити платоспроможність аграрних підприємств та скоротити потребу в додаткових фінансових ресурсах. | 