У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в розробці пропозицій щодо оптимізації діяльності із здійснення державних запозичень з метою ефективного управління державним боргом. В результаті дисертаційного дослідження автором було поставлено і розв‘язано низку недостатньо опрацьованих завдань теорії управління державним боргом, залучення зовнішніх кредитів, а також підвищення ефективності їх використання. Це дозволяє зробити такі висновки: 1. Показано необхідність розробки стратегії управління державним боргом, орієнтованої на здійснення структурного реформування економіки. Доцільним є спрямування залучених коштів на реорганізацію виробництва, закупівлю та створення сучасних технологій. Основним критерієм для України при відборі проектів слід встановити вимогу модернізації виробництва в напрямку зменшення енергозатратності, створення умов для структурної реформи вітчизняної економіки. 2. Удосконалена теоретична модель побудови оптимальних рішень боргової політики демонструє залежність обсягу нових запозичень, реструктуризованої частки боргу і потенційного розміру списання зобов‘язань від ймовірності та сили економічного спаду в країні-позичальника, а також ймовірності та рівня економічного зростання за сприятливого розвитку подій. 3. Аналіз складових частин та динаміки державного боргу України дає підстави вважати, що відсутність стратегічного планування і непослідовність державної політики сприяли зростанню заборгованості держави і виникненню загрози її економічному і політичному суверенітету. Нераціональні запозичення 1997-1998 років і слабка активність Уряду у пошуках альтернативних джерел залучення коштів до державного бюджету, поряд із відсутністю реальної податкової реформи, підтверджують короткостроковість і некомплексність завдань, що вирішувалися такими запозиченнями. 4. Необхідно вдосконалити законодавчу базу для функціонування прозорої системи управління державним боргом. Верховна Рада України повинна затверджувати рішення щодо отримання зовнішніх комерційних позик, про реструктуризацію зовнішнього боргу, а також програм державних запозичень, адже, відповідно до Конституції України, це її функція. Повноваження органів державної влади та порядок проведення реструктуризації боргу повинні бути врегульовані Законом України “Про державний борг України”, прийняття якого є першочерговим. 5. Вартість зовнішніх комерційних позик на даний період часу є занадто високою, тобто, зовнішні запозичення доцільно здійснювати лише у формі довгострокових позик міжнародних фінансових організацій, які надаються на вигідних умовах. Рішення про отримання таких позик повинні прийматися лише після ретельного аналізу таких проектів на предмет їх використання з метою структурного реформування вітчизняної економіки. 6. Результатом переговорів з Росією має стати міждержавний взаємозалік на суму, яка складає перевищення активів України в частці колишнього союзного майна над боргами. Всі спірні питання мають бути розв‘язані в пакеті документів, який би забезпечив дотримання національних інтересів України. 7. Проведені розрахунки демонструють, що при збереженні тенденцій економічного зростання, якщо Україна кардинально не змінить своєї боргової політики в напрямі погашення (можливо, навіть дострокового) частини державного боргу, вартість обслуговування боргу буде невпинно зростати. 8. Для найшвидшої загальної стабілізації економіки необхідно запровадити єдину систему управління державними запозиченнями. Доцільно створити орган державної влади зі спеціальним статусом, який би займався розробкою довгострокової стратегії управління державним боргом України, координував дії органів державної влади, що приймають участь у здійсненні державних запозичень, а також здійснював державний нагляд за процесом відбору і впровадження проектів, на які залучаються кошти кредитів, отриманих під державні гарантії. На думку автора, необхідно рішуче змінити ставлення до зовнішнього державного боргу України. З метою збереження економічної і політичної незалежності країни, навіть розуміючи всю складність виділення необхідних коштів для здійснення грошових виплат, чи дострокового викупу боргових зобов‘язань, доцільно зупинити зростання зовнішнього боргу і посилення залежності від кредиторів. Приймаючи до уваги втрату довіри інвесторів до державних запозичень, а також занадто високу ціну зовнішніх комерційних кредитних ресурсів, Україна повинна протягом кількох років будувати свій бюджет на профіцитній основі з метою розвантаження свого боргового портфеля. Лише за умови стабільно високих темпів приросту ВВП і зростання надходжень від експорту, Україна буде здатна подолати кризу ліквідності і вийти на оптимальний рівень державного боргу, при якому державні запозичення здійснюються з метою стимулювання виробництва і регулювання економічних циклів. | 