Анотація до роботи:

Максим’юк С.В. Управління діяльністю підприємств в кризових ситуаціях. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами. – Європейський університет, Київ, 2008.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню і методичному забезпеченню процесу управління діяльністю підприємств в кризових ситуаціях. Обґрунтовано економічну сутність існуючих підходів щодо визначення кризового управління, причини виникнення кризових ситуацій у діяльності підприємств, описано сутність технології реінжинірингу як важливої складової в стратегії протидії кризовим явищам. Здійснено оцінку існуючих методик прогнозування кризових явищ на підприємствах, розроблено експрес-методику діагностики причин кризового стану підприємств з подальшим її використанням для організаційно-економічного оздоровлення досліджуваних суб’єктів господарювання. Запропоновано методичні рекомендації щодо створення та організації роботи груп кризового управління, визначено ефективність використання управлінських технологій в період виникнення кризових ситуацій.

Ключові слова: кризова ситуація, підприємство, кризове управління, експрес-діагностика, група кризового управління, управлінська технологія, реінжиніринг, антикризова стратегія.

В узагальненому вигляді результати дисертаційного дослідження зводяться до наукового обґрунтування теоретико-методологічних положень, розробки та використання робочого інструментарію управління підприємствами в кризових ситуаціях. За результатами проведеного дослідження зроблено наступні висновки:

1. В процесі виробничо-господарської діяльності підприємств антикризовим за своєю суттю повинно бути належне управління діяльністю організацією з ретельним виконанням всіх необхідних управлінських функцій, відповідно, автором вжито поняття «кризове управління» – спеціально організоване управління діяльністю підприємств в кризовій ситуації, спрямоване на адекватну її оцінку, діагностику та розробку шляхів виходу з неї.

2. Кризу діяльності підприємства слід розглядати як кризу його менеджменту, оскільки кризовою є така ситуація, яку менеджмент визнає загрозливою для існування самого підприємства. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємств показав, що саме суб’єкт управління в більшості випадків виступає причиною та джерелом появи кризових ситуацій.

3. Оздоровлення підприємств необхідно і доцільно використовувати поза рамками справ про банкрутство, не допускаючи їх започаткування. В якості найбільш раціонального варіанта усестороннього оздоровлення слід вважати самостійне започаткування керівництвом збиткових підприємств необхідних змін, шляхом ініціювання процесів з уникнення кризової ситуації. В процесі управління підприємством в період кризи, важливого значення набуває випереджувальний аналіз, вироблення, прийняття і випереджаюча реалізація управлінських рішень, експрес-діагностика діяльності підприємств, які наближаються до стадії збитковості чи перебувають в ній, а також тих, які досягли надкритичного рівня неплатоспроможності.

4. Запропоновано експрес-методику діагностики причин кризового стану підприємств на основі комплексного матричного підходу, яка дає можливість оперативно оцінити і виявити причини незадовільної роботи економічно-господарських систем не тільки в умовах обмеженого часу, але й дати необхідні рекомендації для управління підприємством у відповідних умовах господарювання стану через удосконалення використання наявного ресурсного потенціалу.

5. Доведено, що одним із найефективніших кроків у вирішенні питання виходу підприємства з кризового стану є створення груп кризового управління. Персонал підприємства в період кризи повинен пройти через перерозподіл за обґрунтовано сформованими рекомендаціями, які повинні поділити весь персонал на наступні групи: за функціями - управлінський та виконавчий, за типом поведінки в кризових ситуаціях - проактивний, активний, реактивний та пасивний. До складу групи кризового управління повинні увійти проактивна та активна частина як управлінського так і виконавчого персоналу.

6. Пропоновані елементи системи кризового управління доцільно впроваджувати не тільки на підприємствах, що перебувають у кризовому стані, але й на тих, що функціонують успішно, оскільки основне завдання системи, в останньому випадку, полягає в недопущенні (профілактиці) кризової ситуації, а в разі її настання - у подоланні та оздоровленні підприємства.

7. Активізувати роботу у сфері кризового управління підприємствами можна за такими напрямками: створення команд фахівців з метою подолання підприємством кризового стану; розробка узгодженого плану дій на тривалу перспективу щодо подолання стану неплатоспроможності підприємств на основі діагностики їх господарської діяльності; робота над вдосконаленням практики застосування законодавства, яке регулює діяльність підприємств в кризових ситуаціях; спільна діяльність з підвищення правової культури органів виконавчої влади, судів загальної юрисдикції в питаннях кризового управління.

8. Одержані в дисертаційній роботі теоретичні основи, методичні та прикладні результати дослідження дозволяють достатньо достовірно встановити і оцінити реальний стан підприємства з чіткою ідентифікацією, аналізом і діагностикою причин формування кризового стану та використати управлінські технології щодо нівелювання кризових явищ, а в подальшому і їх запобіганню в діяльності господарюючих суб’єктів.

Публікації автора:

Максим’юк С.В. Управління діяльністю підприємств в кризових ситуаціях. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами. – Європейський університет, Київ, 2008.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню і методичному забезпеченню процесу управління діяльністю підприємств в кризових ситуаціях. Обґрунтовано економічну сутність існуючих підходів щодо визначення кризового управління, причини виникнення кризових ситуацій у діяльності підприємств, описано сутність технології реінжинірингу як важливої складової в стратегії протидії кризовим явищам. Здійснено оцінку існуючих методик прогнозування кризових явищ на підприємствах, розроблено експрес-методику діагностики причин кризового стану підприємств з подальшим її використанням для організаційно-економічного оздоровлення досліджуваних суб’єктів господарювання. Запропоновано методичні рекомендації щодо створення та організації роботи груп кризового управління, визначено ефективність використання управлінських технологій в період виникнення кризових ситуацій.

Ключові слова: кризова ситуація, підприємство, кризове управління, експрес-діагностика, група кризового управління, управлінська технологія, реінжиніринг, антикризова стратегія.