У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і подано нове вирішення наукової проблеми, що полягає в удосконаленні управління ефективністю виробництва на підприємствах з переробки плодоовочевої продукції. Основні наукові і прикладні результати, а також рекомендації щодо їхнього практичного використання є такими: 1. Розкрито теоретико-методичні аспекти управління ефективністю виробництва. Вдосконалено визначення суті ефективності виробництва як економічної категорії з урахуванням ресурсно-витратного підходу, що базується на відображенні кінцевих позитивних результатів діяльності підприємства при оптимальному використанні як застосовуваних, так і споживаних ресурсів в умовах ринкового механізму формування цін. Уточнено обґрунтування вибору критерію ефективності виробництва. 2. У дисертаційній роботі поглиблено суть системи управління ефективністю виробництва як сукупності взаємопов’язаних принципів, методів та функцій, спрямованих на забезпечення підвищення ефективності виробництва. Розроблено концепцію комплексного підходу до управління ефективністю виробництва, який ґрунтується на врахуванні функціонального, часового, структурного, технологічного, мотиваційного і ресурсного елементів, що дає змогу охопити всі аспекти діяльності підприємства з метою виявлення резервів і шляхів їхньої реалізації. Зосереджено особливу увагу на функціональному аспекті управління ефективністю виробництва, відповідно до якого досліджено такі функції, як планування, організація, нормування, координація, мотивація, контроль і регулювання. 3. Запропоновано схему вимірювання ефективності виробництва на основі поєднання систем вимірювання вітчизняної й зарубіжної практики. Йдеться про паралельне застосування фінансових та нефінансових показників, які доповнюють один одного. Узагальнено вимоги до системи вимірювання. Розвинуто систему узагальнюючих і часткових показників ефективності виробництва через удосконалення моделі інтегрального показника. Рекомендується внести в цю модель такий компонент, як інформаційний ресурс. 4. Дослідження функціонування підприємств з переробки плодоовочевої продукції дало змогу виявити чинники, які сприяли рівномірному розвитку переробних підприємств у дореформений період економіки країни, та чинники, що впливають на зміцнення позицій галузі в сучасних умовах. Результати аналізу стану плодоовочеконсервної галузі в Тернопільській області показали невисокі обсяги виробництва порівняно з іншими галузями харчової промисловості. Однією з причин такого стану визнано зниження виробництва продукції рослинництва, що є основним постачальником сировини переробних підприємств. Ще одна причина пов’язана зі зміною структури реалізації сільськогосподарської продукції, коли більша частина вирощених плодоовочевих продуктів знаходить свого споживача на ринку і лише незначна частка надходить консервним підприємствам для подальшої переробки. Узагальнено характерні риси функціонування підприємств із сезонним типом виробництва за основними напрямками діяльності. Встановлено взаємозв’язок процесу управління ефективністю виробництва щодо його функцій з особливостями діяльності підприємств з переробки плодоовочевої продукції. 5. Проведено аналіз взаємозв’язків підприємства і зацікавлених сторін з метою виявлення нефінансових показників. Застосовано модель "призма ефективності", на основі якої проаналізовано відносини (на прикладі одного з плодоовочеконсервних підприємств – ТОВ "Агрофуд") із суб’єктами, які перебувають в тісному взаємозв’язку з ним: власники-акціонери, інвестори, споживачі, працівники, державні регулятивні органи, постачальники, посередники. Визначено, що нефінансовими показниками, врахування яких забезпечить підвищення ефективності виробництва, є внесок, вимоги і побажання кожної із зацікавлених сторін. Схематично відображено етапи виконання завдання щодо підвищення ефективності виробництва. 6. З метою вдосконалення управління ефективністю виробництва підприємств з переробки плодоовочевої продукції зосереджено увагу на плануванні. Введено поняття планового критерію і розроблено систему комерційних та некомерційних показників плодоовочеконсервного виробництва, а також складено план-карту показників, що є тим інструментом, який забезпечить розробку плану підвищення ефективності виробництва. Запропоновано скористатися методом експертного опитування для оцінювання ефективності планування. З цією метою розроблено анкету, кожному пункту якої відповідає певний розділ плану підвищення ефективності виробництва. Обґрунтовано такі критерії оцінювання: "періодичність планування", "термін виконання", "визначення виконавців і відповідальних осіб" та "ступінь охоплення кількісних і якісних показників". Розраховано коефіцієнт ефективності планування для обробки результатів експертного опитування. Використання цього коефіцієнта дає змогу встановити взаємозалежність ефективності процесу розробки планів та кінцевих результатів діяльності. Зростання значення коефіцієнта ефективності планування вказує на підвищення ефективності виробництва. 7. Проблему пом’якшення впливу сезонності виробництва рекомендовано вирішувати за допомогою економіко-математичного моделювання на основі задачі оптимізації виробничих витрат. Ця модель враховує: динаміку прогнозованого попиту на консервовану продукцію; сезонні коливання цін на сировину; зменшення сезонних обмежень на виробництво певних видів продукції підприємства з одночасним урахуванням додаткових витрат на тривале зберігання відповідних видів сировини. Запропоновано розширити асортимент продукції консервами із сировини, що піддається тривалому зберіганню. Це забезпечить більш ефективне використання обладнання й оптимальну структуру виробництва і дасть змогу збільшити прибуток. Раціоналізація виробництва на основі запропонованого графіка дозволила пом’якшити вплив сезонності. Продовжено виробничий цикл, збільшено зайнятість працюючих та ефективність використання фінансових ресурсів, що підвищило ефективність виробництва загалом. |
