Проведене дослідження, узагальнення його результатів підтверджують гіпотезу й дають підстави для висновків 1. Управління економічним комплексом великого міста в умовах трансформації України до правової цивілізованої держави з ринковими відносинами є проблемою великої складності. Це пояснюється, з одного боку, не розробленістю науково-методичної бази управління процесами перебудови, з другого - великим впливом факторів загальнодержавного рівня. Останні локалізуються на регіональному рівні й стають місцевими проблемами. 2. Міста історично виникли в результаті дії об'єктивних законів суспільного розвитку, таких як поділ і кооперування праці, спеціалізація і комбінування виробництва. Процес концентрації та інтеграції різних видів людської діяльності характерний для міст усіх суспільно-економічних формацій. У ринкових умовах місто стає економічною категорією як певна організація продуктивних сил і виробничих відносин, обігу промислового капіталу, інфраструктури життєдіяльності населення й умов її забезпечення 3. Сучасні міста є головним джерелом національного доходу, доходів консолідованого бюджету України. Тому модернізація системи місцевого самоврядування в містах повинна стати невід'ємним елементом нової регіональної і муніципальної політики. 4. Велике місто є складною ієрархічною стохастичною соціально-економічною системою. Управління економічним комплексом міста слід здійснювати шляхом впливу на його синергетику. Синергетичні фактори перетворюють великі міста в гігантські урбанізовані зони, що отримали назву мегаполісів. Для сучасних умов ключовим напрямом є використання факторів довгострокової дії, а саме: інноваційної складової виробничого потенціалу та людського капіталу міста, як синергетичних чинників його розвитку. Збереження та реструктуризація виробничого потенціалу великих міст є важливим фактором стабілізації та економічного росту. Пошук шляхів вирішення проблеми необхідно здійснювати у поєднанні з процесами децентралізації управління. Такий підхід обіцяє подвійний ефект: поширення децентралізації управління економікою і підвищення ресурсного забезпечення органів виконавчої влади і місцевого самоврядування. 5. У період трансформації економіки країни містам потрібні нові критерії оцінки соціально-економічного стану їх розвитку, на відміну від існуючих, що зменшились із часів колишнього Союзу. Тому необхідно ввести ранжування міст України залежно від стану соціально-економічного розвитку кожного з них. Критерієм такої оцінки може стати інтегральний показник, що визначає питому вагу відрахувань податків до державного бюджету економічним комплексом міста. Відповідно до соціально-економічного статусу міста встановити розміри посадових окладів державним службовцям. 6. В управлінні економічним комплексом міста найбільш привабливим є ресурсний підхід. Оптимізацію використання ресурсів міста можна здійснити за допомогою економіко-математичної моделі у вигляді матриці лінійних алгебраїчних рівнянь. 7. В економічному комплексі м. Києва за останні роки спостерігаються зміни ресурсного забезпечення. У структурі джерел фінансування капітальних вкладень скоротилася частка бюджетних асигнувань і зросла питома вага інвестицій нерезидентів і приватних фірм. На фінансову підтримку інноваційних процесів у промисловості витрат у бюджеті міста не передбачається. Виявлено тенденції, які надалі можуть негативно позначитися на розвитку міської економіки: вповільнення темпів зростання капітальних вкладень; обмеженість ресурсів на рахунок традиційних джерел, при недостатньому використанні банківських кредитів, коштів не резидентами; зменшення темпів капітальних вкладень у приоритетній галузі економіки – промисловість, транспорт та зв‘язок, сфера обігу; недостатність інвестицій в оновлення і модернізацію активної частини основних виробничих фондів. У разі збереження цих тенденцій, основні фонди і технології у провідних галузях економіки міста відновленими не будуть. 8. Рівень життя населення м. Києва в середньому подолав межу офіційного прожиткового мінімуму. Витрати й заощадження в розрахунку на душу населення значно перевищують із року в рік офіційні грошові доходи. Це свідчить про зростання тіньового сектора в економічному комплексі міста. Разом із тим спостерігається значний рівень безробіття й плинності робочої сили. Рівень доходів населення у місті Києві вище, ніж у середньому по Україні. Проте, як фактор зворотного зв‘язку і впливу соціальних факторів на економіку та стимулювання попиту залишається недостатнім і не спрацьовує. 9. Зміни, що відбулися в економічному комплексі м. Києва в останні роки, роблять можливим і необхідним розробку стратегічних програм соціально-економічного розвитку міста, де провідна роль належить інвестиційній складовій. Слід переглянути існуючі принципи здійснення інвестиції в основний капітал, враховувати регіональні й державні інтереси в поточній діяльності органів влади. 10. Здійснення адміністративної реформи на рівні міста передбачає одночасне реформування місцевих органів державної влади й цілеспрямоване розширення меж відповідальності місцевих громад і перерозподіл повноважень на користь органів самоврядування. Ключовою проблемою є створення організаційно-економічного механізму для здійснення функцій місцевого самоврядування і їх фінансового забезпечення. 11. Подальше вдосконалення системи управління великими містами вимагає нормативно-правового забезпечення проведення адміністративної реформи й розвитку його соціально-економічного комплексу. Найкращою правовою нормою законодавчого забезпечення реформ була б розробка "Муніципального кодексу України", який би охопив основні функції управління містом. | 