У дисертаційній роботі наведено теоретичні узагальнення і запропоновано нове вирішення важливого економічного завдання, що полягає в розробці та науковому обґрунтуванні напрямів створення системи управління інноваційною діяльністю підприємств легкої промисловості. Найбільш суттєві висновки полягають у такому: 1. На основі узагальнення різних наукових підходів, запропоновано визначати інновації як зміни у виробничій, комерційній та управлінській діяльності, що призводять до появи нових чи вдосконалених товарів, технологій, стратегій тощо, які в результаті їх впровадження приносять додаткову корисність одночасно виробникам і споживачам. 2. Дослідження показало, що існують різні методологічні підходи до класифікації інновацій, що зумовлено різноманітністю суб’єктів, які здійснюють інновації; унікальністю та комплексністю нововведень; структурою інноваційного процесу, що включає ряд етапів; широким застосуванням інновацій у різних сферах життя. З точки зору управління інноваційною діяльністю найбільш важливим є поділ інновацій на вдосконалюючі, істотні та революційні. 3. Управління інноваційною діяльністю визначено як невід'ємну складову загального управління підприємством, що являє собою сукупність принципів, методів, форм управління та заходів, спрямованих на створення та впровадження інновацій для отримання конкурентних переваг і зміцнення ринкових позицій підприємства. Запропоновано доповнити зміст управління інноваційною діяльністю на сучасному підприємстві такими складовими як: необхідність врахування типу впроваджуваної інновації, розміру підприємства, галузевої приналежності та регіону розміщення, а також рівня розвитку та особливостей організаційної інноваційної культури; залучення до управління інноваційною діяльністю представників однотипних та суміжних підприємств, постачальників, споживачів, конкурентів. 4. Стан інноваційної діяльності підприємств легкої промисловості оцінено як незадовільний. Встановлено, що на вітчизняних підприємствах основну увагу приділяють вдосконалюючим інноваціям (переважно продуктовим). Виявлено що інноваційні процеси гальмуються через відсутність управління інноваційною діяльністю на підприємствах. При нинішніх масштабах інноваційної діяльності галузь найближчим часом не зможе успішно конкурувати на ринках. Підкреслено, що забезпечити конкурентоспроможність легкої промисловості неможливо без істотних та радикальних інновацій, що стосуються як нових технологій, так і всієї бізнес-моделі підприємства. 5. З’ясовано, що серед макроекономічних чинників найбільший вплив на інноваційну діяльність справляє загальна економіко-політична ситуація в країні, зокрема наявність конкурентного середовища на внутрішньому ринку; стабільність фінансової та банківської систем і ступінь досконалості та стабільності законодавчої бази. Водночас, останнім часом значної ваги набувають чинники, пов’язані з процесами, які відбуваються у світовій економічній системі, зокрема, посилення конкурентної боротьби та виникнення світових економічних криз. На мікрорівні найсильніший вплив на хід інноваційної діяльності справляють фінансові чинники, а саме відсутність фінансових ресурсів, насамперед, інноваційно-інвестиційного спрямування. 6. Встановлено, що фінансовий стан значної кількості підприємств легкої промисловості нестійкий, оскільки діють чинники, що спричиняють збитковість підприємств, такі як: невідповідність структури оборотних і необоротних активів підприємств ринковим умовам господарювання; нестача фінансових ресурсів, зокрема власного капіталу; недобросовісна конкуренція з боку товарів, завезених з країн з дешевою робочою силою (в т.ч. контрабандним шляхом), зростання цін на сировину та енергоносії. 7. Доведено, що при теперішньому фінансовому стані підприємств та за відсутності передумов для його поліпшення в найближчій перспективі досягти помітних зрушень в інноваційній діяльності можливо лише через здійснення організаційно-управлінських інновацій, які здатні забезпечити комплексне використання інноваційних можливостей підприємства, отримання синергетичного ефекту від поєднання інтересів учасників інноваційного процесу та створення нових організаційних структур, здатних до саморозвитку. 8. Обґрунтовано необхідність поєднання функціонального і матричного принципів управління для здійснення інноваційної діяльності на підприємстві. Для цього рекомендовано створити спеціальний інноваційний підрозділ, який би здійснював керівництво інноваційною діяльністю, залучаючи до неї працівників усіх підрозділів підприємства. Для поліпшення інноваційного стимулювання на підприємстві запропоновано кінцеві винагороди тісно прив’язувати до інноваційних завдань, виконання яких контролювати через систему показників, що розробляється у чотирьох основних сферах: фінанси, ринкове середовище, внутрішні виробничі процеси та управління персоналом. 9. Сформульовано критерії відбору партнера для спільної інноваційної діяльності, такі як: наявність у партнера досвіду здійснення інноваційної діяльності; управлінські та інформаційно-комунікаційні можливості створення партнерства. По кожному з цих критеріїв визначено кількісні та якісні показники, запропоновано поетапну оцінку можливого інноваційного партнера. Проведено апробацію за цими критеріями на 3-х підприємствах (ВАТ «Кіровоградська швейна фабрика «Зорянка», ЗАТ «Санта-Україна», ВАТ «Корсунь-Шевченківська швейна фабрика») і зроблено висновок щодо можливого інноваційного співробітництва. 10. Доведено необхідність застосування в регіоні кластерної моделі організації виробництва для вирішення проблемних питань інноваційної діяльності на підприємствах. Її доцільність зумовлена тим, що при нинішньому незадовільному фінансовому стані більшості підприємств, значні потенційні можливості легкої промисловості не можуть бути повною мірою реалізовані силами окремих підприємств (переважно малих). Запропоновано методику обчислення інтегрального показника, на основі якої визначено рейтинги регіонів, де потенційно можна створити кластери легкої промисловості. Зокрема, обґрунтовано доцільність створення кластерів підприємств лляної галузі в Чернігівській, Рівненській та Житомирській областях. 11. На основі проведеного прогнозного оцінювання основних показників господарської та інноваційної діяльності підприємств легкої промисловості по областях, при залученні їх до територіально-виробничих кластерів Поліського регіону, зроблено висновок про можливість зростання загального обсягу реалізованої інноваційної продукції за шість років (2008-2013) за базовим варіантом у 2,5-3,3 раза, за оптимістичним – у 3,0- 3,6 раза, за песимістичним у 2,1-2,9 раза. |
