Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої проблеми –удосконалення механізму державного управління інвестиційною діяльністю малих підприємств. У дослідженні були узагальнені та отримали подальший розвиток науково-методичні питання розвитку малих підприємств, активізації їх інноваційно-інвестиційної діяльності та удосконалення державного механізму стимулювання інвестування та кредитування. Проведене дослідження дає змогу зробити такі висновки і пропозиції. 1. У ринкових умовах малі підприємства поряд з виконанням соціальних функцій (забезпечення зайнятості, формування середнього класу, досягнення суспільно-психологічної рівноваги) виступають активними учасниками інноваційно-інвестиційних процесів, інтеграції науки у виробництво, кооперації з середніми та великими підприємствами через створення кластерів, технопарків тощо. Разом з тим, на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки роль малих підприємств у процесах розширеного відтворення ще незначна, вони характеризуються низьким рівнем впровадження та використання інновацій. Тому необхідно посилити інвестиційну спрямованість регулювання малих підприємств і зосередити увагу не лише на самозайнятих підприємцях, а на розвитку інноваційно спрямованих підприємств. 2. Результати дослідження свідчать про відсутність виваженої стратегії держави щодо стимулювання інвестиційного розвитку малих підприємств, а також про розрив між змістом соціально-економічних реформ, проблемами структурної перебудови, інноваційної моделі розвитку, забезпечення зайнятості населення та політикою сприяння розвитку малого бізнесу. Отже, необхідно узгоджувати державну політику активізації розвитку малих підприємств із загальнодержавними, реґіональними і галузевими програмами розвитку, а також обов’язково враховувати питання їх розвитку при розробленні нормативно-правових актів, спрямованих на вирішення актуальних проблем. 3. Обгрунтовано необхідність уточнення визначення малого підприємства як господарюючого суб’єкта підприємницької діяльності, зареєстрованого в установленому порядку будь-якої організаційно-правової форми і форми власності з обсягом виручки від реалізації за рік до 1 млн. гривень і з обов’язковою градацією з чисельністю працюючих: виробничі – до 200 осіб, невиробничі – до 25 осіб, що свідомо займається ризиковою діяльністю для досягнення певного рівня прибутковості, рентабельності, веде пошук нових сфер вкладання капіталу та впровадження нововведень для збереження, зміцнення і розширення власних позицій на ринку. 4. Діагностика проблеми трансформації структури малих підприємств до торговельно-посередницької діяльності показала, що сфера дії спрощених методів оподаткування і можливість переходу на них обмежується низькою межею кількості працюючих (до 50 осіб), через яку виробничі підприємства, що мають більш складну організаційну структуру і є найбільш інноваційно активними, не зможуть використати потенційні можливості для свого економічного розвитку і зміцнення ринкових позицій у конкурентному середовищі. 5. Проведений аналіз діючого механізму формування джерел фінансового забезпечення процесу інвестування на малих підприємствах свідчить, що для них типовим є те, що найбільша частка їх інвестицій – це власні кошти (прибуток і амортизація). Надзвичайно обмеженим є доступ малих підприємств до ринку кредитних ресурсів через їх високу вартість, короткостроковість, а також необхідність наявності високоліквідної застави. 6. Аналіз фінансових результатів малих підприємств за видами їх економічної діяльності та активності здійснення інвестицій, свідчить, що незважаючи на те, що чистий дохід торговельних підприємств становить 52 % у загальному обсязі чистого прибутку, а промислових малих підприємств - 15,8 %, різниця в обсягах валових інвестицій в основний капітал за вищенаведеними видами економічної діяльності підприємств є незначною. Отже, при нижчих фінансових можливостях (обсягах чистого прибутку) малі промислові підприємства є більш схильними до вкладення коштів у забезпечення свого подальшого розвитку. 7. З метою спрямування податкової політики на формування внутрішніх джерел фінансового забезпечення інвестицій у напряму активізації інвестиційних процесів на малих підприємствах запропоновано збереження спрощених методів оподаткування з одночасним удосконалення загальної системи оподаткування в Україні. Такий підхід обумовлено тим, що на етапі становлення малого підприємства застосування спрощених методів оподаткування дає змогу йому більш раціонально використовувати свій наявний потенціал, забезпечувати стабільність розвитку. Водночас існує гранична межа позитивної дії спрощених методів оподаткування, після досягнення якої, підприємство, що має намір перейти до категорії більш високого рівня конкурентних відносин (набути ознак інноваційності, перетворитися у середнє), має відмовитися від державного піклування і діяти відповідно до загальної системи оподаткування. Регулююча роль держави у цьому процесі полягає у створенні сприятливого податкового клімату для малих підприємств, які мають значний інноваційний потенціал і реальні можливості економічного зростання. 8. Найбільший вплив на процес формування власних фондів фінансового забезпечення інвестиційної діяльності малих підприємств мають податок на прибуток і нарахування на фонд заробітної плати. Економічний ефект від спрощеного оподаткування буде досягнуто лише за умови, коли економія при сплаті податку на прибуток буде більшою, ніж витрати підприємства при сплаті єдиного податку, що можна досягти при рівні рентабельності більше 67 % для тих підприємств, які не є платниками ПДВ і обрали єдиний податок при ставці у 10 % і 32 % при відповідній ставці у 6 %. Саме таке значення мінімального рівня рентабельності у разі застосування єдиного податку є вигідним для підприємства і економічно виправданим. В іншому ж випадку застосування єдиного податку лише збільшує податкове навантаження на мале підприємство. 9. Кредитування малих підприємств сьогодні характеризується врахуванням лише фінансового стану потенційного позичальника, його платоспроможністю і ліквідністю, через це серед клієнтів банків переважають торговельні та посередницькі фірми, а промислові та сільськогосподарські підприємства, які не можна віднести до підприємств, що отримують швидкий прибуток та за короткі терміни окупають витрати, втрачають інвестиційну привабливість як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів. На ринку кредитних послуг незалежно від того, хто є учасником – вітчизняні фінансово-кредитні установи або міжнародні організації, для малих підприємств виникають аналогічні проблеми, а саме: короткостроковість, висока вартість позичкового капіталу і наявності у підприємства ліквідної застави. Таким чином, не маючи доступу до зовнішніх джерел фінансування, вітчизняні підприємства можуть розраховувати лише на власні джерела фінансового забезпечення інвестицій в інноваційний розвиток. За таких обставин в роботі пропонується максимізувати опосередковане втручання держави у процес активізації інвестування малих підприємств через стимулювання кредитно-фінансових установ, які займаються їх кредитуванням, а також створення нормативно-правового середовища щодо запровадження механізму мікрокредитування. 10. Необхідно переглянути механізм впровадження амортизаційної політики, що можна здійснити у разі прийняття відповідного Закону України “Про амортизацію”, в якому слід передбачити реформування амортизаційної системи за рахунок лібералізації норм нарахування амортизації і встановлення спеціальних норм безпосередньо для малих підприємств, що сприятиме раціональному використанню їх фінансових можливостей. 11. Необхідно посилити вплив регіональних органів влади шляхом розповсюдження практики застосування диференційованої орендної плати за використання приміщень та обладнання, об’єктів виробничої інфраструктури з урахуванням пріоритетності діяльності малих підприємств для економіки реґіону, що дасть змогу зменшити валові витрати і вирішити проблеми технологічної відсталості підприємств даного регіону, а місцевій владі – вирішити низку соціальних проблем і стимулювати перспективні напрями розвитку реґіону. |
