У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення задачі, що виявляється в розробці організаційно-економічних і методичних основ створення системи управління конкурентоспроможністю банків та механізмів її впровадження у практику банківської діяльності. 1. Аналізуючи точки зору зарубіжних та вітчизняних авторів на банківську конкуренцію як економічну категорію, слід відмітити їх одностайне твердження, що банківська конкуренція суттєво відрізняється від конкуренції в інших галузях економіки. Такими відмінними рисами є: різноманітність форм банківської конкуренції та їх інтенсивність; наявність численних банківських ринків, що формують конкурентний простір; видовий характер внутрішньогалузевої конкуренції; відсутність вхідних бар’єрів; олігополістичний характер банківських ринків; проблеми управління якістю банківських продуктів через обмеження цінової конкуренції тощо. Сутність такої економічної категорії як “конкурентоспроможність” різними авторами розуміється в цілому однаково і зводиться до здатності суб’єкта набувати чи володіти такими якостями і властивостями, які впливають на успішність його діяльності в умовах економічного змагання. 2. Проведений аналіз діяльності банківської системи України показав, що вона на сьогодні знаходиться в стані перебудови. За формою ця перебудова полягає в переході від одно- до дворівневої структури, а за змістом – в створенні ринкових, а значить і конкурентних засад функціонування банківської системи. Аналізуючи існуючу законодавчу базу розвитку конкуренції в банківській сфері України (Цивільний кодекс України, Закон України “Про Національний банк України”, Закон України “Про банки і банківську діяльність” тощо), встановлено необхідність недопущення в досліджуваній сфері: обмеження конкуренції; зловживань господарюючими суб’єктами домінуючим положенням на ринку. Вирішення цих питань сприятиме стабільності банківської системи. В цілому нормативно-правова база банківської діяльності, орієнтованої на конкуренцію, повинна забезпечувати однокові умови для усіх її учасників: створення рівних стартових можливостей для усіх банків, відсутність дискримінації окремих банківських установ. 3. Проблема конкурентоспроможності є комплексною, тому аналіз та оцінка конкурентоспроможності продукції (послуг) повинні розглядатися з позицій технічної методології кваліметрії та економічної методології маркетингу шляхом побудови узагальненої моделі, включаючи формування множини факторів, що впливають на конкурентоспроможність, та визначаючи їх взаємозв’язки. Конкурентоспроможність повинна виступати не лише як результат, але й як процес, який може описуватися кількісними параметрами і бути системною категорією. 4. На теперішній час загальноприйняті методики оцінки конкурентоспроможності, формування конкурентної переваги відсутні. Тому більшість конкурентних оцінок мають поверховий характер, оскільки не дозволяють виявити причини відставання в конкурентній боротьбі. Дійсний же рівень розвитку банківської системи виявляється насамперед шляхом порівняльного аналізу її характеристик з відповідними характеристиками зарубіжних фінансово-кредитних систем. Це стосується внутрішньої оцінки розвитку; виявлення конкурентного рівня (із застосуванням кращих характеристик конкурентів як вимірювальної шкали); функціонального визначення рівня (з визначенням непрямих конкурентів за порівняльними ключовими характеристиками); уточнення споживчої цінності для управління процесом оцінки конкурентоспроможності послуг, які надаються клієнтам (широке порівняння існуючих та очікуваних клієнтами характеристик послуг). 5. Для управління процесом оцінки конкурентоспроможності банку найефективнішим є застосування структурного підходу, який дозволить визначити пріоритетність факторів у їх сукупності, встановити раціональні співвідношення та підвищити обґрунтованість розподілу складових (якостей) конкурентоспроможності. Проведений експертний аналіз дозволив встановити такий ранговий набір якостей банку (конкурентних переваг за задовільної оцінки): менеджмент банку, інформаційні технології в управлінні банком, якість послуг, управління ризиками, корпоративна культура та рівень компетенції персоналу, внутрішній аудит, гарантійний сервіс. 6. Проведений ретроспективний аналіз конкурентних переваг банку дозволив, по-перше, адаптувати використану методику М.Портера до аналітичних можливостей українських банків, а по-друге, отримати комплексну інформацію про стан галузі банківських послуг України в цілому та структуру даної галузі на основі п’яти сил конкуренції, які визначають її прибутковість, по-третє, встановити позицію окремого банку в галузі, визначити його конкурентну стратегію та проаналізувати ланцюжок цінностей конкретного банку як основу його конкурентної переваги. Кінцевим етапом даного дослідження є аналіз факторів утримання конкурентних переваг. Дана методика адаптована до умов України, повинна застосовуватись аналітичними службами банку і за наявності відповідних аналітичних інформаційних технологій її використання може зробити суттєвий внесок у загальну методологію управління конкурентоспроможністю банку. 7. Діагностика проблеми конкурентоспроможності українських банків показала, що майже усі вони ігнорують необхідність мати власну (персоніфіковану) модель розвитку та відповідну їй концепцію управління, зокрема політику банку стосовно різних напрямів його діяльності на певний період та механізм відповідних практичних заходів. Більшість банків не займається системним аналізом, діагностикою та прогнозуванням своєї діяльності, а також не має продуманих та повноцінних систем інформаційного забезпечення процесів управління з чітко вираженими функціями, ролями, контролем виконавців. Невміння утримувати лідируюче положення та відсутність бажання проводити зміни внаслідок прагнення зберегти отримані переваги – все більше стають причинами ліквідації навіть великих банків. 8. Розроблення проблем банківської конкуренції для українських банків набуває не лише теоретичного, але й практичного значення. Нині керівникам банків потрібно основну увагу приділяти розробленню конкурентної стратегії. Обґрунтовано фактори вибору банком певного виду конкурентної стратегії та запропоновано механізм їх адаптації до умов економіки України. На підставі цього розроблено конкурентну стратегію для реально діючого банку, метою якої є розвиток і підтримання ефективного сполучення завдань та ресурсів банку з можливостями ринку. 9. Розроблено та запропоновано до практичного впровадження блок-схему управління конкурентоспроможністю банку, яка складається із цільових блоків: вибір конкурентної стратегії розвитку банку; системний підхід до диверсифікації та планування діяльності; реорганізація системи методології банківських процесів технологічного забезпечення, обліку, аналізу і контролю; вдосконалення банківського менеджменту; інформаційне забезпечення системи внутрішньобанківського управління; комплексний підхід щодо підвищення якості та конкурентоспроможності послуг; реформування системи управління персоналом; управління ризиками. Кожен із визначених блоків сприяє розв’язанню проблем підвищення конкурентних можливостей банку, зміцненню його позицій на ринках, досягненню сталого розвитку за рахунок створення і підтримання конкурентних переваг. Інструментарієм реалізації даної системи є створення персоніфікованої моделі управління банком. 10. Практичними результатами формування конкретної моделі управління банком є запропоновані автором такі розробки: методика оцінки ефективності банківських бізнесів, започаткована на принципах реінжинірингу бізнес-процесів та направлена на підвищення результативності реалізації банківського продукту з урахуванням внутрішньобанківського обороту ресурсів, розподілу загальнобанківських доходів і витрат; модель управління ризиками банку з елементами контролінгу та взаємозв’язками, адекватними стратегіям банку; методика оцінки наявного персоналу банку за критеріями реальності, надійності, практичності; методика оцінки використання та рівня компетентності працівників, яка направлена на створення комплексної системи відбору та оцінки працівників, механізму їх мотивації; алгоритм вибору стратегії планування та впровадження новітніх інформаційних технологій в управління банківською діяльністю як найважливішого фактору забезпечення банку конкурентних переваг у майбутньому. Усі ці розробки впроваджено в практику банківської діяльності, про що свідчать відповідні акти та довідки про впровадження. Річний економічний ефект від впровадження запропонованої системи управління конкурентоспроможністю банку становить 19,5 млн. грн. | 