У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у виробленні концептуальних основ управління конкуренто-спроможністю ВНЗ на засадах бенчмаркінгу. Узагальнення та систематизація результатів дослідження дозволили сформулювати такі висновки: 1. Узагальнення і систематизація теоретико-методологічних основ управління конкурентоспроможністю ВНЗ, а також аналіз практики їх функціонування дозволили встановити, що ВНЗ конкурують між собою, пропонуючи для споживання освітні продукти як інноваційні системи знань, вмінь та навичок користування ними, сформовані через надання освітніх і супровідних послуг, забезпечених необхідними ресурсами. 2. Розвиток конкурентних відносин на ринку освітніх продуктів обумовлює доцільність трактування конкурентоспроможності ВНЗ як здатності створювати конкурентні переваги для задоволення існуючих та формування нових потреб клієнтів на визначеному ринку у певний період часу. При цьому забезпечується суспільна спрямованість діяльності та власний стійкий розвиток. Таке тлумачення дозволило виокремити додаткову класифікаційну ознаку «вид ринку» як системоутворюючу, відповідно до якої виділено конкурентоспроможність ВНЗ на ринках освітніх продуктів, робочої сили, міжнародних освітніх продуктів, інтелектуальної власності, інформації, інжинірингових та консалтингових послуг. 3. Розгляд сучасних підходів до управління ВНЗ дозволив обґрунтувати доцільність імплементації бенчмаркінгу в управління їх конкуренто-спроможністю для забезпечення формування, підтримки і розвитку конкурентних переваг. Систематизація існуючих і виділення додаткових ознак (рівень господарювання та вид процесу) дозволило довести його універсальність внаслідок можливості застосування на мікро-, мезо- та макрорівнях та виокремити бенчмаркінг основних і допоміжних процесів, а також процесів розвитку, системне використання яких обумовлено цілями управління конкурентоспроможністю ВНЗ. 4. Аналіз конкурентного середовища ВНЗ дозволив виявити тенденції його розвитку, які полягають у: розширенні сфери ринкових відносин у вищій освіті та її комерціалізації; загостренні конкуренції на основі нецінових методів, зокрема за рахунок компетенцій; диверсифікації і посиленні клієнтоорієнтованості діяльності ВНЗ; конвергенції ринку освітніх продуктів з суміжними ринками; посиленні інтеграції вищої освіти України у міжнародний освітній простір. Окреслені тенденції додатково актуалізують і підтверджують доцільність впровадження бенчмаркінгу у ВНЗ. 5. Результати, отримані в процесі дослідження існуючих варіантів стратегії конкуренції ВНЗ, дозволили сформувати типологію ВНЗ на ринку освітніх продуктів за часткою ринку та асортиментом освітніх продуктів з визначенням альтернативних траєкторій конкурентної поведінки: лідери (які можуть створювати сателітів), послідовники (які можуть формувати структурно відокремлені підрозділи - філії, навчально-консультаційні центри тощо) та нішери (які найчастіше використовують методи цінової конкуренції) і за динамікою частки ринку виокремити наступальний чи оборонний характер стратегічної поведінки закладів. 6. Використання основних підходів конкурентного аналізу в методології бенчмаркінгу засвідчило високу інтенсивність конкуренції в сегменті економічного напряму підготовки на регіональному ринку освітніх продуктів і дозволило обґрунтувати прерогативу державних ВНЗ при використанні у якості еталонів бенчмаркування. Приватні заклади переважно є реципієнтами успішного досвіду, однак вони також можуть розглядатися як еталони при бенчмаркуванні. 7. Узагальнення підходів до управління конкурентоспроможністю і використання елементів бенчмаркінгу в конкурентному аналізі та розробці стратегій конкуренції ВНЗ дозволило сформувати концепцію, яка передбачає виокремлення етапів процесу управління конкурентоспроможністю на засадах бенчмаркінгу (розробка і коригування місії; діагностика; проектування бенчмаркінгу; планування; реалізація; контроль) з новим змістовим наповненням і з використанням наскрізного бенчмаркінгу на стратегічному, тактичному і операційному рівнях управління. Реалізація концепції дозволить забезпечити цілеспрямований системний вплив на формування, підтримку і розвиток конкурентних переваг ВНЗ. 8. Необхідність усунення фрагментарності бенчмаркінгу в управлінні конкурентоспроможністю ВНЗ та реалізація системного підходу до забезпечення бенчмаркування дозволили ідентифікувати необхідні складові бенчмаркінгу та їх зміст на основі генералізації причинно-наслідкових зв’язків між ними та побудувати модель організаційно-економічного забезпечення імплементації бенчмаркінгу в управління ВНЗ. Вона репрезентує логічну мультиатрибутивну схему взаємопов’язаних інформаційного, організаційного, соціально-психологічного, фінансового та аналітичного модулів, які забезпечують управління конкурентоспроможністю ВНЗ на засадах бенчмаркінгу. 9. Запропоновано комплексний підхід до збалансованого оцінювання ринкової, соціальної і фінансово-економічної результативності бенчмаркінгу, основою якого є універсальна система показників Х. К. Рамперсада. Він інтегрує методологію збалансованої системи показників, яку доповнено елементом «суспільство», з концепціями тотального менеджменту якості, управління компетенціями та управління результативністю і дозволяє узгоджувати цілі управління конкурентоспроможністю ВНЗ. | 