У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яка виявляється у з’ясуванні основних складових та чинників механізму залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор вітчизняної економіки для відновлення та прискорення його розвитку. Проведене дослідження дало підстави зробити такі висновки та пропозиції. 1. Ефективність національної економіки та аграрного сектора зокрема залежить від наявності необхідних інвестиційних ресурсів та їх раціонального використання. Однак сьогодні сільськогосподарська галузь відчуває гострий дефіцит таких ресурсів, що зумовлено несприятливим інвестиційним кліматом. Вирішення цієї проблеми пов’язане з розробленням адекватного механізму залучення інвестиційних ресурсів. 2. Інвестиційні ресурси є невід’ємним елементом складної системи зв’язків та відносин, що виникають у процесі інвестування. Вони тісно пов’язані з такими економічними категоріями, як “фінансові ресурси” та “капітал” і входять до складу першочергових об’єктів уваги з боку інвестора, особливо на підготовчому етапі його інвестиційної діяльності. Різноманітність форм та видів інвестиційних ресурсів вимагає їх класифікації за певними ознаками. Серед них найважливіші: зміст інвестиційних ресурсів, джерела їх формування, форма власності суб’єкта господарювання, кількість інвесторів, які беруть участь у реалізації інвестицій, регіональна приналежність та напрями використання інвестиційних ресурсів у процесі інвестування. Джерела інвестиційних ресурсів пропонується класифікувати на підставі відмінностей між внутрішніми та зовнішніми, приватними та державними інвестиційними ресурсами. 3. Дослідження сутності та пріоритетних чинників інвестиційного клімату агросфери, зокрема прибутковості, інвестиційних ризиків та перспектив розвитку галузі, - дало змогу запропонувати визначення “механізму залучення інвестиційних ресурсів” і розробити його структуру. Згідно з визначенням, “механізмом залучення інвестиційних ресурсів” є сукупність методів та інструментів державного регулювання інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання, спрямованих на забезпечення сприятливого інвестиційного клімату відповідного середовища (агросфери) для стимулювання потенційного інвестора. Основними та необхідними складовими механізму на макрорівні є фінансово-кредитні, фіскальні і спеціальні методи та інструменти, а також нормативно-правове та організаційно-інформаційне їх забезпечення. 4. Врахування особливостей формування інвестиційних ресурсів на мікрорівні дало змогу сформулювати такі основні принципи державного управління механізмом залучення інвестиційних ресурсів: 1) врахування перспектив розвитку сфери (об’єкта) залучення ресурсів; 2) забезпечення відповідності обсягу залучених ресурсів потребам; 3) забезпечення можливостей формування суб’єктом господарювання оптимальної структури інвестиційних ресурсів; 4) оптимізація витрат держави на залучення ресурсів із різних джерел; 5) забезпечення високоефективного використання інвестиційних ресурсів; 6) забезпечення системності управління механізмом. Окрім того, розроблено алгоритм процесу управління механізмом залучення інвестиційних ресурсів, що здійснюється в чотири етапи: формування цілей управління; пошук шляхів досягнення цілей; прийняття рішень та контроль за їх виконанням. 5. Аналіз практики використання окремих елементів механізму дозволив виявити низку проблем, а саме: нормативно-правове забезпечення механізму неузгоджене і породжує нестабільність та невизначеність середовища функціонування суб’єктів господарювання; сучасна система освіти й передачі знань не відповідає потребам сільгоспвиробників та потенційних інвесторів; компенсація банківських ставок (традиційний інструмент механізму) поліпшила доступ до короткострокових кредитних ресурсів, але проблему високої їх вартості та майже повної відсутності довгострокового кредитування не вирішено; заставне кредитування не спрацьовує через відсутність необхідної законодавчої бази, цільового фінансування та недоліки організаційно-методичного характеру; не вирішена проблема пільгових умов обов’язкового страхування. Окрім того, ефективність залучення інвестиційних ресурсів суттєво знижують низька прибутковість сільськогосподарських виробників, відсутність необхідних механізмів захисту від різноманітних (і в першу чергу - цінових) ризиків та непривабливий міжнародний імідж вітчизняної економіки. У результаті обсяг інвестиційних ресурсів, залучених у сільськогосподарське виробництво, не відповідає мінімальним його потребам. 6. На підставі статистичних даних про діяльність сільськогосподарських підприємств побудовано регресійні моделі впливу прибутку підприємств та одержаних ними кредитів на обсяг інвестицій в основний капітал сільського господарства, а також параболічну модель прогнозу інвестицій, що дає змогу визначати стратегічні напрями управління механізмом їх залучення. 7. При визначенні шляхів підвищення ефективності залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор національної економіки обґрунтовано, що пріоритетними їх напрямами є: удосконалення інструментів гарантування кредитів та стимулювання приватного кредитування; удосконалення біржових інструментів, тарифної політики та інфраструктури збуту сільськогосподарської продукції; удосконалення організаційно-інформаційного забезпечення національних та іноземних учасників аграрного ринку. Вирішальна роль у даному контексті належить нормативно-правовому забезпеченню визначених напрямів. Аналіз законодавчої бази, зокрема Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, а також законопроекту “Про аграрну дорадчу службу” виявив суперечності та недоліки, що потребують виправлення та доопрацювання. Запропоновано відповідні зміни, які вважаємо доцільним внести у ці документи. | 