У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і запропоновано нове вирішення наукової задачі, що виявляється в обґрунтуванні підходів і пропозицій, спрямованих на удосконалення управління активами банку з урахуванням аналізу і оцінки їх недохідної складової, а також визначенні впливу недохідних активів на ефективність діяльності банку. За результатами дисертаційного дослідження зроблено наступні висновки та пропозиції науково-теоретичного і прикладного характеру: 1. Визначено економічний зміст поняття “недохідні активи” як “ресурси, контрольовані банком, або права на отримання таких ресурсів, що виникли в результаті минулих подій, використання або отримання яких, як очікується, призведе до отримання еквівалентного потоку грошових коштів у майбутньому, тобто не принесе банкові безпосереднього доходу”. 2. Аналіз активів банку слід проводити з уніфікованої позиції за принципом дохідності і недохідності, що дозволить достовірно оцінити ефективність їх структури. Для побудови ефективної стратегії управління активами банку необхідно класифікувати активи на дохідні та недохідні. Недохідні активи слід розглядати з позиції прямої та непрямої недохідності. Недохідні активи прямої недохідності – основні засоби, нематеріальні активи, товарно-матеріальні цінності – визначаються засобами внутрішньобанківських операцій. Недохідні активи непрямої недохідності – дебіторська заборгованість – визнаються в процесі як внутрішньобанківських, так і фінансових операцій. 3. Розроблено модель управлінського обліку недохідних активів і запропоновано схему їх аналітичного обліку, які побудовані за принципами цілісності, оперативності та прозорості. Консолідація інформації про недохідні активи на рахунках розділу 80 “Недохідні активи” дозволить оперативно отримувати необхідну інформацію про них (як у цілому, так і за певними їх складовими), а також використовувати її у взаємозв’язку з іншими даними для всебічного вивчення діяльності банківської установи залежно від поставленої мети аналізу. 4. У результаті дослідження впливу недохідних активів на результативні параметри банківської діяльності запропоновано модель факторного аналізу прибутку. Факторний аналіз прибутку довів вплив недохідних активів на показники ліквідності та дохідності банку. 5. З метою виявлення процесів, які відбуваються у банку конкретної групи, розраховано показник структури активів за співвідношенням між ліквідними коштами та іншими активами банку. Високе значення співвідношення між ліквідними коштами та іншими активами банку свідчить про те, що банк здійснює операції, переважно, на міжбанківському ринку і має незначний кредитно-інвестиційний портфель. Аналіз співвідношення між ліквідними коштами та іншими активами банку у поєднанні з показником рентабельності дає змогу вирішити дилему “ліквідність-дохідність”, яка завжди актуальна для банків. Національний банк України, у свою чергу, отримує інструмент моніторингу за фінансовим станом банків. 6. Розраховано економіко-математичні регресійні моделі в динаміці та статиці, які виявили ступінь впливу на недохідні активи окремих груп активів та зобов’язань. Моделі у динаміці дозволяють управляти недохідними активами у розрізі конкретного банку і прогнозувати їх обсяг у разі зміни тієї чи іншої групи активів (зобов’язань). Моделі у статиці оцінюють кількісні параметри управління недохідними активами банку. На основі даних моделей розраховано економетричні коефіцієнти за активами і зобов’язаннями, використовуючи які можна оцінити ступінь збалансованості структури активів банку. 7. Запропоновано коефіцієнти недохідних активів, які поєднують дохідні та недохідні чинники впливу: економетричний і за рентабельністю. Порівняння значень даних коефіцієнтів показало, що значне їх коливання свідчить про певні недоліки в управлінні активами банку, непропорційну структуру активів або низьку ефективність банківської діяльності взагалі. Отриманий їх інтервал властивий для банків, що дотримуються зваженої стратегії управління активами банку. Такий підхід до аналізу і оцінки недохідних активів дозволяє отримувати інформацію про недоотриманий прибуток і, як наслідок, про невикористані резерви розвитку банку, а також визначати оптимальну зміну прибутку, що очікується у разі зміни обсягу недохідних активів. 8. З метою визначення стратегії управління недохідними активами банки розподілено на групи за середнім розрахунковим значенням економетричного коефіцієнта недохідних активів за активами. Банки, що входять до однієї групи, мають однакові можливості для розширення діяльності. 9. Запропонована модель аналізу і оцінки недохідних активів банку орієнтована на аналітиків банків, які займаються менеджментом активів, і працівників Національного банку України, до компетенції яких входить виявлення диспропорцій у структурі балансу банку. Отже, запропонована система аналізу недохідних активів є універсальною. Інша характеристика моделі – гнучкість. Методика аналізу недохідних активів не прив’язана до поділу Національним банком України банків за групами активів. Аналітики банку можуть використовувати лише власну звітність і на її основі складати прогноз розвитку банку, а відтак знаходити найбільш адекватні значення недохідних активів та інших параметрів, що відповідають меті аналізу. Простота моделі полягає у можливості оперативно отримувати аналітичну інформацію, оскільки результатом розрахунку є всього кілька показників, що об’єднують як дохідні, так і недохідні чинники впливу. | 