Проведене дисертаційне дослідження дало змогу обґрунтовано, з позиції системного підходу визначити шляхи вирішення теоретичних і методичних питань управління оборотними коштами підприємства. У результаті проведеного дослідження зроблені такі висновки і пропозиції: 1. З метою більш ґрунтовного розуміння змісту поняття “оборотний капітал” та для цілей економічного аналізу пропонується наступне його визначення: оборотний капітал – це майнові цінності, споживані однократно, створені за рахунок авансування грошових і прирівняних до них засобів, призначені для забезпечення безперервності планомірного процесу виробництва й реалізації продукції, які включають у себе наступні елементи: запаси сировини й матеріалів; запаси незавершеного виробництва; запаси готової продукції на складі; витрати майбутніх періодів; товари відвантажені; дебіторську заборгованість; грошові кошти. У пропонованому визначенні відображена двоєдина сутність оборотного капіталу – як сукупності джерел його формування та як майнових цінностей, розміщених в активах підприємства. 2. З метою підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства та поліпшення якості управлінських рішень запропонована відповідна система управління оборотними коштами, визначена в роботі як сукупність процесів розробки й реалізації управлінських впливів, безпосередньо спрямованих на виконання функцій управління й досягнення поставлених цілей в конкретних умовах місця й часу. Зазначено, що підвищення ефективності функціонування цієї системи пов’язано з реалізацією ряду вимог: інтегрованість із загальною системою управління підприємством; комплексний характер формування управлінських рішень; високий динамізм, що враховує зміну факторів зовнішнього та внутрішнього середовища; орієнтованість на цілі розвитку підприємства. 3. При розгляді методології аналізу оборотного капіталу виникає необхідність у виділенні таких двох напрямків: аналіз зовнішній і внутрішній. Зовнішній аналіз оборотного капіталу, будучи складовою частиною зовнішнього фінансового аналізу, базується насамперед на даних бухгалтерської (фінансової) звітності й у зв’язку з цим, обмежений за змістом. Зовнішній аналіз оборотного капіталу включає оцінку їх забезпеченості джерелами формування, ефективності використання, але не націлений на виявлення резервів підвищення ефективності, аналіз факторів, що впливають на зміну ефективності, аналіз потреби в оборотному капіталі, оптимізацію запасів. У свою чергу, внутрішній аналіз виступає в нерозривній єдності з нормуванням, плануванням, обліком, і його інформаційною базою є вся система інформації про діяльність підприємства – про технічну підготовку виробництва, нормативна й планова інформація, дані господарського обліку (у тому числі оперативного, бухгалтерського й статистичного), зовнішня звітність і вся система внутрішньогосподарської звітності, інші види інформації. 4. З метою усунення недоліків існуючої процедури нормування оборотних коштів запропоноване організаційно-методичне забезпечення, що описує весь кругообіг оборотних коштів, враховує щоденні зміни потреби підприємства в них, орієнтує тільки на джерела реальної інформації і дає можливість отримання числового значення. 5. Одним з етапів управління оборотним капіталом підприємства є аналіз ефективності його використання. У роботі зазначено, що аналіз повинен використовуватись не тільки як інструмент оцінки досягнутого рівня ефективності використання оборотного капіталу, але й для виявлення внутрішніх резервів поліпшення фінансового стану підприємства. Встановлено, що найбільш відповідним цим вимогам є попередній аналіз ефективності використання оборотного капіталу, тобто аналіз, проведений на стадії, що передує реалізації певного фінансово-господарського рішення (наприклад, інвестиційного проекту). 6. З метою врахування впливу різноманітних техніко-економічних факторів на зміну показників ефективності використання оборотного капіталу підприємства запропоновано систематизувати показники ефективності використання оборотного капіталу, що враховують вплив техніко-економічних факторів, виокремивши серед них узагальнюючі та індивідуальні показники. Ці показники повинні характеризувати швидкість проходження коштів через окремі стадії кругообігу, а також вплив окремих факторів на загальну оборотність. Пропонована система показників ефективності використання оборотного капіталу побудована на принципах ієрархічності та підпорядкованості її елементів, а взаємозв'язок між узагальнюючими та індивідуальними показниками оборотності виражений лінійною залежністю. 7. Запропоновано методичні підходи до оперативного планування прямих витрат підприємства, що базуються на застосуванні ланцюгової матричної моделі, яка має блоковий характер (включає чотири блоки, що являють собою систему взаємопов’язаних матриць). Застосування цієї моделі дає можливість здійснювати оперативне планування прямих витрат за окремими їх елементами та з помісячною розбивкою. 8. Використання запропонованого в роботі методу кайзен-костингу, який полягає в цільовому поетапному зниженні окремих видів витрат до визначеного рівня, дозволить мінімізувати потребу підприємства в оборотному капіталі в розрізі його основних елементів. 9. У роботі запропонований алгоритм визначення прогнозованого рівня коефіцієнта поточної ліквідності, який дозволяє враховувати динаміку зміни оборотності оборотних активів підприємства та частки власних оборотних коштів у загальній їх структурі з метою забезпечення необхідного рівня ліквідності й платоспроможності. 10. На підставі результатів аналізу кредиторської й дебіторській заборгованості в динаміці за декілька останніх років зроблений висновок про те, що дебіторську й кредиторську заборгованості необхідно аналізувати в сукупності. З метою недопущення іммобілізації фінансових ресурсів підприємства необхідно, щоб дебіторська заборгованість на підприємстві не перевищувала рівня звичаїв ділового обороту, а кредиторська заборгованість не перевищувала рівня стійких пасивів, що об’єктивно мають місце на підприємстві. 11. З метою виявлення недоотриманого фінансового результату в результаті існування у підприємства дебіторської заборгованості розглядається поняття недоотриманого прибутку, яке може бути кількісно охарактеризоване двома показниками, а саме: величиною ефекту, недоотриманого підприємством в результаті неможливості інвестування дебіторської заборгованості у виробничу діяльність, та величиною недоотриманого ефекту, що припадає на одиницю дебіторської заборгованості. 12. На величину оборотних коштів підприємства в цілому та на окремі їх елементи зокрема здійснює вплив велика кількість факторів, причому як зовнішніх, так і внутрішніх. З метою врахування впливу різноманітних факторів на величину потреби підприємства в оборотних коштах запропоновані відповідні методичні підходи до управління оборотними коштами через їх планування в розрізі окремих елементів. Для кожного елементу оборотних коштів були визначені фактори, що здійснюють вплив на їх величину, та за допомогою методу багатофакторного економіко-математичного моделювання й методу екстраполяції були отримані прогнозні значення кожного з цих елементів та величини оборотних коштів підприємства в цілому. Запропонована методика дозволяє більш якісно та ґрунтовно визначати перспективну потребу підприємства в оборотних коштах. |