Одержані в ході дослідження результати в сукупності вирішують важливу науково-практичну задачу – розроблення теоретичних засад і методичних рекомендацій щодо управління поведінкою виробничих організацій з врахування дії таких факторів як її потреби, колективний соціотип, культура. Об’єктивні процеси розвитку суспільних процесів та зростання ролі ефективної організації спільної діяльності людей обумовлюють ускладнення предметної області економічних наук, в якій посилюється роль напрямів, пов’язаних з дослідженням поведінки суб’єктів господарювання. В управлінні виробничими організаціями при цьому зростає необхідність більш інтенсивного використання соціальних ресурсів. Для розроблення методичного забезпечення актуалізації процесів самовпорядкування діяльності виробничих організацій доцільно їх поведінку розглядати як систему дій і вчинків, які вони здійснюють в економічній і соціальній сфері заради задоволення своїх потреб, а управління поведінкою як вплив на характер діяльності організації з метою упорядкування її внутрішньої організованості та використання соціальних ресурсів у забезпеченні ефективної взаємодії з навколишнім середовищем. Обґрунтований в дисертації перелік актуальних факторів, які впливають на поведінку виробничої організації, створює передумови розроблення комплексних конструктивних програм формування та розвитку вказаної поведінки. Найважливішими серед них є потреби організації, соціотип колективу і керівника, культура. Визначений в дисертації порядок визначення соціотипу колективу з врахуванням закономірностей функціонування психіки людини в режимі обробки інформації надає змогу прогнозувати поведінку людей і колективів, що формується у взаємодії з керівником та іншими колективами, і обґрунтувати заходи впливу на позитивний розвиток цієї взаємодії. Діагностику поведінки колективу у взаємовідносинах з керівником доцільно виконувати на основі матриці порівняння оцінок колективом і керівником різних проблемних ситуацій. Управління поведінкою організації необхідно делегувати певній особі чи групі в підсистемі управління персоналом. Основними умовами успішної діяльності відповідних осіб чи підрозділів системи при регулюванні поведінки колективу є комплектування їх спеціалістами необхідної кваліфікації, визначення їх прав, обов’язків, функцій. Розроблення та впровадження в практику принципів етичної поведінки організації створює підстави корегування поведінки окремих членів колективу і виробничої організації в цілому. | 