У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано практичні рекомендації щодо управління прибутком енергопостачальних компаній від надання послуг з передачі та постачання електроенергії. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки: 1. Узагальнено теоретико-методичні засади управління прибутком від надання послуг з передачі та постачання електричної енергії. Сформовано новий погляд на управління прибутком енергопостачальних підприємств: прибуток є найвагомішим показником ефективності діяльності та управління підприємством лише в умовах ринкової економіки. В умовах сучасного стану української економіки визначення прибутку як показника ефективності здійснення господарської діяльності потребує подальшого вивчення і врахування сукупності факторів, які притаманні як країні в цілому, так і окремим галузям народного господарства, в тому числі й електроенергетиці. 2. Обґрунтовано пропозиції щодо подолання суперечності між визначеннями поняття електроенергії як товару або послуги в нормативному й організаційно-економічному забезпеченні сфери надання послуг з передачі та постачання електричної енергії. З’ясовано, що електрична енергія, вироблена на об’єктах електроенергетики України (АЕС, ТЕС, ТЕЦ, ГЕС тощо) відповідно до чинного законодавства є товаром, призначеним для купівлі-продажу між суб’єктами оптового ринку електроенергії, діяльність енергопостачальних компаній з передачі та постачання електричної енергії кінцевим споживачам є послугою. Проаналізовано, що діючим законодавством передбачене дотримання єдиних державних норм, правил і стандартів усіма суб’єктами відносин, пов’язаних з передачею і постачанням енергії, проте НКРЕ визначає розмір планових витрат і прибуток енергопостачальних компаній відповідно до двох різних методик, одна з яких мотивує до максимізації прибутку, а інша – до його мінімізації. Вказано на необхідність зміни нормативної бази в частині дотримання єдиної методики обчислення прогнозного рівня прибутку енергопостачальних компаній при розрахунку тарифів на передачу та постачання електроенергії. 3. Узагальнено методичний інструментарій урахування прибутку при обчисленні витрат енергопостачальних компаній в Україні та інших країнах, який ґрунтується на компаративному аналізі, виокремленні основних відмінностей і виявленні недоліків методик управління прибутком українських енергопостачальних компаній. З’ясовано, що у країнах з розвиненою економікою використовується методика стимулюючого регулювання, яка передбачає взаємозв’язок між дотриманням низки показників якості надання послуг з передачі та постачання електроенергії та можливістю отримувати відповідний рівень прибутку. Погіршення якості наданих послуг з передачі та постачання електроенергії окремими українськими підприємствами пов’язано з відсутністю в нормативній базі відповідальності енергопостачальних компаній перед споживачами та зацікавленості в отриманні цими компаніями максимально можливого рівня прибутку за рахунок скорочення всіх витрат, у тому числі на ремонти, оновлення електромереж. 4. Виявлено концептуальні підходи до управління прибутком енергопостачальних компаній України від надання послуг з передачі та постачання електричної енергії: пасивний, стабільний, агресивний та ліберальний, що дозволило визначити заходи з усунення причин збитковості компаній і збільшити надходження до бюджету. Виявлено, що найбільш мотивованими до максимізації прибутків є компанії з агресивним концептуальним підходом до управління прибутком, однак зазначені підприємства є одними з найгірших за сукупністю технічних і економічних показників, що характеризують ефективність надання послуг з передачі та постачання електричної енергії. Компанії зі стабільним підходом до управління прибутком виявились найефективнішими підприємствами галузі, незважаючи на те, що рівень їхнього прибутку, порівняно з компаніями ліберального і агресивного підходу, є досить низьким. Компанії з пасивним підходом до управління прибутком виявились найменш мотивованими та до максимізації прибутку, і до покращення господарської діяльності. 5. Запропоновано інструментарій економіко-математичного аналізу ефективності діяльності енергопостачальних компаній та управління їх прибутком за допомогою параметричних і непараметричних методів – найменших квадратів і аналізу ієрархій, що дозволило підтвердити висновки про найефективнішу роботу компаній зі стабільним концептуальним підходом до управління прибутком. Перевірка адекватності побудованих економіко-математичних моделей довела об’єктивність отриманих висновків про розподіл пріоритетів ефективності енергопостачальних компаній і достовірність висновку про економічну невідповідність показників прибутку й ефективності ведення господарської діяльності в електроенергетиці України. 6. Систематизовано фактори впливу на рівень прибутку енергопостачальних компаній в умовах існуючої тарифної методики. Визначено такі класифікаційні ознаки: за можливістю повернення (вилучення) коштів у майбутніх періодах; за терміном повернення (вилучення) недоотриманих (надлишково отриманих) коштів у майбутніх періодах; за можливістю впливу менеджерів компанії на фінансовий стан підприємства як протягом місяця, так і фінансового року; за механізмом розрахунку та впливом на прибуток енергопостачальної компанії в розрізі фінансового року. Серед факторів виявлено ті, що потребують удосконалення і усунення виявлених недоліків у найближчих періодах. 7. Раціоналізовано організаційно-економічний механізм управління прибутком енергопостачальних компаній на підставі пропозицій щодо приватизації державних пакетів акцій і одночасного впровадження стимулюючого регулювання з використанням методу встановлення граничного доходу. Виявлено, що різні підходи до врахування НКРЕ прогнозного рівня прибутку в структурі витрат енергопостачальної компанії та невідповідність розміру прибутку, як головного показника ефективності діяльності підприємства, іншим технічним і економічним показникам ефективності ведення господарської діяльності є результатом незавершеності інвестиційних процесів в Україні протягом 1998 – 2001 рр. Доведено, що остаточна реалізація приватизаційних процесів дозволить не тільки привести у відповідність показники ефективності діяльності та розмір прибутку, а й збільшить надходження до бюджету від приватизації державного майна, і у вигляді податку з прибутку енергопостачальних підприємств. 8. Обґрунтовано методику управління прибутком енергопостачальних компаній у зв’язку з енергетичною безпекою країни. Вона базується на проведенні адекватної і справедливої оцінки вартості основних фондів, впровадженні регуляторної амортизації для подолання процесу старіння основних фондів і забезпеченні стабільної роботи об’єднаної енергосистеми України, усуненні існуючих механізмів подвійного включення вартості введення основних фондів до ціни електроенергії для кінцевих споживачів, забезпеченні економічно обґрунтованого співвідношення фактичного та прогнозного рівня прибутку енергопостачальної компанії; забезпеченні притоку інвестицій у галузь. 9. Розроблено емпіричну модель управління прибутком в умовах існуючої тарифної методики, яка є потужним інструментом для досягнення компанією поставлених цілей з метою забезпечення підприємства необхідними фінансовими ресурсами для ефективного ведення господарської діяльності. Автоматизація процесу управління прибутком в умовах сучасної тарифної методики шляхом розробки програмного продукту АРМ «Тариф» базується на ідеях розподіленої і інтегрованої обробки інформації, створення локальних (персональних) і глобальних баз даних, на інтегрованій функціональності та спеціалізації емпіричної моделі, що обґрунтовує альтернативність варіантів управлінських рішень. |
