В результаті системного дослідження теоретико-методологічних та практичних питань управління регіональним розвитком обґрунтовано концепцію управлінської діяльності в регіоні як основи стратегічного розвитку нашої країни. До науково-практичних результатів відноситься: 1. Доведено, що ефективність функціонування національної економіки значною мірою залежить від рівня соціально-економічного розвитку регіонів, які відзначаються суттєвою галузевою, територіальною та функціональною диференціацією, та від формування ефективної системи управління регіональним розвитком. Регіональний розвиток – це підвищення потенціалу території з орієнтацією на соціальні пріоритети при забезпеченні природно-господарської та структурної збалансованості, зміцнення внутрішньо- та міжрегіональних зв’язків. Прискорення соціально-економічного розвитку регіонів потребує активізації структурних зрушень, розробки і впровадження нових форм і методів управління регіональним розвитком. 2. Науково обгрунтовано, що регіональне управління – це вид управлінської діяльності по плануванню та регулюванню соціально-економічних процесів на території регіонів, які характеризуються не лише територіальною єдністю, а поєднанням соціальних і економічних процесів, сукупністю умов відтворювальної діяльності. Під регіональним управлінням слід розуміти координацію місцевих органів управління відтворювальних процесів в регіоні з метою досягнення їх збалансованого розвитку. Визначено суб’єкти і об’єкти регіонального управління, його відмінність від територіального управління та зміна його характеру в умовах економічних трансформацій і переходу до ринку. 3. В роботі розроблено систему управління розвитком регіонів, охарактеризовані необхідні передумови ефективного функціонування регіональних систем управління. Визначено завдання управління регіональним розвитком - обґрунтування, формування та реалізація механізмів, методів та засобів, які дозволять забезпечити найбільш ефективне досягнення цілей і задач регіонального розвитку. До першочергових задач системи управління регіональним розвитком віднесено: забезпечення розширеного відтворення умов життєдіяльності населення регіону, високого рівня і якості життя; економічна і соціальна трансформація господарства регіону, аналіз, прогнозування і програмування регіонального розвитку; оптимізація фінансових потоків, формування умов і механізмів зміцнення економічної бази регіону; забезпечення екологічної безпеки в регіоні, захист навколишнього середовища; формування і реалізація структурної, інвестиційної і науково-технічної політики в регіоні, створення і розвиток ринкової інфраструктури. Охарактеризовано три аспекти регіонального управління – взаємодія регіону і центру, взаємодія регіону і органів місцевого самоврядування, забезпечення комплексного розвитку регіону як єдиного господарства. 4. Становлення ринкового механізму господарювання, нової інноваційної моделі економічного розвитку обумовлює формування нових передумов та методологічних підходів до управління регіональним розвитком. Основу розробки методологічних засад регіонального управління склало: формування системи цілей, обґрунтування принципів, визначення методів забезпечення здійснення нових видів управління, розробка шляхів реалізації поставлених цілей. Виділено загальні та специфічні принципи ефективності систем регіонального управління. 5. Визначено роль і значення стратегічного планування в структурі механізму управління регіональним розвитком, як процесу, спрямованого на вироблення і досягнення довготермінових орієнтирів, що потребує обов'язкової підсистеми виконання, якою виступає економічна тактика. Завданнями стратегічного планування для регіонів України є досягнення стабільності їх розвитку. Економічна регіональна стабілізація - це стратегічний процес, який полягає у наближенні до економічної стабільності. 6. Охарактеризовано фінансово-економічні важелі забезпечення управління регіональним розвитком, визначено характер їх трьох основних форм: важелі в системі податкової політики, в системі бюджетних регіональних економічних відносин, важелі в системі господарських зв'язків між підприємствами. Також охарактеризовано структурні рівні інституційної підсистеми управління регіональним розвитком з визначенням їх задач, цілей, функцій та повноважень. 7. Визначено роль державної інвестиційної політики, яка повинна бути направлена на створення сприятливого інвестиційного клімату для подолання інвестиційної кризи, забезпечення на цій основі стійкого економічного зростання. В дисертації визначено чинники, які формують інвестиційний клімат, виокремлені принципові умови, які мають бути покладені в основу механізму управління інвестиційними ресурсами країни і регіонів. Запропоновано схему стратегічного управління інвестиційними ресурсами в регіоні, яка включає: оцінку умов та передумов інвестиційної стратегії, визначення рівня розвитку регіонів, визначення пріоритетних напрямів інвестиційної діяльності. Розроблено та обґрунтовано напрями оптимізації управління інвестиційною діяльністю регіону, визначені основні форми залучення інвестицій до економіки регіону та охарактеризована результативність оптимізації управління в цій сфері. 8. Розкрито економічну сутність поняття інноваційний потенціал, як сукупність ресурсів які можуть бути спрямовані на реалізацію інноваційної діяльності конкретної господарської системи та систему його оцінок. Сучасна стратегія, орієнтована на забезпечення інноваційного розвитку України спрямована на: безпосереднє здійснення заходів національного та регіонального рівня, які сприятимуть підвищенню якісних характеристик вітчизняного інноваційного потенціалу; заохочення здійснення суб’єктами національної та регіональної економіки інноваційної діяльності та інвестицій інноваційного спрямування з метою збільшення пропозиції інноваційних продуктів і технологій; заохочення попиту суб’єктів національної і регіональної економіки на інноваційні продукти і технології та створення сприятливих умов для їх впровадження. 9. Визначено мету системи управління трудовими ресурсами, обґрунтовані принципи та розроблені напрями удосконалення цього процесу. Основна мета систем управління трудовими ресурсами в регіонах полягає в стимулюванні попиту на робочу силу і в наближенні структури наявних трудових ресурсів (структури їх пропозиції) до структури попиту на працю. В роботі визначено сутність пасивного і активного управління, розроблені основні важелі і заходи механізму управління різних ієрархічних рівнях. 10. В роботі обґрунтовано концепцію та стратегію регіонального розвитку і регіонального управління цим розвитком, яка враховує соціальний, інституційний та відтворювальний аспекти управління. В дисертації обґрунтовано перспективну систему регіонального управління чотирирівневого характеру – загальнодержавного, міжрегіонального, регіонального, районного та місцевого, реалізація заходів яких в трансформаційний період забезпечить підвищення економічної ефективності розвитку регіональних господарських систем. | 