Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Економічні науки / Економіка та управління народним господарством


Ганущак-Єфіменко Людмила Михайлівна. Управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудівної галузі : Дис... канд. наук: 08.00.04 - 2009.



Анотація до роботи:

Ганущак-Єфіменко Л.М. Управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудівної галузі. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04.— економіка і управління підприємствами. Європейський університет, Київ. 2009.

Дисертація присвячена науково-теоретичним, методологічним, методичним і практичним питанням управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудівної галузі. Досліджено напрями підвищення ефективності управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудівної галузі на основі розробки моделі управління розвитком інноваційного потенціалу, розробленого методичного підходу оцінки інноваційного потенціалу підприємств машинобудування за типом кластерного об’єднання, аналізу зарубіжної і вітчизняної практики організаційно-правових форми управління, комплексної оцінки рівня інноваційної активності підприємств в галузі та оцінки на основі математичних методів сформованого організаційно-економічного механізму управління розвитком інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств з врахуванням виділених зовнішніх і внутрішніх чинників впливу на розвиток інноваційного потенціалу і наведеного автором визначення «інноваційного потенціалу. Основні результати дослідження впроваджені у практику машинобудівних підприємств.

Відповідно до задач дисертаційного дослідження в роботі набули подальшого розвитку комплекс теоретичних і методичних положень щодо удосконалення ефективності управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудування. Проведене дослідження дало можливість зробити наступні основні висновки та надати рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих матеріалів.

1. Проведене дослідження теоретичних підходів до сутності інноваційного потенціалу надало можливість визначити поняття інноваційного потенціалу як сукупності організаційно-управлінського, ресурсного блоку та інноваційної культури, що можуть за певних діючих внутрішніх і зовнішніх чинників інноваційного клімату бути спрямовані на реалізацію інноваційної діяльності підприємства, метою якої є задоволення нових потреб суспільства.

2. Згідно представленого визначення наведено структуру інноваційного потенціалу у розрізі наступних блоків: організаційно-управлінського, який формує бізнес-процеси підприємства і цінності, ресурсного, який включає кадровий, виробничо-технологічний, науково-дослідний, фінансово-економічний, маркетингово-інформаційний, інтелектуальний потенціали та враховує інноваційну культуру підприємства. Блоком, який пов’язує інноваційний потенціал із зовнішнім середовищем, є інноваційний клімат, охарактеризований як сукупність внутрішніх і зовнішніх складових, які впливають на процес управління при виході і адаптації на ринку. Останнім блоком виділено результативний, який виступає віддзеркаленням кінцевого результату реалізації наявного інноваційного потенціалу в ринковому конкурентному середовищі. Інноваційний потенціал представлено як певну цілісність, що утворюється трьома цільовими векторами сил, направленими в одну точку простору, взаємообумовлюючи і взаємодоповнюючи один одного. При цьому, діючи в одному напрямі, вказані блоки дають поштовх до нових змін якісного і кількісного характеру, а це не що інше, як розвиток інноваційного потенціалу.

3. Визначальна роль в дослідженні належала, насамперед, структурі внутрішнього наявного інноваційного потенціалу підприємств та його складових, сприятливому інноваційному клімату і інноваційній активності досліджуваних підприємств. Згідно результатів проведеного аналізу визначено внутрішні і зовнішні чинники впливу, які є взаємопов’язаними та впливають на результати інноваційної діяльності підприємств і потребують аналізу як на якісному, так і на кількісному рівнях. Враховуючи аналіз впливу чинників на розвиток інноваційного потенціалу, було сформовано структуру організаційно-економічного механізму управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств.

4. За допомогою методів оцінки інноваційного потенціалу було досліджено інноваційну активність підприємств машинобудування за період 2001—2007 років. В процесі оцінювання було визначено, що адекватними методами кількісного дослідження інноваційного потенціалу підприємств є факторний та регресійний аналіз на основі попередньо проведеного аналізу інноваційної активності машинобудівних підприємств. Проведення факторного аналізу дозволило обґрунтувати систему часткових показників, які характеризують потенціалоутворюючі елементи, і підтвердило коректність їх вибору. За результатами факторного аналізу було визначено основні чинники впливу на ефективність оцінювання інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств, основними з них є результати використання зовнішніх і внутрішніх фінансових джерел, оборотність фінансових складових інноваційного потенціалу, рентабельність і загальна маневреність, ефективність використання матеріальних і трудових ресурсів, інноваційна спрямованість виробничої діяльності підприємства, якісне використання трудових ресурсів і рівень модернізації виробництва.

Запропонована автором методика оцінки інноваційного потенціалу базується на аналізі темпів зміни запропонованої системи загальних і часткових показників, які найповніше відображають результати інноваційної діяльності. Загальні показники описують активність і ефективність управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств. Часткові показники в кількісному аспекті характеризують вплив на ефективність управління використання інноваційних можливостей усіх видів складових блоків інноваційного потенціалу, що є в розпорядженні суб'єктів господарювання. Практичну цінність запропонованої системи показників підтверджують результати кількісної і якісної оцінки розвитку інноваційного потенціалу ВАТ «Могилів-Подільський машзавод».

5. Запропонована автором модель управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств дозволяє об’єднувати різні види потенціалів і ефективно використовувати їх. Об'єднання підприємств машинобудівної сфери і банківської установи для формування кластерної структури управління дозволяє кожному з учасників отримувати переваги від ефекту синергії.

Кластерна структура управління є свого роду опціоном розвитку, оскільки фінансові витрати підприємств значно менші, проте отримуються значні конкурентні переваги за рахунок проходження одного з етапів інноваційного циклу – створення кінцевих виробів завдяки об’єднанню підприємств і банків. Ефект від такого об’єднання збільшується завдяки наявності ефективного механізму управління розвитком інноваційного потенціалу всередині машинобудівного кластера.

Відмінність даного кластеру від формальних структур полягає в тому, що підприємства і банк зберігають свою незалежність і гнучкість. До того ж за рахунок спільної діяльності і, перш за все, завдяки розширенню і прискоренню інноваційності виробничих процесів підприємства досягають значно більшої продуктивності праці, а фінансові установи поповнюють свої активи.

Запропонована кластерна концепція фокусується на зв'язках і взаємозалежності між підприємствами і банком, об'єднаними в мережеву структуру для розвитку інноваційного потенціалу і реалізації інноваційної продукції. Кластерна структура відрізняється від інших форм співпраці компаній тим, що об’єкти, що беруть участь в ній, утворюють виробничо-торгову мережу, що самофінансується. Кластерна концепція виходить за межі простих горизонтальних мереж, в яких підприємства, діючи на спільному ринку готових виробів і відносячись до однієї і тієї ж промислової групи, кооперуються в таких напрямах діяльності, як дослідження і розвиток інноваційного потенціалу інновацій.

Особливістю запропонованого кластерного механізму є вертикальна структура управління комбінованими підприємствами, фінансовою структурою, і спільно створеним інноваційним фондом, що має цільове призначення. Укомплектованість різнорідних і доповнюючих об’єктів, що спеціалізуються на створенні і реалізації специфічного продукту, послуги, необхідних для споживання, в кінцевому випадку показує результативність запропонованого механізму управління розвитком інноваційного потенціалу.

Об’єднання ресурсів та інноваційних потенціалів, довгострокова взаємодія і співробітництво підприємств, що постійно відновлюються, розвиток їхньої взаємної довіри до банківської установи, що входить до кластеру, набагато швидше і з більшою імовірністю призводитиме до сумісної генерації нововведень, причому відкриття останніх обходитиметься дешевше, а швидкість їх генерації підвищуватиметься. Основою кластерної моделі управління є організаційно-економічний механізм управління розвитком інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств об’єднаних в кластер, який характеризується взаємопов’язаним набором принципів, методів, функцій та цілей. Завдяки активізації їхньої дії на суб’єкт управління досягається головна мета створеної кластерної моделі – розвиток інноваційного потенціалу.

6. В рамках моделі управління запропонована методика комплексної оцінки інноваційного потенціалу кластера з метою вибору стратегічного партнера, яка заснована на синтезі методів експертних оцінок і теорії імовірностей, математичної статистики й економетрії, що дозволяє оцінити наявні альтернативи і вибрати кращу з урахуванням певних умов, що враховує при цьому кількісну і якісну інформацію, динаміку показників. Практичне застосування методичних рекомендацій з вибору стратегічного партнера сприяє регулюванню конкретного сполучення етапів методики, що обумовлене обсягом вихідної інформації, заданою точністю, характером розв'язуваної задачі, та дозволяє розробити базове математичне забезпечення, адаптоване до специфіки проблеми в конкретних умовах. Реалізація запропонованої методики дозволяє оцінити альтернативні варіанти і здійснити вибір партнерів, оцінити сукупний інноваційний потенціал кластера. В умовах співпраці підприємств за типом кластерної структури управління виникають такі види ефектів: стратегічний, синергетичний, інноваційний, економічний тощо.

Сумарний ефект від використання кластерної структури управління виявляється в поліпшенні низки економічних показників підприємств об’єднаних в кластер. Таким чином, кластерна модель управління є ефективним підходом до організації і управління розвитком інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств, а отже, забезпечує зростання інноваційної активності підприємств машинобудівної галузі.

Публікації автора:


Продовження таблиці