Ріпак Ігор Миронович. Управління руховою активністю чоловіків розумової праці першого зрілого віку : Дис... канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.02 / Львівський держ. ін- т фізичної культури. — Л., 2003. — 180арк. — Бібліогр.: арк. 147-164.
Анотація до роботи:
Ріпак Ігор Миронович. Управління руховою активністю чоловіків розумової праці першого зрілого віку. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 – Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. – Львівський державний інститут фізичної культури, Львів, 2003 р.
Об'єкт дослідження – рухова активність людей зрілого віку.
Мета дослідження – визначити обсяги рухової активності чоловіків першого зрілого віку, які займаються розумовою працею, та оптимізувати її параметри.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було застосовано комплекс теоретичних, соціологічних, педагогічних і медико-біологічних методів, методи математичної статистики.
Наукова новизна полягає в отриманні даних про зміст та параметри добової рухової активності чоловіків. Вперше розроблено апаратно-програмний комплекс “Пристрій для оцінки рухової активності” (деклараційний патент № 39293 А). Доповнено відомості про значення мотиваційного чинника у досягненні оптимального рівня рухової активності, підтверджено значення оптимального рівня рухової активності для збереження, зміцнення здоров’я і працездатності.
У констатуючому експерименті визначено рівні рухової активності, фізичного стану; проаналізовано адаптаційний потенціал ССС; визначено рівень фізичної підготовленості; спосіб життя чоловіків розумової праці першого зрілого віку. Розроблено та експериментально обґрунтовано програму оптимізації рухової активності чоловіків розумової праці першого зрілого віку. Проведений експеримент підтвердив доцільність розроблених рекомендацій з оптимізації рухової активності чоловіків, що дозволяє рекомендувати програму для широкого впровадження у практику організованих та самостійних занять фізичними вправами.
Численними дослідженнями підтверджено, що рухова активність була і залишається одним із чинників зміцнення і збереження здоров’я, підвищення розумової та фізичної працездатності, продовження активного довголіття. Разом з тим питання оптимальної рухової активності чоловіків першого зрілого віку, які займаються розумовою працею, недостатньо висвітлені. Рекомендації, які містяться в літературних джерелах, з оптимізації рухової активності чоловіків розумової праці першого зрілого віку практично не враховують реальних її обсягів. Існує необхідність розробки інструментальної методики вимірювання параметрів рухової активності чоловіків з метою управління їхньою руховою активністю.
Чоловіки розумової праці першого зрілого віку визнають важливість занять фізичними вправами для зміцнення здоров’я, поліпшення самопочуття, але, декларуючи необхідність занять фізичними вправами, у більшості своїй залишаються пасивними. Визнання ролі фізичних вправ для зміцнення здоров’я і підвищення працездатності не впливає на включення рухової активності у повсякденну діяльність. Це підтверджується тим, що лише 18,4% чоловіків займаються систематично.
Анкетуванням установлено основні мотиви, які спонукають чоловіків розумової праці першого зрілого віку до занять фізичними вправами. До них належать бажання бути здоровим (30,7%) та зняття втоми і активізація розумової діяльності (16,1%). Основними причинами, що перешкоджають чоловікам займатися фізичними вправами, є відсутність вільного часу (28,9% відповідей), умов для занять (12,1%), недостатній рівень мотивації (10,4%). Одночасно відсутність інвентарю, обладнання, необхідного для занять фізичними вправами, назвали причиною пасивності лише 15,4% респондентів, а відсутність відповідних методичних рекомендацій – 4,8%.
У ході дослідження розроблено і запатентовано як винахід апаратно-програмний комплекс для кількісних вимірів рухової активності людини, який дозволив об’єктивно дослідити параметри рухової активності чоловіків першого зрілого віку, які займаються розумовою працею, а отже, фізичне навантаження і фізіологічний стан їхнього організму в реальних умовах життя. Результати вимірювання параметрів рухової активності чоловіків за допомогою апаратно-програмного комплексу свідчать, що у досліджуваних спостерігаються індивідуальні відмінності у показниках кількості рухів і частоти серцевих скорочень. Максимальні показники кількості рухів становили 14836 рухів за добу, мінімальні – 2582 рухи за добу.
Зроблено розподіл досліджуваних за рівнями рухової активності: до експерименту до нижче середнього рівня рухової активності належали 20% чоловіків ЕГ і 26,7% чоловіків КГ, до середнього рівня рухової активності – 60% учасників ЕГ та КГ, до вище середнього рівня рухової активності – 13,3% досліджуваних обох груп, до високого рівня рухової активності – 6,7% чоловіків ЕГ. Після експерименту у ЕГ до високого рівня рухової активності належали 40% досліджуваних, до вище середнього – 26,7%, до середнього – 33,3%, низький та нижче середнього рівні рухової активності не виявлені у жодного із досліджуваних. У КГ змін у рівні рухової активності досліджуваних після експерименту практично не відбулося. За показниками частоти серцевих скорочень учасників експерименту віднесено до певного рівня адаптації серцево-судинної системи до фізичних навантажень: до низького рівня належали 23,3% чоловіків, до нижче середнього рівня – 13,3%, до середнього – 13,3%, до вище середнього – 26,8%, до високого рівня належали 23,3% чоловіків.
Збільшення обсягів рухової активності, зафіксоване апаратно-програмним комплексом, залучення чоловіків розумової праці першого зрілого віку до різноманітних форм фізкультурно-оздоровчих занять в режимі робочого дня та у вільний час сприяло покращенню функціональних можливостей організму учасників експерименту. Так, інтеґральний показник, яким виступає рівень фізичного стану людини, у членів ЕГ змінився таким чином: зменшилася кількість осіб із низьким та нижче середнього рівнем фізичного стану: до експерименту – 26,7%, після – 6,7%. Безпечний рівень фізичного здоров’я або високий рівень фізичного стану до експерименту мали 6,7% чоловіків, після – 20%. У чоловіків КГ рівень фізичного стану не змінився. Кількість чоловіків із високим рівнем фізичного стану у КГ до і після експерименту дорівнювала 6,7%.
Аналіз показників адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи досліджуваних ЕГ та КГ дозволив встановити, що до початку експерименту жодний із обстежених чоловіків розумової праці першого зрілого віку не мав зриву адаптації, що супроводжується низьким рівнем функціональних можливостей організму; незадовільна адаптація до умов навколишнього середовища спостерігалась у 13,3% осіб ЕГ та КГ. Після експерименту кількість чоловіків із задовільною адаптацією організму до умов навколишнього середовища при високих чи достатніх функціональних можливостях організму збільшилася в ЕГ з 40% до 66,7%, у КГ змін не відбулося.
Тестування учасників ЕГ та КГ до і після упровадження програми “Рухова активність – здоров’я” дозволило виявити позитивну динаміку показників рівня фізичної підготовленості в ЕГ, що відобразилося у зменшенні кількості чоловіків із середнім рівнем фізичної підготовленості та відповідним збільшенням осіб із рівнем фізичної підготовленості вище за середній та високим. В ЕГ кількість осіб із рівнем фізичної підготовленості вище середнього до експерименту дорівнювала 20%, після – 40%, з високим рівнем фізичної підготовленості – відповідно 6,7% та 20%. У КГ на першому та другому етапах кількість осіб із вище середнього рівнем фізичної підготовленості становила 26,7%, кількість чоловіків із високим рівнем фізичної підготовленості – 6,7%.
Здоровий спосіб життя до експерименту вели лише 20% чоловіків першого зрілого віку ЕГ і 26,7% чоловіків КГ. Неправильний спосіб життя, який терміново вимагає зміни звичок, вели близько третини досліджуваних обох груп. Решта чоловіків вели близький до здорового спосіб життя, але він також потребував корективів. Установлено, що чоловіки КГ після експерименту майже не змінили свого способу життя. В ЕГ спосіб життя змінився у значної кількості чоловіків: зменшилася кількість осіб (на 20%), які вели неправильний спосіб життя, здоровий спосіб життя почали вести 46,7% учасників експерименту.
Доведено ефективність запропонованої оздоровчої програми, що виявилося у підвищенні обсягів рухової активності чоловіків розумової праці першого зрілого віку. Проведений експеримент підтвердив доцільність рекомендацій з оптимізації рухової активності чоловіків. Це дозволяє рекомендувати її для широкого впровадження у режим дня чоловіків першого зрілого віку різних професій, пов’язаних із розумовою працею.
Публікації автора:
Ріпак І.М. Методика визначення рухової активності дорослого населення: Методичні рекомендації. – Л.: ЛНУ ім. І.Франка, 2002. – 42 с.
Ріпак І.М. Рухова активність – здоров’я: Програма оптимізації рухової активності чоловіків розумової праці першого зрілого віку. – Л.: ЛНУ ім. І.Франка, 2001. – 24 с.
Ріпак І.М. Теоретико-методичні аспекти рухової активності чоловіків 30-40 років // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей аспірантів галузі фізичної культури та спорту. – Л., 1999. – Вип. 3. – С.207-210.
Приступа Є.Н., Ріпак І.М., Соколовський В.М. Методика кількісних вимірів рухової активності людини // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць / За ред. С.С.Єрмакова. – Х., 1999. – №7. – С.10-13.
Ріпак І.М. Проблема мотивації до занять фізичними вправами чоловіків першого зрілого віку // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фізичної культури та спорту. – Л., 2000. – Вип. 4. – С.185-187.
Виноградський Б.А., Ріпак І.М., Швай О.Д. Педагогічні методи вдосконалення рухової активності людини // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць / За ред. С.С.Єрмакова. – Х., 2000. – №10. – С.25-29.
Ріпак І.М. Особливості рухової активності чоловіків першого зрілого віку, які займаються розумовою працею // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фізичної культури та спорту. – Л., 2001. – Вип. 5. – Т.1. – С.239-242.
Ріпак І.М. Визначення окремих параметрів рухової активності дорослих чоловіків методом їх безперервної реєстрації // Молода спортивна наука України: Зб. наук. праць з галузі фізичної культури та спорту. – Л., 2002. – Вип. 6. – Т.1. – С.362-368.
Ріпак І.М. Взаємозв’язок між руховою активністю та енерговитратами дорослих чоловіків // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць / За ред. С.С.Єрмакова. – Х., 2002. – №9. – С.43-48.
Ріпак І. Педагогічні шляхи підвищення обсягів та вдосконалення змісту рухової активності чоловіків 30-40 років, зайнятих розумовою працею // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фізичної культури та спорту. – Л., 2003. – Вип. 7. – Т.2. – С.389-392.
Пристрій для оцінки рухової активності / Б.А. Виноградський, В.І. Матвіїв, Є.Н. Приступа, І.М. Ріпак, В.М. Соколовський: Деклараційний патент України на винахід. – №39293А. – 2001. – 15 червня. – Бюл. №5. – С.1.21.
Приступа Є.Н., Ріпак І.М. Параметри рухової активності чоловіків першого зрілого віку // Фізична культура, спорт та здоров’я нації: Зб. наук. праць. – К.; Вінниця, 2001. – С.48-52.
Приступа Є., Ріпак І. Реєстрація параметрів рухової активності людини за допомогою апаратно-програмного комплексу // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: Зб. наук. праць Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2002. – Т.2. – С.18-21.
Приступа Є.Н., Виноградський Б.А., Ріпак І.М. Пристрій для оцінки рухової активності людини // Наука і підприємництво: теорія і практика перебудови економіки: Матеріали Міжнародного симпозіуму: Зб. наук. праць / За ред. В.І.Хомякова. – Вінниця; Мукачево, 2001. – Спец. вип. – С.268-272.
Приступа Є.Н., Ріпак І.М. Формування потреби у руховій активності дорослих на засадах урахування особливостей їхньої мотивації та інтересів // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. – Л., 2001. – Вип. 15. – Ч.2. – С.235-239.
Ріпак І.М. Рухова активність людини як важливий фактор здорового способу життя // Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації: Тези доп. IV Міжнар. наук. конґр. – К., 2000. – С.540.
Ріпак І.М., Ріпак М.О. Негативні фактори, що впливають на здоров’я людини // Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення: Матеріали ІІ Реґіон. наук.-практ. конф. – Л., 2000. – С.42-43.
Ріпак І.М. Мотиваційні аспекти чоловіків до занять фізичними вправами // Актуальні проблеми підготовки спеціалістів в галузі фізичної культури і спорту: Тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. – Івано-Франківськ, 2000. – С.94-95.
Приступа Є.Н., Ріпак І.М. Рухова активність в житті дорослих чоловіків // Кінезіологія в системі культури: Тези міжреґіон. наук.-практ. конф. – Івано-Франківськ, 2001. – С.62-63.
Ріпак І. Застосування засобів для відновлення працездатності дорослих чоловіків розумової праці // Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення: Матеріали ІІІ Міжреґіон. наук.-практ. конф. – Л., 2002. – С.81-82.
Ріпак І.М. Здоровий спосіб життя – запорука активного довголіття // Здоровий спосіб життя: Зб. матеріалів І Міжреґіон. наук.-практ. конф. – Славута; Л., 2002. – С.31-33.
