В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання розробки теоретико-методичних положень та практичних рекомендацій щодо управління ризиком на малих підприємствах легкої промисловості. Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки. 1. Встановлено, що управління ризиком слід розглядати як процес впливу на економічну систему, ефективність та умови функціонування якої наперед точно невідомі, з метою мінімізації відхилень від очікуваного результату, що спричинені дією контрольованих і неконтрольованих чинників. Специфіка управління ризиком на малих підприємствах полягає у цілеспрямованості, динамічності, комплексності, обмеженості можливостей застосування методів аналізу та впливу на ризик, а також у соціально-економічному та організаційно-технічному характері його здійснення. 2. Дослідження показали, що нестійкість розвитку підприємств малого бізнесу обумовлена певними чинниками, основними з яких є недостатність фінансових ресурсів, високий рівень конкуренції з боку великих підприємств, висока чутливість до несприятливих економічних та неекономічних змін, соціальна незахищеність підприємців та найманих працівників, недосконалість податкової політики, суперечливість законодавства та інші перепони у здійснення підприємницької діяльності, відсутність у керівників-підприємців досвіду управління бізнесом. Обґрунтовано, що основними умовами подальшого розвитку та ефективного функціонування цього сектора економіки є, зокрема, державна підтримка, а також впровадження нових підходів до управління на малих підприємствах. 3. З’ясовано, що впровадження вартісного підходу найповніше відображає особливості управління малим підприємством. Зростання ринкової вартості підприємства є головною метою його діяльності, а також виступає критерієм ефективності управлінських рішень. Тому ризик у діяльності малого підприємства доцільно розглядати з точки зору можливості відхилення показника поточної вартості підприємства від його запланованої величини. Управління ризиком на малому підприємстві доцільно здійснювати із застосуванням ситуаційного підходу, що передбачає визначення основних внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на функціонування підприємства. Об’єктом управління стає ризикова ситуація, яку пропонується розглядати як подію або сукупність подій, що відбулися або можуть відбутися у зовнішньому та внутрішньому середовищі, наслідком яких є виникнення ризику. 4. Аналіз стану та тенденцій розвитку легкої промисловості України показав, що розвиток малих підприємницьких структур має важливе значення. Однак, функціонування галузі на сучасному етапі характеризується складною конкурентною ситуацією на внутрішньому ринку та недостатністю заходів державної підтримки. В роботі розроблено концептуальну модель управління підсистемою державної підтримки малого бізнесу в легкій промисловості, що передбачає розробку комплексу заходів щодо сприяння розвитку малих підприємств. 5. На підставі аналізу методів оцінки ризику та розрахунків його рівня на малих підприємствах легкої промисловості встановлено, що сукупний рівень ризику доцільно визначати за допомогою показника чистого грошового потоку, який є важливим результатом господарської діяльності підприємства, що визначає фінансову рівновагу та темпи зростання його ринкової вартості. 6. Обґрунтовано положення ситуаційного підходу до управління ризиком, що дозволяє дослідити причини виникнення ризикової ситуації, характер впливу зовнішніх та внутрішніх факторів ризику, а також заздалегідь оцінити можливі наслідки, що настають за умов зміни параметрів функціонування системи. 7. Визначено, що оцінка загального ризику діяльності малого підприємства має здійснюватися на підставі індикатора ризику втрати платоспроможності, який визначається як сума грошових коштів, необхідних для відновлення фінансової рівноваги підприємства в разі її порушення внаслідок перевищення відтоку грошових коштів над їх надходженням. Такий підхід дозволив виділити зони ризику втрати платоспроможності залежно від платіжного ресурсу підприємства. 8. Запропоновано методичний підхід та алгоритм оперативного управління ризиковою ситуацією щодо втрати платоспроможності, що передбачає аналіз впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства на величину вхідних та вихідних грошових потоків, виявлення ризикових ситуацій з використанням методів імітаційного моделювання, розробку альтернативних варіантів, спрямованих на забезпечення поточної платоспроможності та оцінку можливостей їх застосування. 9. Розроблено класифікацію факторів, які викликають порушення фінансової рівноваги підприємства і створюють ризикову ситуацію щодо втрати платоспроможності, з метою визначення їх негативного впливу та можливості запобігання такого впливу. До факторів, що прямо впливають на величину вхідних та вихідних грошових потоків, віднесено зміни у безпосередньому бізнес-оточенні малого підприємства легкої промисловості, які взаємодіють з ним та впливають на нього або його окремі частини. 10. Визначено, що на малих підприємствах легкої промисловості управління ризиковою ситуацією здійснюється шляхом застосування методів зниження ймовірності настання ризикової події або (в разі неможливості визначення такої ймовірності) вжиття заходів із забезпечення збалансованості грошових активів та короткострокових зобов’язань підприємства. При цьому розробка комплексу заходів щодо зниження ймовірності настання ризикової ситуації здійснюється із застосуванням таких методів управління ризиком: уникнення ризику в частині встановлення взаємовідносин з надійними контрагентами (постачальниками, замовниками тощо) та відмови від співпраці з новими неперевіреними партнерами, а також дисипації ризику в частині диверсифікації закупівлі сировини і матеріалів та розподілу продукції, що реалізується, між кількома замовниками. Використання запропонованих у дисертаційному дослідження рекомендацій свідчить про доцільність їх запровадження в процесі реалізації стратегії зростання підприємства за умови підвищення ефективності вкладень коштів. | 