У дисертаційному дослідженні виконане теоретичне узагальнення та запропоноване нове вирішення наукового завдання щодо управління страховими резервами страховика. Дисертаційне дослідження дозволило зробити ряд висновків теоретико-методологічного і науково-практичного характеру, зокрема: 1. У дисертаційному дослідженні проаналізовано, узагальнено і уточнено поняття страхового ризику. Під страховим ризиком ми розуміємо ймовірну подію або сукупність подій, які мають негативні наслідки, можуть бути оцінені, на випадок яких здійснюється страхування і які відбивають обсяг відповідальності страховика перед страхувальником. Матеріальне втілення обсяг відповідальності знаходить у розмірі страхових резервів. Визначення поняття страхового ризику дозволяє формувати ефективну систему управління страховими резервами. 2. Дослідження прояву фінансових відносин у сфері страхування, показало, що вони виникають з приводу формування та використання страхового фонду, страхових резервів, фінансових ресурсів страховика. На нашу думку, страхові відносини належать до фінансових відносин, які, в свою чергу, займають підпорядковане положення щодо економічних відносин. Страхові відносини є замкненими фінансовими відносинами з приводу формування страхових резервів та управління ними. При цьому поняття “страховий фонд” є ширшим за поняття “страхові резерви”, а категорії “страхові резерви” і “страхові фонди” є підпорядкованими відносно категорії “фінансові ресурси”. 3. В процесі дослідження джерел фінансових ресурсів страховика, була досліджена їх специфіка, що дозволило виділити і вперше ввести поняття «умовно-залучені кошти». Під умовно-залученими коштами ми розуміємо сукупність грошових ресурсів, з приводу яких виникають фінансові відносини між страховиками та страхувальниками. Це дозволило виконати наступну класифікацію джерел формування фінансових ресурсів страховика: власні, залучені, позикові, умовно-залучені (страхові платежі). Це дозволяє відокремити фінансові відносини у страховій галузі в окремий об'єкт дослідження. 4. В роботі зазначено необхідність чіткого формування ролі страхових резервів, особливо фонду попереджувальних заходів. Введення такого фонду та використання його коштів, на нашу думку, з одного боку, дозволить знижати вірогідність настання страхової події, оскільки ці кошти страховики повинні спрямовувати на превентивні заходи (протипожежні заходи, поліпшення стану природоохоронних об’єктів тощо). З іншого боку, можливість зменшувати базу оподаткування на величину фактично витрачених коштів фонду попереджувальних заходів за державними програмами, що стимулюватиме страховиків створювати такі фонди та нарощувати їх розміри. Слід зазначити, що кошти цього фонду повинні мати строго цільове призначення. Окрім того, введення такого фонду дозволить страховикам переглянути існуючі страхові тарифи. Критерієм для оподаткування повинно бути не обмеження інтересів страховиків, не зменшення їх фінансових ресурсів, а підвищення ефективності використання цих ресурсів. Податкова система повинна, з одного боку, забезпечувати формування доходної частини бюджету, а з іншого, і це головне, стимулювати і регулювати фінансово-господарську діяльність страхових організацій. 5. Проведене дослідження показало, що серед цілей організації особливе місце посідає місія організації, під якою слід розуміти чітко визначену причину її існування. Формулювання місії передбачає вибір методів управління страховою компанією та, зокрема, її фінансовими ресурсами. В роботі пропонується застосувати структурний підхід до схеми управління страховою організацією, зокрема ієрархічний принцип побудови дерева цілей, які будуть визначальними моментами управління фінансовими ресурсами страхової організації. При цьому для досягнення сформульованої стратегічної цілі необхідне вирішення таких управлінських завдань як формування і розміщення страхових резервів. 6. Аналіз підходів щодо існуючої методики формування страхових резервів показав, що на сьогодні розміру страхових резервів, розрахованому за діючими нормами не достатньо для безпроблемної виплати страхового відшкодування та формування фінансової стійкості страхової компанії. За методологією формування обсягів страхових резервів за видами, що застосовується у страхових компаніях, розміри резервів, окрім резерву незароблених премій, розраховуються довільно (як правило, за фактом настання події), що призводить до неефективної системи управління страховими резервами, відсутності прогнозування фінансових ресурсів, які необхідно мати у високоліквідних активах. Автором пропонується економіко-математична модель розрахунку страхових резервів на основі прогнозу надходження страхових платежів та страхових виплат, що дозволяє розрахувати для цієї страхової компанії оптимальний розмір страхового резерву за певними видами страхування. За даною методикою страхова компанія може визначити фактично необхідний розмір страхових резервів у розрізі видів страхування. Це забезпечить фінансову стійкість страхової компанії та її платоспроможність. Методика може використовуватись додатково до методик, що рекомендовані Департаментом державного регулювання та розвитку ринків фінансових послуг України. 7. Зважаючи на те, що в страховій компанії за деякими видами можливе перевищення розміру страхових виплат над розміром страхових платежів, автором пропонується економіко-математична модель, на основі якої, страхові компанії можуть за даними видами спрогнозувати і створити резерв коливань збитковості, тобто у сприятливі роки, коли ризик низький, страхова компанія має змогу страхові платежі направляти не на збільшення прибутку, а у цей резерв і в той рік, коли фактичний рівень збитковості перевищить очікуваний рівень, здійснювати страхові виплати за рахунок коштів цього резерву. Тобто підвищення рівня ризику в певні роки буде покриватися не за рахунок ризикової надбавки, що закладена в страховому тарифі, а за рахунок резерву коливань збитковості. Це в свою чергу дозволить підвищити фінансову стійкість страхової компанії, а також дозволить уникнути фінансових втрат при необхідності переводу фінансових активів у грошові кошти при виплаті страхових відшкодувань і дозволить оптимально розміщувати кошти цього резерву. 8. Оскільки страхові компанії на сьогодні самі можуть обирати будь-який метод розрахунку страхових резервів вважаємо за необхідне вдосконалення організаційної структури на рівні страхової компанії, а саме - служби розрахунку страхових резервів у складі фінансово-економічного відділу, яка повинна обґрунтовувати метод розрахунку страхових резервів. Аналіз існуючої системи використання та розміщення страхових резервів свідчить, що управління страховими резервами дозволяє своєчасно реагувати на зміни зовнішньої середи та внутрішнього стану страховика і однією з його цілей є формування збалансованого страхового портфеля як основи стабільного фінансового положення страхової компанії. Однією з важливих задач управління страхової організації є прибуткове розміщення страхових резервів. Аналіз показав, що цим питанням займаються тільки на рівні головної компанії, філії позбавлені прав у цьому питанні. З організаційної точки зору, більшість компаній не мають спеціалізованих відділів, які б займалися питанням прибуткового розміщення страхових резервів. Враховуючи важливість цього питання, автором пропонується створення відділу інвестування страхових резервів на рівні компанії, а також передача частки повноважень філіям щодо розміщення страхових резервів. 9. На основі дослідження вітчизняного досвіду щодо інвестиційної діяльності страховиків на фінансовому ринку, зроблено висновок, що страхові компанії не приділяють належної уваги розміщенню коштів страхових резервів і не впроваджують систему управління страховими резервами. Аналіз існуючих напрямків вкладення коштів страхових компаній і, перш за все, коштів страхових резервів, свідчить про наявність різних підходів до проблеми інвестування, котру розв’язують страхові компанії. У зв’язку з цим в роботі запропонована економіко-математична модель прогнозування доходу від вкладення коштів за законодавчо встановленими напрямками. Це дозволяє спрогнозувати максимальний доход страхової компанії залежно від прибутковості тих або інших напрямків вкладень. 10. Проаналізована і доведена доцільність оподаткування доходів від страхової діяльності за принципами оподаткування, які введені для звичайної діяльності, тобто за ставкою 25%. У якості валового доходу пропонується вважати суми страхових платежів, строк дії страхових угод за якими скінчився; у якості валових витрат вважати суми страхових відшкодувань, сплачених у відповідний звітний період. Особливістю має стати зменшення валового доходу на суми, витрачені з фонду превентивних заходів за держаними програмами. При цьому критерієм оподаткування повинно бути не ущемлення інтересів страховиків, не зменшення їх фінансових ресурсів, а підвищення ефективності використання цих ресурсів. Податкова система повинна з одного боку забезпечувати формування доходної частини бюджету, а з іншого стимулювати і регулювати фінансово-господарську діяльність страхових організацій. |
