Анотація до роботи:

Пікалова Г.А. Управління системою соціального захисту населення в умовах трансформаційної економіки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01- демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. Донецький національний університет. – Донецьк, 2003.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню шляхів управління системою соціального захисту населення в умовах трансформаційної економіки.

З позицій системного комплексного підходу досліджено методологічні засади реформування системи соціального захисту населення.

Конкретизовано поняття соціального захисту населення як елементу соціальної політики держави стосовно до побудови її на страхових засадах, у тісному зв’язку з видами, тяжкістю, частотою та кількістю страхових ризиків. Виявлено напрями та шляхи вдосконалення організаційно-правових аспектів механізму соціального захисту; обґрунтовано необхідність пов’язування програм соціального розвитку з територіально-виробничою специфікою регіонів; запропоновано концептуальні підходи та модель оптимізації ресурсозабезпечення соціального захисту, а також напрями забезпечення ефективності функціонування системи соціального захисту.

Основні результати дисертаційного дослідження знайшли застосування в діяльності фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, органів виконавчої та законодавчої влади, практичній роботі підрозділів соціального захисту, навчальному процесі вищих навчальних закладів України.

1. Проведене в даний час в Україні реформування системи соціального захисту населення зіштовхується з рядом труднощів, тому що попередньо не була розроблена стратегія і тактика державного регулювання соціальних процесів, затяглося створення законодавчої і нормативно-правової бази соціального захисту, внаслідок чого роль держави як гаранта соціального розвитку суспільства звелася до мінімуму.

2. Дослідження особливостей формування системи соціального захисту в Донецькій області показало, що істотно впливає на ці процеси територіально-виробнича специфіка (висока щільність населення, значна урбанізація території, великий ступінь концентрації виробництва, недостатність водних ресурсів і проблеми очищення стічних вод, підвищена кількість промислових відходів і критичний екологічний стан території, перевага в структурі промисловості видобувної, металургійної і хімічної галузей, що характеризуються небезпечними і шкідливими умовами праці, ускладнення ситуації в регіоні внаслідок закриття нерентабельних шахт).Усе перераховане повинно враховуватися при розробці регіональних програм соціально-економічного розвитку й удосконаленні механізмів ресурсозабезпечення фондів соціального страхування.

3. Реформування системи соціального захисту населення в Донецькій області, що здійснюється в складних економічно-демографічних, соціальних і екологічних умовах, значно ускладнює реалізацію принципів загальності, адресності і диференційованості, вимагає удосконалення механізму контролю за надходженням і витратою коштів фондів соціального страхування, більш глибокого розвитку соціального партнерства в цій сфері, застосування гнучких і динамічних форм ресурсозабезпечення соціального захисту населення.

4. Аналіз ресурсозабезпечення соціального захисту дозволив виявити, що основна частка надходжень у фонди соціального страхування припадає на роботодавців і працівників, а тривала реформа системи оподаткування, пенсійного забезпечення і медичного страхування гальмує розвиток нових форм соціального страхування і вимагає значних бюджетних асигнувань на відповідні сфери.

5. Створення автономних самостійних фондів державного соціального страхування, організація їх устрою і функціонування на єдиних принципах забезпечить цільове використання коштів і адресність соціальної допомоги. В умовах падіння життєвого рівня більшості населення діюча система соціальних пільг не забезпечує надання в необхідному обсязі допомоги нужденним громадянам. Зрівняльний підхід у пенсійному забезпеченні, відсутність дієвого соціального захисту працівників підприємств приватної власності, зростання вартості і погіршення якості послуг охорони здоров'я, освіти і культури істотно знижують життєвий рівень і соціальну захищеність окремих категорій населення. Ці й інші виявлені в процесі дослідження недоліки і протиріччя свідчать про необхідність удосконалення всієї роботи, що проводиться в області соціального захисту населення.

6. В результаті проведеного дослідження виявлено основні напрямки роботи в сфері удосконалення соціального захисту: удосконалення сфери соціально-трудових відносин, розвиток механізму соціального страхування, забезпечення адресності соціального захисту. Найбільш дієвим способом рішення проблем, що нагромадилися, є удосконалення системи загальнообов'язкового державного соціального страхування. Модифікація системи соціального захисту на страховій основі забезпечить індивідуалізацію внесків застрахованих громадян і дозволить встановити залежність розміру соціальної допомоги від розміру сплачених внесків і страхового стажу. Такий спосіб дозволить уникнути зрівняльного підходу.

7. Автором розроблено концептуальні підходи до удосконалення організаційно-економічного механізму соціального страхування, метою яких є приведення грошових потоків фондів соціального страхування у відповідність з виплатами, передбаченими законодавством.

8. Для реалізації концептуальних підходів запропонована модель, заснована на введенні диференційованого тарифу відрахувань на соціальне страхування, що відповідає рівню страхового ризику. Це можливо зробити при налагодженні системи обліку і систематизації основних страхових подій для забезпечення статистичних даних, придатних для прогнозування і моделювання. Методи поповнення фондів соціального страхування повинні одночасно сприяти зниженню страхових випадків, а платники, винні в збільшенні страхових випадків, повинні вносити кошти у фонди за підвищеними тарифами.

9. Для успішного вирішення поставлених задач необхідно використовувати правові форми, організаційні і методичні механізми, що забезпечують реалізацію принципів соціального страхування:

впровадження соціальної відповідальності страхувальників і застрахованих за забезпечення соціальних гарантій і захисту застрахованих;

особиста участь працівників у формуванні та реалізації їхніх прав як застрахованих (тривалий виробничий стаж, збереження свого здоров'я і працездатності);

відповідальність держави за стан правового забезпечення соціального страхування, дотримання прав працюючих по захисту від соціальних (професійних) ризиків.

10. Основними напрямами забезпечення ефективності системи соціального захисту повинні стати: забезпечення достатнього обсягу бюджетів фондів соціального страхування на основі формуванні у відповідності зі ступенем страхових ризиків; удосконаленні системи контролю за виплатами фондів; створення єдиної інформаційної бази в системі соціального захисту населення; проведення реформування податкового законодавства.

Публікації автора:

Публікації в наукових фахових виданнях:

1. Пикалова Г.А. Становление системы перестрахования в мире // Вісник Донецького університету. Серія В. Економіка і право. – Донецьк: ДонДУ, 2002. - №1. - С. 203-211. – 0,2 д.а.

2. Пикалова Г.А. Модель совершенствования организационно-экономического механизма социального страхования // Регіональні перспективи. – Полтава: Полтавський університет споживчої кооперації, 2002. - №3-4 (22-23). – С. 254-256. – 0,3 д.а.

3. Лук’янченко Н., Пікалова Г. Про подальший розвиток соціального менеджменту в Україні // Торгівля і ринок України. Тематичний збірник наукових праць з проблеми торгівлі і громадського харчування. Випуск 14. Том 1. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2002. – С. 292-297. – 0,2 д.а. (0,15 д.а.)

Особистий внесок здобувача: обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення законодавчої бази України по державному соціальному страхуванню та соціальному захисту населення.

1. Лукьянченко Н.Д., Пикалова Г.А. Концепция совершенствования организационно-экономического механизма социального страхования в Украине // Вісник Технологічного університету Поділля. – 2002. - №5, Ч.2, т.5. - С. 160-164. - 0,5 д.а. (0,25 д.а.).

Особистий внесок здобувача: визначено фінансові механізми соціального страхування з урахуванням оптимального навантаження на суб’єктів страхування.

1. Кутыркин А.Н, Шульга В.Г., Пикалова Г.А. Социально-экономические трудоохранные факторы в системе управления персоналом // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 143. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 211-219. – 0,4 д.а. (0,2 д.а.).

Особистий внесок здобувача: виявлено соціальні та психофізіологічні фактори умов праці працівників, на основі яких розроблено заходи зі зміцнення трудової дисципліни та створення безпечних умов праці.

Публікації в інших виданнях

1. Пикалова Г.А. Методические основы формирования системы социальной защиты в переходной экономике Украины. Научное издание. – Донецк: ООО «Лебедь», 2002. – 20 с. – 0,9 д.а.

2. Пикалова Г.А, Житникова В.И., Ковалеренко Л.И. Современные методы реабилитации, лечения и профилактики в условиях санаториев-профилакториев // Материалы научно-практической конференции 9-11 октября 2002 г. - Донецк-Славянск. – 2002. – С. 1-4. – 0,2 д.а. (0,1 д.а.).

Особистий внесок здобувача: визначено місце Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в системі державного соціального захисту України.