У дисертації отримано теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-прикладної задачі розробки методів планування та управління проектами технічної підготовки виробництва наукоємної техніки з урахуванням супутніх ризиків, пов’язаних з людським фактором. Виконано аналіз системи виробничих і економічних ризиків при створенні складних наукоємних виробів як факторів, що знижують ефективність нової техніки на усіх етапах її життєвого циклу, при цьому проаналізовано існуючі методики оцінки та управління ризиками. Проведено аналіз можливих дефектів об’єктів техніки і помилок, що їх зумовлюють. На основі цього аналізу систематизована і доповнена класифікація таких помилок і дефектів. На основі системного і функціонально-структурного підходу сформоване представлення системи технічної підготовки виробництва з урахуванням можливих додаткових робіт для досягнення запланованого результату проекту. Запропоновано комплекс заходів щодо усунення причин некомпетентних рішень. Сформульовано основні теоретичні положення, що використані для оцінки тривалості технічної підготовки виробництва об’єкта техніки. Проведено декомпозицію факторів, що викликають необхідність довідних робіт, причому основою для такої декомпозиції були системний підхід та метод дерева відмов. Виділено та визначено конкретні комплекси факторів, класифіковані за принципом розподілу їх на технологічні та конструкторські. Розроблено методику визначення ступеня впливу кожного конкретного фактора на кінцевий результат проекту. Спільне використання системного підходу, методу дерева відмовлень та методів теорії нечітких множин дозволили визначити величину впливу «елементарного» фактора на забезпечення певної технічної характеристики виробу в умовах нечітко заданих вихідних даних. Запропоновано класифікацію дефектів залежно від ступеня їх впливу на кінцевий результат технічної підготовки виробництва з розподілом дефектів за зонами ризику. Методика дозволяє визначити комплекс критичних робіт (факторів) і дефектів. Обґрунтовано застосування графів з поверненнями при оцінці тривалості технічної підготовки виробництва об’єкта техніки, наведено основні положення щодо використання таких графів при управлінні тривалістю ТПВ. Запропоновано методику управління тривалістю технічної підготовки виробництва, ядром якої є модель, основана на використанні бібліотеки графів структурних елементів об’єкта проектування. Бібліотека містить типові графи для кожного з компонентів об’єкта, а також інформацію про характеристики робіт, що складають графи і є факторами ризику прийняття помилкового рішення (ризику некомпетентності). На основі концепції бібліотеки структурних елементів розроблено відповідну базу даних. Розроблена методика дозволяє здійснити управління тривалістю технічної підготовки виробництва складної техніки з урахуванням можливих повернень виробів на доробку. Запропоновано засіб визначення резерву часу по довідним роботам, які обумовлені ризиком некомпетентності. Отримані результати впроваджені в практику управління проектами, пов’язаними зі створенням авіаційної техніки. Основний науково-технічний ефект дисертації полягає у підвищенні наукової обґрунтованості рішень в процесі розробки складної наукоємної техніки. Економічний ефект складається за рахунок зменшення незапланованих втрат часу та коштів, зумовлених впливом конструкторсько-технологічних ризиків проекту технічної підготовки виробництва складної техніки. Застосування запропонованих у роботі моделей дозволяє знизити втрати фінансових і часових ресурсів, викликаних збільшенням планової тривалості проекту. Внаслідок цього досягається підвищення ефективності використання ресурсів проекту технічної підготовки наукоємного виробництва. | 