Виконане дослідження дозволило сформулювати ряд висновків і пропозицій теоретико-методологічного, методичного і прикладного характеру. 1. Управління компанією як складною відкритою системою визначається напрямами, що формуються як усередині міні-середовища, так і за його межами. У сучасних умовах економічного розвитку країни характерною особливістю управління складними відкритими системами є орієнтація на управління ринковою вартістю компанії, в основі якої лежить система мінімізації витрат. Вартісний підхід до управління компанією передбачає орієнтацію не на окремі компоненти фінансового менеджменту – управління активами підприємства, управління капіталом, доходами, витратами, прибутком, кадрами, – а на їх одночасне врахування. 2. Для вдосконалення інформаційного забезпечення оперативного управління виробничими витратами побудовано інформаційну модель з використанням інформаційно-технологічних карт. З цією метою розроблено та запропоновано для підприємств машинобудування форми внутрішніх звітних документів, які забезпечують контроль за належним здійсненням виробничо-господарських процесів, затверджено періодичність надання документації, розроблено схеми руху документів по всіх місцях виникнення витрат, визначено відповідальні особи за формування і контроль дотримання лімітів та бюджетів витрат. 3. Формування виробничої собівартості продукції значною мірою залежить від обраної бази розподілу загальновиробничих витрат, яка обумовлена специфікою виробничого процесу, структурою витрат, методичними підходами та принципами, що традиційно склалися в окремих галузях. У дисертації за базу розподілу загальновиробничих витрат пропонується обрати «маржинальний дохід», що дозволить знизити витратне навантаження на ресурсомісткі види продукції. Використання запропонованого методу на практиці проілюструвало його переваги і дозволило скоригувати маркетингову та виробничу стратегію підприємства в напрямі підвищення ефективності його діяльності. 4. З метою планування та прогнозування загальновиробничих, адміністративних та збутових витрат побудовано кореляційно-регресійні моделі їх залежності від обсягу виробництва та розраховано коефіцієнти реагування, які дозволяють при плануванні кошторисів ураховувати тенденції зміни масштабів діяльності. Обґрунтовано доцільність використання запропонованих моделей для розподілу постійних та змінних витрат розрахунковим методом. 5. З метою дослідження впливу витрат на грошові потоки підприємства та їх ув’язки з податковим законодавством обґрунтовано необхідність доповнення класифікації витрат класифікаційними ознаками, які передбачають поділ витрат на: монетарні (грошові) та немонетарні (негрошові); періодичні та разові; витрати, що включаються у валові витрати, та такі, що до них не входять. 6. Для вдосконалення оцінки ефективності управління витратами та посилення дієвості їх контролю розроблено систему взаємозв’язаних відносних показників, які лежать в основі встановлення лімітів витрат для окремих центрів відповідальності та підприємства в цілому. Оскільки кожен вид витрат передбачає наявність відповідного виду доходів, пропонується крім загальних коефіцієнтів окупності витрат використовувати цільові показники окупності витрат, які дозволяють порівнювати витрати і доходи, отримані в результаті відповідного напряму діяльності (операційної діяльності, іншої операційної діяльності, інвестиційної та фінансової діяльності). 7. Управління витратами на стадії планування цільового прибутку має ґрунтуватися на оптимізації асортименту на основі маржинального аналізу. У дисертації запропоновано удосконалений варіант матричного аналізу, перевагами якого є зниження трудомісткості аналітичних процедур та усунення дублювання інформації, що має місце в класичному методі МАРКОН. При цьому інформативність аналітичних оцінок стосовно конкурентоспроможності окремих виробів не знижується, що проілюстровано на даних аналізу. У запропонованій моделі основними критеріальними показниками, що лежать в основі оптимізації асортименту, є: маржа по кожній номенклатурній позиції та обсяг реалізації в натуральному виразі. Суттєвою перевагою такого підходу є те, що метод не оперує повною собівартістю, яка, зазвичай, містить погрішності розподілу накладних витрат, що дозволяє провести спільний аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів, які формують асортиментну політику підприємства. 8. Дієвим інструментом підсистеми контролю є нормативний метод планування та обліку витрат, який дає змогу чітко та вчасно фіксувати відхилення від планів та кошторисів як за місцями виникнення витрат, так і за центрами відповідальності. Для посилення контрольної функції системи управління витратами дисертантом запропоновано методичне забезпечення нормативного методу планування та обліку, яке включає розроблені форми внутрішньої документації, систему шифрів причин та винуватців відхилень від планових і нормативних показників; розроблено методику синтетичного та аналітичного обліку відхилень від норм. 9. Для всебічного і детального відображення витрат у системі управлінського обліку розроблено внутрішній план рахунків, який має таку ієрархію інформації: центр відповідальності; вид витрат за елементами (у розрізі елементів восьмого класу); різновид окремих елементів у розрізі виду матеріалів, видів виплат заробітної плати, нарахувань на неї та інших витрат згідно з обліковою політикою підприємства, колективним договором та чинним законодавством. Обґрунтовано доцільність формування єдиного інформаційного поля в системі фінансового та управлінського обліку. |
