У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання управління ЗТД промислових підприємств, що спрямоване на стимулювання розвитку зовнішньоекономічної діяльності в період ринкової трансформації економіки України. На основі досліджень зроблено такі висновки і пропозиції теоретичного та практичного характеру, які відображають вирішення головних завдань дисертації відповідно до поставленої мети. 1. Аналіз теоретичних концепцій участі країн у міжнародному поділі чинників виробництва та сучасних тенденцій розвитку світового господарства дає підстави стверджувати, що вільна ЗТД і відповідна відкритість національної економіки сприяють економічному зростанню країн. Спеціалізація країни на світовому ринку визначається наявністю, структурою та характером її порівняльних переваг, а підприємства – формуванням, розвитком та підтриманням своїх конкурентних переваг. 2. В умовах ринкової трансформації економіки вітчизняна система управління ЗТД підприємств перебуває ще в процесі розвитку і має необхідний потенціал для перетворення у важливий інструмент економічного зростання. Принциповим аспектом її побудови має стати використання ієрархічної моделі управління ЗТД, у якій першочергову увагу доцільно зосередити на її базовому рівні – на рівні підприємств як основних суб’єктів зовнішньоторговельних зв’язків. 3. Розглядаючи ЗТД промислових підприємств як специфічний об’єкт управління, визначено її структурні особливості, серед яких виділено основні принципи управління у цій сфері, суб’єкти і об’єкти, управлінські рівні організації ЗТД та основні інструменти регулювання відповідно до кожного рівня. Важливе значення для ефективного управління ЗТД підприємств має правильний вибір ним форми виходу на зовнішній ринок, що ґрунтується на класифікації видів та методів здійснення зовнішньоторговельних операцій. 4. Найкращою формою державного регулювання ЗТД підприємств для України, на думку дисертанта, була б така зовнішньоторговельна політика, що ґрунтується на поєднанні елементів лібералізації та обґрунтованого рівня протекціонізму, використовує переважно методи тарифного регулювання, враховує поточний стан економічного розвитку країни і сучасні тенденції на світовому ринку. 5. Проведений аналіз експортного потенціалу Львівської області і особливостей внутрішньогалузевої торгівлі дав змогу визначити серйозні недоліки та стратегічні переваги товарної структури експортно-імпортних операцій її підприємств. Зокрема, серед перспективних напрямів експортної спеціалізації промислових підприємств цього регіону основними є такі галузі, як машинобудування, приладобудування, фармацевтика, легка, деревообробна та харчова промисловості. 6. Несприятливими чинниками розвитку ЗТД промислових підприємств Львівської області є: надзвичайно велика залежність регіону від імпорту мінеральних продуктів і сировини; неефективна товарна та географічна структура зовнішньої торгівлі; неповна завантаженість виробничих потужностей багатьох провідних підприємств-експортерів; велика частка зовнішньоторговельних операцій, що здійснюються із використанням давальницької сировини, насамперед серед підприємств легкої промисловості. 7. Управління ЗТД підприємства розглянуто як відкриту систему, яка складається із взаємозалежних внутрішніх елементів та перебуває під постійним впливом зовнішнього середовища. Такий підхід дає змогу пов’язати систему управління ЗТД підприємств із стратегічним менеджментом і допомагає правильно визначити її стратегічний профіль. З точки зору використання методології функційного підходу, управління ЗТД підприємств можна розглядати як безперервний процес взаємопов’язаних функцій, які відображають її суть та здійснення яких підпорядковане єдиній меті. 8. На основі вивчення організаційних структур управління ЗТД промислових підприємств в Україні можна виділити їх три основні форми: просту, складну і транснаціональну. Власне на розвитку та впровадженні у практику управління, насамперед, транснаціональної форми зовнішньоторговельного апарату повинні зосереджувати свою увагу підприємства, які ведуть активну діяльність на зовнішніх ринках. 9. Найважливішим напрямом підвищення ефективності управління ЗТД промислових підприємств є формування та підтримання їх експортної конкурентоспроможності, складовими якої є конкурентоспроможність експортної продукції, рівень маркетингу підприємства на зовнішніх ринках, впровадження системи управління якістю світового рівня. При цьому слід враховувати тенденцію щодо збільшення ролі набутих конкурентних переваг у формуванні конкурентоспроможності товаровиробників порівняно із природними. Для оцінки результативності системи управління ЗТД підприємств домінуючим має стати визначення рівня ефективності менеджменту у цій сфері, що ґрунтується на використанні комплексу не лише кількісних, а й якісних показників. 10. На основі узагальнення теоретичних досліджень та аналізу практичного досвіду доведено, що при формуванні концептуальної моделі управління ЗТД підприємства необхідно використовувати методологію системно-функційного підходу до вирішення управлінських проблем. Серед основних елементів організаційно-управлінського механізму ЗТД підприємств можна виділити сім основних функційних блоків, кожен з яких є відносно самодостатньою системою: 1) аналіз причин та формування цілей виходу підприємства на зовнішній ринок; 2) аналіз внутрішнього середовища; 3) аналіз зовнішнього середовища; 4) вибір підприємством форми виходу на зовнішній ринок; 5) формування організаційної структури управління ЗТД; 6) управління експортною конкурентоспроможністю підприємства; 7) оцінка ефективності та результативності управління ЗТД підприємства. 11. Для прискорення повноцінного інтегрування господарської діяльності українських підприємств у систему світового господарства необхідне застосування добре продуманої ієрархічної моделі управління ЗТД, яка б враховувала інтереси держави, експортний потенціал і можливості її регіонів та сприяла б створенню і розвитку конкурентних переваг вітчизняних ділових суб’єктів на зовнішніх ринках. Основним компонентом удосконалення управління ЗТД підприємств має стати використання принципів та інструментів теорії менеджменту у практиці здійснення експортно-імпортних операцій. | 