Іоффе Ігор Володимирович. Ускладнені сполучені виразки шлунка і дванадцятипалої кишки (особливості етіології, патогенезу та лікування) : Дис... д-ра наук: 14.03.04 - 2008.
Анотація до роботи:
Іоффе І.В. Ускладнені сполучені виразки шлунка і дванадцятипалої кишки (особливості етіології, патогенезу та лікування). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.03.04 - патологічна фізіологія. – Луганський державний медичний університет. - Луганськ, 2008.
Дисертація присвячена поліпшенню результатів хірургічного лікування хворих на сполучені гастродуоденальні виразки на підставі вивчення ланок патогенезу захворювання, уніфікації показань до оперативного лікування та удосконалення методик оперативного втручання. Вперше показано, що тривалий контакт слизової оболонки гастродуоденальної зони з ефедрином збільшує частоту розвитку сполучених виразок, викликає розвиток гіперплазії клітин залоз та кишкової метаплазії, уповільнює розвиток атрофії залоз. Вперше досліджений стан мікроциркуляції слизової оболонки шлунка, вивчений метаболічний та імунний статус хворих на ізольовані та сполучені гастродуоденальні виразки, у яких зареєстрований тривалий контакт слизової оболонки з ефедрин-вмісним препаратом. Вперше вивчена клінічна ефективність розробленого дисертантом способу хірургічного лікування хворих на сполучені гастродуоденальні виразки, які мали в анамнезі тривалий контакт слизової оболонки з ефедрин-вмісним препаратом. Вперше вивчена патогенетична ефективність глутаргіну, ербісолу та тимогену в комплексі хірургічного лікування хворих з ізольованими та сполученими гастродуоденальними виразками. Вивчений вплив глутаргіну, ербісолу та тимогену на імунний та метаболічний статус прооперованих хворих. Розроблений та впроваджений в практику спосіб хірургічного лікування сполучених виразок. Отримані дані впроваджені в навчальний та лікувальний процес медичних ВНЗ та установ України.
В дисертації викладене та обґрунтоване нове вирішення важливої наукової проблеми – на підставі глибокого вивчення провідних ланок патогенезу захворювання (морфологічних, мікроциркуляторних, метаболічних та імунних порушень) запропонований новий оригінальний спосіб хірургічного лікування (економна сегментарна поперечна резекція з видаленням малої кривизни тіла та інтермедіарної зони із збереженням гастрального відділу шлунка, який має іннервацію) хворих на сполучені виразки шлунка і ДПК, які вживають та не приміняють ефедрин-вмісний препарат.
Тривалий контакт слизової оболонки гастродуоденальної зони з ефедрином збільшує захворюваність на сполучені виразки шлунка та ДПК в 7,2 разів, частоту розвитку декомпенсованого та субкомпенсованого стенозу цибулини ДПК – в 2,75 та в 1,85 рази відповідно, розвитку гострих ускладнень (перфорація виразки, кровотеча з виразки) - в 2,0 рази; проти загальної частоти захворюваності на дану патологію у осіб, які не мали контакту з ефедрином - 5,0 %, частоти розвитку декомпенсованого та субкомпенсованого стенозу – відповідно, 7,7 % і 19,2 %, та частоти гострих ускладнень – 15,4 %. В загальній структурі сполучених гастродуоденальних виразок найбільш частими варіантами є сполучення виразки ДПК та виразки пілоричного відділу шлунка (55,0 %), а також сполучення виразки ДПК та малої кривизни шлунка (21,6 %).
Викликані тривалим контактом слизової оболонки гастродуоденальної зони з ефедрином зміни її ультраструктури характеризуються проявом гіперплазії епітелію залоз шлунка та ДПК, уповільненням атрофії даних залоз, та посиленням ступеня виразності кишкової метаплазії. Гіперплазія епітелію фундальних та пілоричних залоз шлунка мала прояв у збільшенні: середньої кількості епітеліальних клітин у подовжньому зрізі залоз, залозисто-ямкового епітеліально-клітинного індексу, абсолютних кількостей головних, парієнтальних, додаткових та ентероендокринних клітин. Гіперплазія у слизовій оболонці ДПК під впливом ефедрину мала прояв у збільшенні абсолютної кількості клітин в кишковій крипті в 1,41 рази, каймистих ентероцитів – в 1,32 рази, келихоподібних клітин – в 1,78 рази, Ес-клітин – в 1,52 рази. Уповільнення атрофії шлункових залоз під впливом ефедрину мало прояв у більш високому індексі маси пілоричної залози – в 1,22 рази, ніж в хворих на сполучені гастродуоденальні виразки, які не вживали ефедрин-вмісний препарат. Під впливом ефедрину ступінь виразності кишкової метаплазії збільшується в тілі шлунка в 2 рази, в пілоричному відділі шлунка – в 1,53 рази, в малій кривизні – в 1,52 рази, в передній стінці шлунка – в 1,47 рази. Частота виявлення атрофії залоз та кишкової метаплазії в інтермедіарній зоні шлунка була вірогідно вищою у хворих на сполучені виразки, слизові оболонки яких тривалий час контактували з ефедрином.
У хворих на ізольовані та сполучені виразки шлунка та ДПК у всіх відділах гастродуоденальної зони слизової оболонки реєструють виразні розлади мікроциркуляції, які мають прояв у зниженні загального показника мікроциркуляції. Найбільші негативні зміни мікроциркуляції, незалежно від варіанта сполучення виразкових дефектів шлунка та ДПК, спостерігають на дні виразкового дефекту, в периульцерозній зоні, а також в інтермедіарній зоні шлунка. Ефедрин при дії на слизову оболонку шлунка та ДПК суттєво знижує загальний показник мікроциркуляції. Найбільші мікроциркуляторні порушення спостерігають у хворих на сполучені виразки, особливо при наявності впливу на слизові оболонки ефедрину.
У хворих на ізольовані та сполучені виразки шлунка та ДПК мають місце значні порушення метаболічного статусу, що має прояв в активації процесів ПОЛ та метаболізму ейкозаноїдів, недостатністю ферментативної, глутатіонової та вітамінної систем АОЗ, зниженні енергетичного потенціалу клітин, дисбалансі ізоферментного складу ЛДГ зі збільшенням її «анаеробних» фракцій, та у частковому переході енергетичного метаболізму на менш ефективний шлях анаеробного гліколізу. Найбільші метаболічні порушення спостерігали у хворих на сполучені виразки, найменші – у хворих на ізольовану виразку ДПК. Додатковий вплив ефедрину на слизову оболонку гастродуоденальної зони суттєво посилює метаболічні порушення, особливо у хворих на сполучені виразки.
У пацієнтів із ізольованими та сполученими виразками шлунка та ДПК спостерігають суттєві порушення імунного статусу, що характеризуються розвитком Т-лімфопенії, зниженням кількості Т-хелперів/індукторів, формуванням відносного гіперпригнічувального варіанта імунодефіциту, зниженням фагоцитарної активності моноцитів периферійної крові та здатності лімфоцитів трансформуватись в бласти, розвитком автоімунних реакцій до тканинних авто антигенів, зниженні концентрацій сироваткових інтерферонів, дисбалансом в системі ІЛ-2/ІЛ-4, а також посиленням комплексоутворення з переважанням найбільш патогенних середніх та дрібних імунних комплексів. Найбільші імунні порушення мають місце у хворих на сполучені виразки, найменші – у хворих на ізольовану виразку ДПК. Додатковий вплив ефедрину суттєво посилює імунні порушення, особливо у хворих на сполучені виразки.
Негативні морфологічні та мікроциркуляторні зміни у слизовій оболонці шлунка хворих на ізольовані та сполучені виразки (гіперплазія клітин залоз шлунка та ДПК, метаплазія епітелію, погіршення загального показника мікроциркуляції), які виникають переважно в інтермедіарній зоні (особливо у пацієнтів з додатковим впливом на слизову оболонку ефедрину), є показанням для висічення останньої при пілорозберігаючих резекціях шлунка та висіченні виразок ДПК. Використання даного способу хірургічного лікування сприяє найбільшій частоті відмінних (86,6 %) та добрих (17,5 %) результатів лікування порівняно з застосуванням відомих видів хірургічних вручань з приводу сполучених гастродуоденальних виразок.
Використання глутаргіну, ербісолу та тимогену додатково до хірургічного лікування хворих на ізольовані та сполучені виразки сприяє значному зменшенню метаболічних та імунних порушень. Найбільше позитивно впливав на метаболічний статус глутаргін, менш виразно – ербісол, тоді як тимоген мав винятково імунокоригуючу дію. Найбільшу позитивну динаміку змін метаболічного та імунного статусу під впливом глутаргіну, ербісолу та тимогену спостерігали у пацієнтів з ізольованою виразкою ДПК, найменш виразну – у пацієнтів з сполученими виразками.
Публікації автора:
Іоффе І.В. Вплив ефедрину на метаболізм простагландинів у хворих на сполучені виразки шлунка та дванадцятипалої кишки // Український медичний альманах. – 2007. – № 6. – С. 25-30.
Іоффе І.В. Вплив ефедрину на ультраструктуру слизової оболонки шлунка у хворих на сполучені виразки шлунка та дванадцятипалої кишки // Український морфологічний альманах. – 2007. – № 3. – С. 31-38.
Іоффе І.В. Вплив ефедрину на мікроциркуляцію слизової оболонки шлунка у хворих на сполучені виразки шлунка та дванадцятипалої кишки // Український медичний альманах. – 2007. – № 5. – С. 64-68.
Иоффе И.В. Сравнительная оценка методов хирургического лечения сочетанных гастродуоденальных язв // Український медичний альманах. – 2005. – № 4. – С. 75-76.
Іоффе І.В. Автоімунні зміни у хворих з численними виразками шлунка та дванадцятипалої кишки та їх патогенетичне значення у комплексі хірургічного лікування // Клінічна хірургія. – 2005. - № 1. – С. 8-10.
Іоффе І.В. Стан системи антиоксидантного захисту у хворих з численними пептичними виразками шлунка та дванадцятипалої кишки // Клінічна хірургія. – 2004. – № 10. – С. 22-23.
Іоффе І.В. Вплив фітопрепарату ренорму на показники перекисного окиснення ліпідів при медичній реабілітації хворих із сполученими пептичними виразками шлунка та дванадцятипалої кишки після хірургічного лікування // Збірник наукових праць «Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології». – Випуск 10. – К.-Луганськ-Харків. – 2004. – С. 207-211.
Иоффе И.В. Изменение показателей клеточного иммунитета у больных с множественными язвами желудка и двенадцатиперстной кишки под влиянием хирургического лечения // Клінічна хірургія. – 2004. - № 9. – С. 8-9.
Іоффе І.В. Вплив комбінації ренорму та глутаргіну на показники перекисного окиснення ліпідів у хворих із сполученими пептичними виразками шлунка та дванадцятипалої кишки після хірургічного лікування // Збірник наукових праць «Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології». – Випуск 9. – К.-Луганськ-Харків. – 2004. – С. 176-181.
Іоффе І.В. Показники перекисного окиснення ліпідів у хворих з численними пептичними виразками шлунка та дванадцятипалої кишки // Клінічна хірургія. – 2004. – № 8. – С. 11-12.
Иоффе И.В. Содержание и молекулярный состав циркулирующих иммунных комплексов у больных с множественными язвами желудка и двенадцатиперстной кишки // Клінічна хірургія. – 2004. - № 7. – С. 8-9.
Іоффе І.В. Інтерлейкіновий профіль у хворих із сполученими пептичними виразками шлунка та дванадцятипалої кишки при хірургічному лікуванні // Український медичний альманах. – 2004. - № 6. – С. 59-60.
Іоффе І.В. Показники системи інтерферону у хворих із сполученими пептичними виразками шлунка та дванадцятипалої кишки при хірургічному лікуванні // Український медичний альманах. – 2004. - № 5. – С. 68-69.
Іоффе І.В. Ефективність ербісолу при профілактиці рецидивів множинних пептичних виразок шлунку та дванадцятипалої кишки після хірургічного лікування // Збірник наукових праць “Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології”. – Випуск 5. – К.-Луганськ-Харків. – 2004. – С. 232-238.
Іоффе І.В. Ефективність глутаргіну при корекції перекисних процесів у хворих з множинними пептичними виразками шлунка та дванадцятипалої кишки після хірургічного лікування // Збірник наукових праць «Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології». – Випуск 4. – К.-Луганськ-Харків. – 2004. – С. 231-237.
Іоффе І.В. Ефективність рослинного препарату ренорму при медичній реабілітації хворих з множинними пептичними виразками шлунку та дванадцятипалої кишки після хірургічного лікування // Український медичний альманах. – 2004. - № 4. – С. 50-51.
Иоффе И.В. Эффективность циклоферона и эрбисола в комплексе хирургического лечения множественных язв желудка и двенадцатиперстной кишки // Клінічна хірургія. – 2004. - № 3. – С. 11-13.
Іоффе І.В. Вплив мінеральної води «Біловодська» на рівень циркулюючих імунних комплексів при медичній реабілітації хворих з множинними пептичними виразками шлунка та дванадцятипалої кишки після хірургічного лікування // Український медичний альманах. – 2004. - № 3. – С. 46-47.
Іоффе І.В. Вплив глутаргіну на рівень циклічних нуклеотидів при хірургічному лікуванні хворих з множинними пептичними виразками шлунка та дванадцятипалої кишки // Український медичний альманах. – 2004. - № 2. – С. 70-71.
Іоффе І.В. Вплив глутаргіну на стан автоімунних зсувів при лікуванні хворих з множинними виразками шлунку та дванадцятипалої кишки // Збірник наукових праць «Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології». – Випуск 2. – К.-Луганськ-Харків. – 2004. – С. 204-210.
Іоффе І.В. Ефективність комбінації ербісолу та глутаргіну при медичній реабілітації хворих з множинними пептичними виразками шлунка та дванадцятипалої кишки після проведення хірургічного лікування // Український медичний альманах. – 2004. - № 1. – С. 47-49.
Іоффе І.В. Вплив комбінації ербісолу та глутаргіну на рівень циркулюючих імунних комплексів при медичній реабілітації хворих з множинними пептичними виразками шлунка та дванадцятипалої кишки після проведення хірургічного лікування // Збірник наукових праць “Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології”. – Випуск 1. – К.-Луганськ-Харків. – 2004. – С. 219-224.
Іоффе І.В. Вплив ренорму на стан системи антиоксидантного захисту в комплексі медичної реабілітації хворих із множинними пептичними виразками шлунку та дванадцятипалої кишки після хірургічного лікування // Збірник наукових праць “Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології”. – Випуск 7. – К.-Луганськ-Харків. – 2003. – С. 160-166.
Іоффе І.В. Оцінка ефективності глутаргіну в комплексі хірургічного лікування хворих з множинними пептичними виразками шлунка та дванадцятипалої кишки // Український медичний альманах. – 2003. - № 6. – С. 68-69.
Іоффе І.В. Ефективність комбінації глутаргіну та ербісолу в комплексі хірургічного лікування множинних виразок шлунку та дванадцятипалої кишки // Збірник наукових праць «Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології». – Випуск 6. – К.-Луганськ-Харків. – 2003. – С. 223-233.
Іоффе І.В. Використання глутаргіну в корекції перекисних процесів у хворих з множинними пептичними виразками шлунка та дванадцятипалої кишки при хірургічному лікуванні // Збірник наукових праць “Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології”. – Випуск 5. – К.-Луганськ-Харків. – 2003. – С. 239-245.
Спосіб хірургічного лікування сполучених виразок шлунка та дванадцятипалої кишки: Пат. 14003 Україна, МПК А61В 17/00 І.В. Іоффе (Україна); Луганський державний медичний університет. - № u 2005 12375; Заявл. 22.12.05; Опубл. 17.04.06, Бюл. № 4. – 3 с.
Спосіб корекції порушень імунного статусу хворих з множинними пептичними виразками шлунка та дванадцятипалої кишки в комплексі хірургічного лікування: Пат. 14003 Україна, МПК (2004) А61К31/195 І.В. Іоффе (Україна); Луганський державний медичний університет. - № 20031110677; Заявл. 26.11.03; Опубл. 15.09.04, Бюл. № 9. – 8 с.
Спосіб корекції перекисних процесів у хворих з множинними пептичними виразками шлунка та дванадцятипалої кишки при хірургічному лікуванні: Пат. 69729 А Україна, МПК А61К31/195 І.В. Іоффе (Україна); Луганський державний медичний університет. - № 20031110676; Заявл. 26.11.03; Опубл. 15.09.04, Бюл. № 9. – 3 с.
Спосіб профілактики рецидивів множинних пептичних виразок шлунка та дванадцятипалої кишки після хірургічного лікування : Пат. 69728 Україна, МПК (2004) А61К35/12 І.В. Іоффе (Україна); Луганський державний медичний університет. - № 20031110675; Заявл. 26.11.03; Опубл. 15.09.04, Бюл. № 9. – 8 с.
Шор Н.А., Иоффе И.В.. Андреева И.В., Александрин В.П. Выбор метода оперативного лечения перфоративной язвы двенадцатиперстной кишки // Матеріали ХХ з’їзду хірургів України. – Тернопіль, 2002. – С. 151-152.
