Анотація до роботи:

Стариченко В. М. Успадкування тривалості періоду вегетації сої та його зв’язок з елементами продуктивності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.05 - селекція рослин. ННЦ „Інститут землеробства УААН”. - Київ. - 2008 р.

В результаті досліджень, виконаних протягом 2000-2006 рр., зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової задачі в галузі успадкування тривалості періоду вегетації та інших ознак у гібридів сої F₁ і F₂. Встановлено генетичну залежність між періодом вегетації та іншими ознаками у гібридів, виявлено епістатичний ефект взаємодії генів, які контролюють тривалість періоду вегетації, висоту рослин, кількість насінин та масу насіння з рослини. Створено новий скоростиглий вихідний матеріал, виділено перспективні лінії, які на різних етапах селекційної проробки перевищували національні стандарти за продуктивністю та скоростиглістю.

1. В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у встановленні закономірностей успадкування тривалості періоду вегетації та інших ознак у гібридів сої F₁ і F₂; у встановленні генетичної залежності між періодом вегетації та іншими ознаками у гібридів; у виявленні епістатичного ефекту взаємодії генів, які контролюють тривалість періоду вегетації, висоту рослин, кількість насінин та масу насіння з рослини; у встановленні алельної взаємодії генів за ознакою кількості вузлів на головному стеблі; у виявленні кількості генів, за якими відрізняються батьківські форми при контролі ряду важливих ознак; у створенні скоростиглого і високопродуктивного селекційного матеріалу.

2. Встановлено, що зразки сої відрізнялись не тільки загальним періодом вегетації (107 – 119 днів) та реакцією на умови вирощування, а і строками проходження окремих фаз вегетації, комбінуючи якими при гібридизації, отримали гібриди з тривалістю вегетації від 90 до 145 днів.

3. Виявлено як гетерозис, так і депресію, домінування більшого або меншого показника за всіма ознаками, що досліджувались, у гібридів сої F₁ від схрещування 7 сортів за діалельною схемою. В окремих випадках відмічено проміжне між батьківськими формами значення ознак.

4. Встановлено, що за тривалістю періоду вегетації найчастіше гетерозис забезпечували сорти Білосніжка, Юг 30 та №765, рідше – Київська 91, №765 та Устя, за ознаками елементів продуктивності - Київська 451, Білосніжка та Юг 30. Найвищий гетерозис у сої виявлено: за кількістю бобів – 209 % у комбінації Білосніжка/№765; за масою насіння та кількістю насінин – Київська 451/Устя (185 % та 167,5 % відповідно); за висотою рослин та кількістю вузлів - у комбінації Київська 451/Білосніжка (48% та 27,7 % відповідно).

5. Встановлено основний тип успадкування всіх ознак у переважної частини гібридів F₁ - наддомінування. Виявлено епістатичний ефект взаємодії генів, які контролюють тривалість періоду вегетації, висоту рослин, кількість та масу насіння з рослини. Ознака “кількість вузлів на головному стеблі” контролюється алельною взаємодією генів; частка домінування більшої кількості вузлів дорівнює 0,65, що свідчить про суттєвість домінування у контролі цієї ознаки.

6. Виділено кращі комбінації за комплексом ознак у рослин F₂: Юг 30 / №376 (середня тривалість періоду вегетації 115 днів, середня маса насіння з рослини - 34 г.), Юг 30 / Київська 451 (відповідно 111 днів, 30 г.) та Київська 91 / Київська 451 (113 днів, 31 г.). Стандарт Юг 30 мав відповідно 97 днів період вегетації та 32 г. насіння з рослини.

7. Виявлено розподіл рослин у гібридних популяціях F₂: більшість комбінацій розподілялися на 2 - 4 (найчастіше 3) чітко виражених груп за тривалістю періоду вегетації. Значна частина рослин була ранішою або пізнішою, ніж відповідно скоростигла та пізньостигла батьківська форма, причому пізньостигліших рослин було більше, ніж ранньостигліших. Таке розщеплення можливе, якщо батьки відрізняються більш ніж за двома напівдомінантними неалельними генами.

8. Виділено високопродуктивні фенотипи у популяціях F₂ серед середньостиглих форм з масою насіння 59-73 г. з періодом вегетації 111-117 днів і висотою рослин 85-101 см (Стандарт Київська 27 мав 115 днів і 36 г.); скоростиглих з масою насіння з рослини 35-58 г. з періодом вегетації 99-110 днів і висотою рослин 59-84 см (Стандарт Юг 30 мав 97 днів та 32 г.).

9. Виявлене фактичне співвідношення класів розщеплення за тривалістю періоду вегетації, яке відповідає теоретичному 1:4:6:4:1 і вказує на те, що батьківські форми відрізняються за двома генами. Тут має місце полігенне успадкування з кумулятивним (адитивним) ефектом однозначних факторів, які діють за принципом кодомінантності.

10. Виявлено найтісніші кореляційні зв’язки між тривалістю періоду вегетації та кількістю вузлів на головному стеблі, а також висотою рослин. За іншими ознаками коефіцієнти кореляції були середньої сили, суттєвими.

11. Відібрано найбільшу кількість цінних форм в селекційному розсаднику F₃ – F₆ з комбінацій, де одним з компонентів схрещування були такі сорти та селекційні номери, як Юг 30 – у трьох комбінаціях, Київська 91 та №376 – у двох комбінаціях. Найбільше перспективних ліній у контрольному сортовипробуванні 2004 – 2006 років мали походження з комбінацій схрещування Юг 30/Устя, а також Київська 451/Устя та Київська 91/№376.

12. За рахунок використання в посівах створених із залученням нового селекційного матеріалу сортів можна отримати прибутку до 2653,5 грн/га, з рентабельністю вирощування до 206,7%.

Публікації автора:

1. Михайлов В.Г., Щербина О.З., Романюк Л.С., Стариченко В. М. Характеристика гібридів сої F₂ за тривалістю періоду вегетації та кількісними ознаками // Зб. наук. праць Інституту землеробства УААН. - К., 2001. -Вип. 1-2.- С. 141-147.

2. Михайлов В.Г., Щербина О.З., Романюк Л.С., Стариченко В. М. Характеристика гібридів сої F₁ // Зб. наук. праць Інституту землеробства УААН. - К., 2003. - Спецвип. - С. 99-104.

3. Михайлов В.Г., Щербина О.З., Романюк Л.С., Стариченко В. М. Характеристика гібридів сої F₂ за тривалістю періоду вегетації, масою насіння та висотою рослин // Селекція і насінництво: - Міжвідом. темат. наук. збірник. - Харків, 2005. Вип. 90. – С. 175 – 187.

4. Михайлов В.Г., Щербина О.З., Романюк Л.С., Стариченко В. М. Висота рослин сої, особливості її мінливості й успадкування // Зб. наук. праць ННЦ “Інститут землеробства УААН”. – К., 2006. - Вип. 3 - 4. - С.99-102.

5. Михайлов В.Г., Щербина О.З., Романюк Л.С., Стариченко В. М. Успадкування тривалості періоду вегетації та маси насіння з рослини у гібридів сої F₁ // Фактори експериментальної еволюції організмів: Зб. наук. праць НАН України, УААН, АМН України, Укр. тов.-ва генетиків і селекціонерів - К.: Аграрна наука, 2003. - С.162-166.

6. Михайлов В.Г., Щербина О.З., Романюк Л.С., Стариченко В. М. Успадкування тривалості періоду вегетації та інших кількісних ознак гібридами F₁ сої // Вісник Укр. тов.-ва генетиків і селекціонерів. - К., 2004. - № 1. – Т. 2. – С. 53 – 65.

7. Стариченко В. М. Розподіл фенотипів (F₂) сої за тривалістю періоду вегетації // Інноваційний розвиток систем землеробства та агротехнологій в Україні: Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених і спеціалістів, 10-12 грудня 2007 р., ННЦ „Інститут землеробства УААН”. – К., 2007. – С. 127-128.