Необхідність написання цієї дисертації зумовлена підвищеним інтересом лінгвістики до всебічного вивчення мовних одиниць. Її мета полягала у комплексному дослідженні усталеної конструкції з претеритальним кон’юнктивом: встановленні лінгвістичного статусу речення, ядро якого складає дана конструкція, встановленні та інтерпретації його структурно-семантичних, когнітивно-прагматичних характеристик і лінгвокультурних особливостей. 1. Cинтаксичні конструкції типу ... da wren wir ... ; ... das htten wir ... ; ... wie wre es mit ... ; ... ich htte gern ... ; ... ich wrde ... ; ... es wre ... характеризуються спільною формальною ознакою – претеритальним кон’юнктивом, значенням „ввічливості”, вибірковістю та високим ступенем взаємодії форми кон’юнктива з іншими словоформами у межах каркасу речення. У загальній системі німецької мови вони утворюють окрему синтаксичну категорію. 2. Структурно-семантичний аспект дослідження виявив постійні та змінні складові конструкції. На цій основі встановлено: – 21 конструкцію з присудком у претеритальному кон’юнктиві; – відповідні структурні моделі та структурно-семантичні речення-моделі; – системні зв’язки конкретних граматичних і лексичних одиниць у межах даних синтаксичних утворень. Особливість речень-моделей, ядро яких складає усталена конструкція з претеритальним кон’юнктивом, виявляє себе у структурній та семантичній індивідуальності та усталеності. Структурну індивідуальність та усталеність речень зумовлено формою претеритального кон’юнктива та її зв’язком з константними структурними компонентами у межах конкретної моделі, а семантичну – індивідуальними константними складовими (семами) у межах її семантичної структури. Значущість словоформи у кон’юнктиві полягає в організації речення-моделі. Форма кон’юнктива індивідуалізує речення та протиставляє його аналогічному у структурному плані індикативному реченню. Інтерпретація індивідуальних структурно-семантичних ознак речення-моделі, тих, які дозволяють виокремити його від аналогічних за формальною структурою речень іншого типу, визначають його синтаксичний статус. Процес встановлення та інтерпретації цих ознак визначає особливості синтаксису сучасної німецької мови. 3. Когнітивна структура речення-моделі з претеритальним кон’юнктивом є інструментом пізнання ситуації взаємодії. Прагматичний зміст речення формують інтенційний, іллокутивний та перлокутивний компоненти. Усталений характер речень-моделей у межах актомовленнєвої інтенції зумовлює переважно константні зв’язки між реченням-моделлю та значенням мовленнєвої інтенції. Вибір та вживання конкретного речення-моделі співвідноситься переважно з одним (двома) інтенційним(и) значенням(и). Зміст інтенції речення з усталеною конструкцією у претеритальному кон’юнктиві може мати як прямий, так і непрямий характер. „Прихований” зміст кінцевого етапу інтенції є тактичним кроком мовця уникнути категоричності у спілкуванні. Мовець не приймає рішення, а залишає його за співрозмовником. Таку тактику зумовлює прихильність мовця до партнера по спілкуванню, сподівання на його порядність. Речення-моделі усталеної конструкції з претеритальним кон’юнктивом характеризуються переважно константними семантико-логічними зв’язками та типовими видами іллокутивних актів. Зміст мовленнєвої дії визначають лексичне та граматичне значення ядерних компонентів (wre, htte, wrde) у взаємодії з іншими лексемами речення, а також його зовнішня синтаксична структура. „Нейтральний” контекст утворює типову ситуацію, яка, відповідно, зумовлює вираження реченням типового іллокутивного значення, що надає можливість визначити типові мовленнєві формули (Sprachformeln). Ситуативний контекст і мовне оточення можуть змінювати стандартні іллокутивні значення, їхню послідовність, а також бути основою іншого за типом утворення мовленнєвого акту – на противагу тому, який є типовим для речення-моделі у „нейтральному” контексті. У такий спосіб змінюється стилістика іллокутивного акту та смисл висловлення. Ефективність речення усталеної конструкції з претеритальним кон’юнктивом зумовлено: 1) типовістю ситуацій, у яких воно вживається; 2) статусом самого речення як мовленнєвого прототипу ввічливості; 3) зацікавленістю адресанта у здійсненні предмета задуму адресата (збіг інтересів учасників взаємодії); 4) комунікативною компетентністю адресата. Названі фактори дозволяють віднести речення усталеної конструкції з претеритальним кон’юнктивом до корпусу таких нормативних оцінних одиниць сучасної німецької мови, які відбивають типові ситуації взаємодії та сприяють ефективності мовленнєвої дії. Ввічливість класифікується як атрибутивна ознака мовленнєвої дії; вона вказує на ввічливу форму звертання, запитання, відповіді, прохання, вдячності тощо. В умовах нейтрального контексту ввічливі мовленнєві формули з претеритальним кон’юнктивом підкреслюють бажання мовця до співробітництва, є тактичним кроком до результативної взаємодії, нормою у спілкуванні. Вони мають „власне” культурне поле функціонування, чітку прагматичну спрямованість, національну специфіку прояву. Завдяки своїй усталеності та типовості, речення з усталеною конструкцією у претеритальному кон’юнктиві характеризуються чітко визначеною іллокутивною силою, зумовлюють у звичайній, типовій, ситуації позитивну реакцію адресата. Такі формули свідчать про намагання мовця бути толерантним до партнера, з повагою ставитися до його точки зору, а в разі непогодження з „чужою” думкою (поведінкою) – висловити своє ставлення до змісту почутого у ввічливій, необразливій формі. Системний характер сфери вживання речень з усталеною конструкцією у претеритальному кон’юнктиві, їхні системні, типові когнітивно-прагматичні зв’язки дають можливість стверджувати, що дані утворення є тими лінгвокультурними одиницями, які, з одного боку, відображають одну із структурних особливостей сучасної німецької мови, а з іншого, на основі когнітивної природи утворення, розвитку та закріплення за певними сферами вживання, ситуативно-зумовленими ситуаціями взаємодії – є культурною ознакою поведінки людини як представника певного народу. Усталені речення-моделі з претеритальним кон’юнктивом набули еталонного, образного значення; експліцитно відбивають результат пізнавального досвіду німецького народу, риси його матеріальної та духовної культури. Одержані результати стосуються окремого, проте специфічного класу синтаксичних одиниць сучасної німецької мови. На рівні мовлення вони ідентифікуються як усталені утворення, що характеризуються типовою сферою функціонування та своєрідним національно-культурним забарвленням. Подальше вивчення речень такого формату може бути спрямовано на поглиблення когнітивно-прагматичних і лінгвокультурологічних знань. | 