Анотація до роботи:

Ніконова М.В. Вексельний обіг в аграрному секторі економіки України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит. - Національний аграрний університет, Київ, 2008.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню теоретичних та практичних питань функціонування вітчизняного вексельного обігу, в тому числі в аграрному секторі економіки України. Уточнено економічну сутність векселя, узагальнено та доповнено класифікацію функцій векселя, обґрунтовано систему принципів вексельних відносин та аргументовано класифікацію векселів. Досліджено генезис світового та вітчизняного вексельного обігу. Здійснено аналіз практичних засад використання векселів господарюючими суб’єктами, оцінено роль окремих суб’єктів вексельних відносин, визначено проблеми, які стримують повноцінний розвиток вексельного обігу в Україні.

У дисертації обґрунтовано основні напрями удосконалення системи вексельного обігу. Розроблено механізм забезпечення ефективного вексельного обігу в аграрному секторі економіки України.

Проведене в дисертаційній роботі дослідження вексельного обігу в аграрному секторі економіки України дозволило сформулювати ряд висновків теоретичного, методичного та науково-практичного змісту, які розв’язують основні завдання відповідно до поставленої мети, а саме:

1. З’ясовано, що вексель – це особливе боргове грошове зобов’язання, засіб розрахунку та цінний папір, який складений у формі, визначеній законодавством, та зобов’язує особу, яка його видала або акцептувала, вчасно та в повному обсязі виконати платіж за векселем на користь його власника (векселедержателя). Виявлено, що поняття «вексель» не є тотожним поняттю «боргова розписка». Вексель має певні особливості (законодавча регламентація змісту, абстрактність, використання як засобу розрахунку), які вирізняють його серед інших економічних категорій. Встановлено, що вексельний обіг - це сукупність вексельних відносин, що існують в країні (вітчизняний вексельний обіг), світі (світовий вексельний обіг).

2. За результатами критичного аналізу основних складових теорії векселя та вексельного обігу, встановлено, що відповідна теоретична база, по-перше, є недостатньо розробленою, а по-друге, за певними аспектами не відповідає сучасним вимогам. Враховуючи це, обґрунтовано класифікацію функцій векселя, яка, крім традиційно існуючих, доповнена стимулюючою та маркетинговою функціями, що раніше не були розглянуті в економічний літературі; запропонована класифікація функцій векселя дозволяє повніше розкрити роль векселя, чіткіше консолідувати його як цілісне явище і виокремлювати серед інших економічних явищ у самостійну категорію. Аргументовано систему принципів вексельних відносин, що базується на поділі цих принципів на: загальні (економічної самостійності, добровільності, раціональності, ефективності) та специфічні (строковості та платності); система принципів вексельних відносин дозволяє чітко визначити вихідні положення використання векселів суб’єктами господарювання, відповідно, вексельного обігу. Обґрунтовано класифікацію різновидів векселів, що виходить з урахування сутності понять «форма» і «вид» та особливостей практичного використання векселя, відповідно, виявлено дві форми векселя (соло-вексель, тратта) та множину видів векселів, кожен з яких підпадає під одну з форм векселя; наявність обґрунтованої класифікації векселів дозволяє систематизувати особливості використання векселів та функціонування вексельного обігу в цілому.

3. З’ясовано, що серед теорій виникнення векселя, найбільш реалістичною є теорія походження векселя в Італії у ХІІ ст. Виявлено об’єктивні підстави для виокремлення в періодизації світового вексельного обігу нового етапу - електронного (сер. 80-х рр. ХХ ст.). Запропоновано доповнити класифікацію етапів розвитку вітчизняного вексельного обігу перехідним (90-рр. ХХ ст.) та власне сучасним етапом (поч. ХХІ ст.).

4. Проведене у роботі дослідження суб’єктів вексельних відносин виявило, по-перше, недоцільність перебування фізичних осіб у складі учасників вітчизняного вексельному обігу, по-друге, необхідність надання статусу суб’єкта вексельних відносин фізичним-особам-суб’єктам підприємницької діяльності.

5. Проаналізовано особливості використання векселів підприємствами аграрного сектору економіки України, що дозволило констатувати низький рівень використання векселів даною категорією суб’єктів (обсяг дебіторської заборгованості сільськогосподарських підприємств за товари, роботи, послуги майже у 27 разів перевищує дебіторську заборгованість, що оформлена векселями; обсяг кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги майже у 22 рази перевищує обсяг кредиторської заборгованості, оформленої векселями).

6. Встановлено, що найбільш реальними суб’єктами вітчизняного вексельного обігу є банківські установи, проте існує ряд проблем, які стоять на заваді активізації банків у вексельному обігу: законодавча заборона емісії фінансових векселів, відсутність вексельного підрозділу в організаційній структурі банку, проведення переважною більшістю структурних підрозділів банків операцій з векселями через центральний офіс, відсутність у банках розробок щодо вексельних схем та програм. Для вирішення даних проблем обґрунтовано ряд заходів, зокрема, законодавча регламентація обігу фінансових векселів, запровадження обов’язкової процедури уповноваження філій центральним офісом банку щодо проведення ними операцій з векселями, проведення зваженої тарифної політики, особливо в частині авалювання векселів із порівняно невеликим номіналом, розробка внутрішньої нормативної бази банку у відношенні векселів, в якій детально будуть прописані умови та порядок роботи з векселями, удосконалення організаційної структури підрозділів, що здійснюють операції з цінними паперами (виокремлення в їх складі вексельного сектору, відділу).

7. Обґрунтовано доцільність використання векселів при здійсненні страхування сільськогосподарськими суб’єктами, що дозволяє забезпечити дієвість державної програми часткової компенсації страхових премій страхувальникам-аграріям, та активізувати використання векселів сільськогосподарськими суб’єктами, пожвавити вітчизняний вексельний обіг в цілому.

8. Встановлено, що проведення вексельних операцій супроводжується різноманітними документами (розписка про отримані векселі, реєстр векселів, відомість векселів, опис векселів, акти прийому-передачі векселів до платежу, на експертизу), при цьому виявлено, що одна й та сама операція може бути оформлена різними за змістом документами. Враховуючи це, обґрунтовано за одним з таких документів закріпити на законодавчому рівні статус універсального, в якому, крім основних параметрів векселів, зазначатимуться умови, відповідно до яких здійснюється операція із векселем.

9. З’ясовано, що вексельний ризик - це вірогідність понесення збитків або втрата вигоди суб’єктом, що використовує вексель, а також виявлено можливі ризики, властиві векселю, здійснено їх групування, в основу якого покладено їх поділ на загальні (фінансові, властиві фінансовим інструментам) та специфічні ризики (властиві виключно векселям). Наявність обґрунтованої класифікації ризиків дозволяє чітко визначити місце кожного ризику в загальній їх системі та виступає основою для адекватного вибору методів управління ризиком.

10. В ході дослідження встановлено, по-перше, нерозвиненість напряму рейтингування цінних паперів порівняно із напрямом рейтингування суб’єктів господарювання, а також виявлено той факт, що у сфері рейтингування цінних паперів переважає рейтингування пайових цінних паперів, а такий фінансовий інструмент як вексель взагалі ігнорується. По-друге, наявні методики рейтингування векселів є обмеженими: зосередженими виключно на оцінці суб’єкта, що використовує вексель, та не враховують характеристики самого векселя, хоча останні можуть істотно впливати на рівень якості фінансового інструменту. В зв’язку з чим, обґрунтовано методику визначення вексельного рейтингу, в основу якої покладено безпосередню оцінку векселя (основних його характеристик), а однією зі складових вексельного рейтингу є оцінка зобов’язаної за векселем особи. Складений таким чином рейтинг виступає об’єктивною базою для прийняття рішення стосовно використання того чи іншого векселя.

11. Доведено, що необхідним є запровадження такого механізму забезпечення ефективного функціонування вітчизняного вексельного обігу, який виходив би з врахування множини факторів (напрямів) удосконалення системи вексельного обігу. Запропоновано складові механізму забезпечення ефективного функціонування вітчизняного вексельного обігу, а саме: координуюча і контролююча інфраструктура вексельного обігу, вексельні відносини із банками, вексельні відносини зі страховими компаніями та повноцінна законодавча база.

12. Обґрунтовано, що до складу координуючої та контролюючої інфраструктури вексельного обігу мають увійти: Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (в особі спеціалізованого вексельного підрозділу), спеціальні вексельні установи, рейтингові агентства, котирувальна вексельна система, саморегулююча організація, Державний комітет статистики, мережа спеціалізованих видань та мережа освітніх закладів. Аргументовано, що основою побудови такої інфраструктури повинен виступити вексельний підрозділ Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, що забезпечить функціонування цієї інфраструктури як єдиного цілого.

13. Встановлено, що в Україні вже сформувалось необхідне правове поле, покликане регламентувати та регулювати вексельний обіг, проте ще існує ряд проблем, які потребують вирішення, зокрема удосконалення Закону України «Про обіг векселів в Україні» (структурування змісту закону, зняття заборони на обіг фінансових векселів, регламентація можливості обігу векселя у формі електронного документу, закріплення статусу суб’єкта вексельних відносин за фізичними особами-суб’єктами підприємницької діяльності, запровадження процедури збору та оприлюднення інформації про зобов’язаних за векселем осіб), створення нової законодавчої бази, яка б регламентувала діяльність національної котирувальної системи векселів, спеціальних вексельних установ.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Ніконова М.В. Вексельні розрахунки в аграрному секторі економіки України // Економіка АПК. - 2006. - №4 (138) - С. 71-77 (0,51 д.а.).

2. Ніконова М.В. Методичні аспекти побудови інфраструктури вітчизняного вексельного обігу // Академічний огляд. Економіка та підприємництво. - 2007. - №2. - С. 61- 65 (0,43 д.а.).

3. Ніконова М.В. Механізм часткової компенсації як складова використання векселів аграріями // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №11. - С. 150-156 (0,27 д.а.).

4. Ніконова М.В. Основні складові механізму забезпечення ефективного функціонування вексельного обігу в аграрному секторі економіки України // Вісник ХНАУ. Серія «Економіка АПК і природокористування»: Зб. наук. праць. - Х.: ХНАУ, 2007. - №8. - С. 176 - 181 (0,32 д.а.).

5. Ніконова М.В. «Непаперовий» вексель: міф чи реальність // Економіка України. - 2007. - №7. - С. 88-90 (0,27 д.а.).

6. Ніконова М.В. Схильність векселя до ризику та її вплив на сторони вексельних відносин // Бізнес - навігатор. - 2007. - №10. - С. 19-24 (0,45 д.а.).

7. Ніконова М.В. Теоретичні засади визначення поняття «вексель» // Економіст. - 2006. - №6 (236). - С. 70-71 (0,35 д.а.).

8. Ніконова М.В. Участь банків у вексельному обігу та шляхи її активізації // Вісник Львівської комерційної академії. - Серія економічна, випуск 27. - Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2007. - С. 115-119 (0,26 д.а.).

9. Ніконова М.В. Функції векселя як множинність форм його прояву // Науковий вісник ВДУ. Серія: економічні науки. - 2006. - №7. - С. 94-97 (0,23 д.а.).

В інших виданнях:

10. Ніконова М.В. Вексельні розрахунки як одна із форм економічних відносин // Економіка підприємства: теорія та практика: Зб. мат. Міжнар. наук.-практ. конф., 23-24 березня 2006 р. - К.: КНЕУ, 2006. - С. 38-41 (0,19 д.а.).

11. Ніконова М.В. Вплив інфляційного та дефляційного ризику на вексель // Фінансове забезпечення економічного і соціального розвитку суспільства: Тези Міжнар. наук.-практ. конф. Дніпропетровськ, 23 березня 2007 р. - Д.: ДДФА, 2007. - С. 197-199 (0,17 д.а.).

12. Ніконова М.В. Перспективи та можливості взаємодії страхових компаній та підприємств аграрного сектору з використанням векселів // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 3 т. / Гуманітарний університет «ЗІДМУ», 11-12 жовтня 2007 р.; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2007. - Т.1. - С. 255-257 (0,18 д.а.).

13. Ніконова М.В. Функції векселя як множинність форм його прояву // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 4 т. / Гуманітарний університет «ЗІДМУ», 5-6 жовтня 2006 р.; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2006. - Т.2. - С. 145-146 (0,12 д.а.).

14. Ніконова М.В. Шляхи активізації участі банків у вексельному обігу // Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи в Україні. Матеріали І Всеукр. наук. – практ. конф. Львів, 17-18 травня 2007 р. - С. 58-64 (0,24 д.а.).