Анотація до роботи:

Волох А.М. Великі ссавці Південної України у ХХ ст. (динаміка ареалів, чисельності, охорона та управління). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 03.00.08 — зоологія. Інститут зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАН України. Київ, 2004. Рукопис.

У дисертації розглядаються питання історії формування макротеріофауни з плейстоцену до нашого часу, особливості динаміки ареалів копитних та її причини. Наведено дані щодо проникнення шакала на Україну, розселення видри, борсука, а також скорочення ареалів і чисельності європейської норки, перев`язки, степового тхора тощо. Особлива увага приділена дослідженню морфологічних адаптацій, відворювальної здатності великих ссавців на південній межі поширення та динаміки їхніх угруповань. Виявлено значну залежність цих процесів від антропогенного впливу, який посилився в останні роки. На основі проведених досліджень запропоновано комплекс законодавчих, організаційних та практичних заходів, спрямованих на відтворення, ефективне використання ресурсів та охорону великих ссавців на півдні України.

1. Упродовж ХХ ст. число великих ссавців у південних районах України зросло з 20 до 32 видів. Це відбулося за рахунок природного, а також штучного розселення тварин у різних частинах їх ареалу та спеціальних заходів з охорони. Його наслідками стали: а) розширення ареалу козулі, кабана, видри, борсука, лісової куниці, бабака, а також створення острівних популяцій благородного і плямистого оленів, лані, муфлона та білки; б) формування угруповань лося та шакала; в) освоєння ондатрою всіх придатних водно-болотних біотопів, відновлення поселень бобра та непередбачене розселення американської норки.

2. Створення значних масивів сільськогосподарських культур, мережі лісонасаджень порушило монотонність ландшафтів степової зони та сприяло поліпшенню умов існування копитних ссавців та деяких хижих (борсук, лісова куниця). На півдні всі вони віддають перевагу лісовим біотопам, розташування яких визначає сучасне просторове розміщення їх угруповань.

3. Наприкінці ХХ ст. відносно монолітна структура ареалів перетворилася на значну кількість дрібних осередків, відокремлених просторами малопридатних біотопів. Це усклад-нило існування спеціалізованих видів (горностай, степовий тхір, перегузня, хохуля, європей-ська норка, лісовий кіт), призвело до втрати їх угрупованнями екологічної стійкості, скоро-чення чисельності та ареалів.

4. Деякі аборигенні ссавці (заєць-русак, лисиця, вовк, бабак) виявили велику здатність до існування у зміненому середовищі, обираючи для мешкання у певні фази біологічного циклу агроценози, а кам`яна куниця взагалі стала домінуючим видом хижих ссавців у населених пунктах.

5. За високої відтворювальної здатності, південні популяції великих ссавців відзначаються дуже низькими показниками приросту чисельності, що є наслідком загибелі великої кількості тварин у антропогенному ландшафті. У ХХ ст. найсуттєвішим фактором смертності для багатьох з них стало полювання, яке визначає стан ресурсів і динаміку чисельності більшості угруповань. Лише в деякі роки на неї суттєво впливають погодні умови, що найбільш яскраво проявляється в популяціях зайця-русака. Для копитних велике значення має не лише розмір вилучення тварин, а й тиск на окремі статево-вікові групи. Це потребує вдосконалення системи управління їх ресурсами та прийняття відповідних законодавчих рішень.

6. У ХХ ст. на півдні чисельність великих ссавців стала дуже залежати від впливу гос-подарської діяльності людини на біотопи. Упродовж нетривалого часу тут сформувалася штучна ритміка захисних і кормових умов, яка обумовлена технологією вирощування сіль-ськогосподарських культур. Після збирання врожаю на значній площі середовище існування руйнується, а після сівби – відновлюється. Зазначена пульсація призводить до переселення ве-ликої кількості тварин у стислі терміни і супроводжується зростанням їх смертності, що зни-жує ефективність відтворювання популяцій.

7. Завдяки інтродукції великої кількості диких кабанів усурійського підвиду під час деп-ресії аборигенних популяцій, на півдні України відбулася трансформація їх фено- і генотипу. Наслідком цього стала краніологічна подібність угруповань, розташованих на великій відстані одне від одного, обумовленої спільністю походження.

8. Для південних угруповань козулі характерна невиразна дивергенція за краніологічними ознаками, що є наслідком тривалого існування виду за дуже одноманітних природних умов на значному просторі. Лише в гірському Криму, де аборигенна популяція козулі розвивалась без впливу континентальних мігрантів, спостерігається її морфологічна відмінність і фенетична своєрідність.

9. Аборигенні ссавці (заєць-русак, вовк, лисиця) на півдні представлені дрібними форма-ми, що за високого температурного градієнту має важливе адаптаційне значення. Натомість інтродуковані види у нових умовах досягли розміру предків, а деякі перевершили їх. У єнотоподібного собаки скоротилася тривалість зимової сплячки та розширилися трофічні можливості за рахунок кормів антропогенного походження. Наслідком цього стала соматична акселерація, яка проявилась у збільшенні довжини тіла порівняно з вихідною формою.

10. Помітне скорочення чисельності мисливських рослиноїдних ссавців наприкінці ХХ ст. не пов`язане з циклічністю природних процесів, а є наслідком неефективного управління їхні-ми ресурсами. За даних умов популяційні механізми не в змозі виправити структурні зміни та компенсувати втрати від надмірного вилучення тварин, тому деградація угруповань великих ссавців посилюється. Цьому сприяє висока чисельність вовка, хижацтво якого, за низької щільності альтернативних жертв, створює значний тиск на популяції копитних та зайця-русака.

11. Макротеріофауна Південної України відзначається нестабільністю, за якої спостерігається зникнення у багатьох місцях спеціалізованих степових ссавців, пульсація ареалів аборигенних та інтродукованих лісостепових видів. Значна динамічність характерна і для популяційних процесів, що виражається у великій амплітуді коливань чисельності, а також просторової та статево-вікової структури популяцій. Це обумовлено суттєвим тиском антропогенного чинника на ресурси великих ссавців та середовище їх існування, а також значною частотою і різноякісністю природних аномалій.

Публікації автора:

Статті у наукових виданнях:

1. Волох А.М. О взаимоотношении бобра и выдры в лесостепном Приднепровье // Поведение охот. животных: Сб. науч. ст. – Киров: Изд-во ВНИИОЗ. – 1981. – С. 102-104.

2. Волох А.М. Распространение и некоторые черты экологии бобрового жучка в бассейне Днепра // Экология. – 1982. – № 3. – С. 83-84.

3. Волох А.М. Расселение бобров в Кировоградской области // Вестн. зоол. – 1982. – № 6. – С. 86-87.

4. Волох А.М. Размножение европейского бобра (Castor fiber L.) в бассейне cреднего Днепра // Экология. – 1982. – № 6. – С. 72-75.

5. Волох А.М., Гаттерманн Р., Гейдеке Д. Некоторые особенности экологии эльбского бобра на речке Таубе // Вестн. зоол. – 1987. – № 4. – С.63-66.

6. Волох А.М., Архипчук В.А., Гулай В.И. и др. Особенности динамики численности зайца-русака на территории УССР // Изуч. териофауны Украины, её рац. использ. и охрана. – К. – 1988. – С. 19-34.

7. Волох А.М. Тушканчик вепикий. Тхiр степовий. Норка європейська. Перевязка звичайна //Червона Книга України. Тваринний свiт. К.: Українська енциклопедiя. – 1994. – С. 392, 404-406.

8. Роженко М.В., Волох А.М. Поява звичайного шакала (Canis aureus) на пiвднi України // Вестн. зоол. – 2000. – Т. 34. – № 1-2. - С. 125-129.

9. Volokh A.M.. Land Mammals of the north-eastern Gydan Peninsula in 1989 // Heritage of the Russian Adctic: Researsh, conservation and international cooperation. – Moscow: Ecopros Publishers. – 2000. – P. 554-560.

10. Волох А.М. Нарис про ссавців Придунав’я і особливості менеджменту їхніх ресурсів // Заповідна справа. – Т. 6. – Вип. 1-2. – К. – 2000. – С. 28 – 35.

11. Волох А.М. Міграції кабана та їхня роль у формуванні південних маргінальних популяцій в Україні // Вопр. биоиндикации и экологии. – Запорожье: Изд-во Запор. гос. ун-та. – 2002. – Вып. 7. – № 2-3. – С. 203-210.

12. Волох А.М. Динаміка краніологічних показників європейської козулі на південній межі поширення в Україні // Вісн. Запорізь. держ. ун-ту. Фіз.-матем. та біол. науки. – 2002. – № 2. – С. 117-122.

13. Волох А.М. Роль міграції ондатри в формуванні приазовського осередку її ареалу // Вісн. Луган. пед. ун-ту. Біол. науки. – 2002. – № 1 (45). – С. 36–40.

14. Волох А.М. Екологічна регуляція чисельності лося у південній частині України // Вісн. Львів. нац. ун-ту. Сер. біол. – 2002. – № 30. – С. 49-54.

15. Волох А.М. Некоторые экологические характеристики южной маргинальной популяции дикого кабана в Украине // Зоол. журн. – М. – 2002. – № 12. – С. 1506-1514.

16. Woloch A. Wachstumdynamik der Eckzhne des Schwarzwildes des sdlichen Ukraine // Zeits. fr Jagdwissenschaft. – Berlin. – 2002. – N 48. – S. 186-193.

17. Волох А.М. Структура популяции дикого кабана (Sus scrofa) в степной Украине // Вестн. зоол. – 2002. – Т. 36. – № 6. – С. 51-56.

18. Woloch А. Aktueller Stand der Muffelwildpopulation in der Ukraine // Beitrge zur Jagd & Wildforschung. – 2003. – Bd. 28. – GmbH. – S. 135-141.

19. Волох А.М. Сучасне поширення видри (Lutra lutra L., 1758) в Україні та її чисельність // Вісн. Запорізь. держ. ун-ту. Фіз.-матем. та біол. науки. – 2003. – № 1. – С. 133-139.

20. Волох А.М. Сучасне поширення та чисельність перев’язки (Vormela peregusna Geld., 1770) в Україні // Вопр. биоиндикации и экологии: Меведомств. науч. сб. – Запорожье: Изд-во Запор. гос. ун-та. – 2003. – Вып. 7. – № 2-3. – С. 203-210.

21. Волох А.М. Значення біогеографічних островів у формуванні популяцій великих ссавців та пульсації меж ареалів // Вчені зап. Таврійського нац. ун-ту. Сер. біол., хім. – Сімферополь. – 2004. – Т. 17 (56). – № 2. – С. 12-22.

22. Князев С.П., Николаев А.Г., Волох А.М. и др. Анализ филогенетического сходства популяций домашних свиней и диких кабанов по антигенным профилям сывороточных аллотипов // Тр. Новосибирского гос. аграр. ун-та. – Новосибирск. – 2003. – Т. 183. – Вып. 1. – С. 128-134.

23. Волох А.М. Сучасний стан популяцій степового тхора (Mustela eversmanni Lesson, 1827) в Україні // Наук. вісн. Ужгород. держ. ун-ту. Сер. біол. – 2004. – Вип. 15. – С. 105-109.

24. Волох А.М. Поширення і чисельність європейської норки (Mustela lutreola L., 1766) в Україні // Вісн. Львів. нац. ун-ту. Сер. біол. – 2004. – № 35. – С. 38-53.

25. Роженко Н.В., Волох А.М. Заселение енотовидной собакой Северного Приазовья и Причерноморья // Исслед. многообразия живот. мира: Труды зоомузея Одес. гос. ун-та. – Т. 3. – 1998. – С.133-137.

26. Волох А.М. Динамика стадности косули на южном пределе ареала в степной зоне Украины // Исслед. многообразия живот. мира: Тр. зоомузея Одес. гос. ун-та. – Т. 3.– 1998. – С. 138-141.

27. Волох А.М. Краткий очерк истории формирования современной фауны охотничьих зверей в южных районах Украины // Пробл. изуч. фауны юга Украины: Сб. науч. статей. – Одесса: Астро-Принт. – 1999. – С. 34-49.

28. Волох А.М. Деревно-чагарникова рослинність у живленні бобрів // Ліс. та мислив. журн. – К. – 2001. – № 2. – С. 41-42.

29. Волох А.М. Полувольное содержание и выращивание диких копытных с целью повышения экономической эффективности животноводства // Вісн. аграр. науки Причорномор`я. – Миколаїв. – 2001. – Вип. 3 (12). – Т. 2. – С. 393-400.

30. Волох А.М., Роженко М.В. Экстерьерные особенности енотовидной собаки из Причерноморья // Матер.по изуч. живот. мира: Тр. зоомузея Одес. гос. ун-та. – 2002. – Т. 4. – С. 116 –121.

Тези доповідей, матеріали наукових конференцій та нарад:

31. Волох А.М., Кухленко С.И. Влияние спортивной охоты на популяцию зайца-русака в южных районах Украины // Пробл. регион. экологии животных в цикле зоол. дисциплин педвуза: Тез. докл. 3 всесоюз. конф. зоол. педвузов. – Витебск. – 1984. – Ч. 1. – С. 47-48.

32. Волох А.М. Фауна Запорожья в IX-XI ст. по материалам раскопок славянского поселения на острове Хортица // Перспек. и ретроспектива зоогеогр. суши: Тез. докл. 8 всесоюз. зоогеогр. совещ. – Л. – 1985. – С. 24-26.

33. Волох А.М. Возможные подходы при составлении кадастра животного мира СССР // Тез. докл. всесоюз. совещ. по пробл. кадастра и учёта живот. мира. – М. – 1986. – Ч. 1. – С. 66-67.

34. Волох А.М. Особенности формирования южной границы современного ареала европейской косули на Украине // Тез. докл. 5 съезда всесоюз. териол. об-ва АН СССР. – М. – 1990. – Т. 1. – С. 122-123.

35. Волох А.М. Некоторые аспекты социальной организации лося в маргинальной популяции на юго-западе СССР // Тез. докл. 3 междунар. симпоз. по лосю. – Сыктывкар. – 1990. – С. 100.

36. Волох А.М. Половые различия морфологических признаков у зайца-русака в Приазовье // Актуаль. питання збереж. i вiдновлення степ. екосистем: Матер. мiжнар. наук. конф. – Асканiя-Нова. – 1998. – С. 250-252.

37. Volokh A.M. Craniological efects of the wild boar in the South Ukraine // Euro-American Mammal Congress. – Spain. – 1998. – 117. – Р. 81.

38. Volokh A.M. The structure and reproduction of wild boar in the Ukrainen step // Euro-American Mammal Congress. – Spain. – 1998. – 399. – Р. 246.

39. Волох А.М. Изменение фауны охотничьих зверей днестровской дельты в течение XX ст. // Сохран. биоразнообразия бас. Днестра: Матер. междунар. науч. конф. – Кишинёв. – 1999. – С. 43-45.

40. Волох А.М. Cовременный статус млекопитающих Придунавья и состояние их некоторых группировок // Геоэкол. и биоэкол. пробл. Сев. Причерноморья: Тез. докл. междунар. науч. конф. – Тирасполь. – 2001. – С. 58-60.

41. Волох А.М. Регуляція чисельності в маргінальних популяціях копитних // Зоол. дослід. в Україні на межі тисячоліть: Тез. допов. всеукраїн. зоол. конф. – Кривий Ріг. – 2001. – С. 152-154.

42. Волох А.М. Влияние интродукции на формирование полиморфного генотипа диких кабанов на Украине // Структура і функц. роль тварин. населення в природ. і трансформ. екосистемах: Тез. доп. 1 мiжнар. наук. конф. – Дніпропетровськ. – 2001. – С. 124-125.

43. Волох А.М. Відтворювальна здатність ратичних із південних районів України // Сучасні проблеми зоологічної науки: Матер. Всеукр. наук. конфер.до 170-річчя кафедри зоології КНУ і 100-річчя з дня народж. проф. О.Б. Кістяківського. – Київ: Вид-во Київ. нац. ун-ту. – 2004. – С. 27-29.

44. Волох А.М. Долина Днестра как миграционный коридор крупных млекопитающих и проблемы управления их ресурсами // Интегриров. управ. природ. ресурсами бассейна трансграничной реки Днестр: Матер. междунар. науч. конф. – Кишинёв. – 2004. – С. 64-68.