Анотація до роботи:

Козяревич Л. В. Вербальні й невербальні засоби емпатизації діалогічного дискурсу (на матеріалі англомовної прози XX століття). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню вербальних й невербальних маркерів позначення емпатії, які корелюючи один з одним, сприяють емпатизації дискурсу. У роботі розкрито глибинну природу емпатії з позиції емотіології та прагмалінгвістики. Виокремлено емоційний, когнітивний, соціальний, комунікативний та прагматичні параметри емпатії, обґрунтовано роль даного феномену в аспекті гармонізації міжособистісних стосунків комунікантів в мовленнєвій взаємодії. У результаті дослідження встановлено основні розряди номінативних одиниць, які використовуються для позначення емпатії у сучасній англійській мові, визначено характер їх семантичної організації, встановлено прагматичні різновиди емпатійних висловлень, визначено місце емпатійних висловлень у системі мовленнєвих актів. У дисертації виявлено й конкретизовано закономірності функціонування невербальних засобів на позначення емпатії, виведено глобальну та локальні дискурсивні стратегії й тактики вираження емпатії.

У роботі досліджується англомовний діалогічний дискурс, в якому має місце позначення емпатії. Емпатія полягає в емоційній чуйності людини до співрозмовника, здатності ідентифікувати його емоції з метою гармонізувати його емоційний стан, міжособистісні стосунки мовців, особливо в умовах утрудненого спілкування. Застосовуючи інтегративний підхід до вивчення емпатії як комплексного феномену, було виокремлено такі параметри емпатії, як: емоційний, когнітивний, соціальний, комунікативний та прагматичний. Дослідження емпатії як уміння розпізнавати й розуміти характер переживань іншої людини дає підстави віднести її до складу емоційної компетенції мовця. Реалізація емпатії здійснюється вербальними й невербальними засобами у фазах емпатичного розуміння, емпатичної експресії та емпатичної комунікації. Мовленнєва об’єктивація емпатії відбувається за рахунок емпатійних висловлень, які характеризуються різним cтупенем інтенсивності й експресивності, забезпечуючи емпатизацію дискурсу.

У дисертаційному дослідженні здійснено аналіз лексичних й синтаксичних засобів емпатизації англомовного діалогічного дискурсу. Лексичні засоби представлено у семантичному полі емпатії у вигляді складної єдності взаємодіючих одиниць з понятійним змістом “емпатія”, з емоційно-оцінним змістом “емпатія”, з компонентом “інтенсивність” дії емпатії, які належать до різних частин мови.

Емпатизація діалогічного дискурсу здійснюється за допомогою вербальних й невербальних дій мовця. Така взаємодія базується на понятті емотивної валентності. Залежно від функціонального навантаження вербальних й невербальних засобів емпатизації, діалогічні дискурси поділяються на дискурси з вербальною, невербальною та комбінованою домінантою. Прагматична функція невербальних засобів полягає у здійсненні цілеспрямованого психологічного впливу на адресата з метою активізації його емоційного стану з подальшим урегулюванням комунікативного процесу. Найбільш типовими невербальними засобами емпатизації діалогічного дискурсу є фонаційні та мімічні.

Засоби позначення вербальних й невербальних проявів емпатії формують групу емпатійних висловлень як реакцій на позитивний або негативний емоційний стан співрозмовника. Відповідно, емпатійні висловлення набувають таких прагматичних значень, як втішання, схвалення, захоплення або утішання, турбота, допомога, підбадьорювання, обнадіювання. У дискурсі емпатійні висловлення можуть бути інституціональними й неінституціональними, прямими й непрямими, емоційно стриманими й емоційно нестриманими.

Вивчення емпатійних висловлень з боку теорії мовленнєвих актів дало змогу віднести ці висловлення до класу емотивних мовленнєвих актів, які у діалогічному дискурсі виконують експресивну, регулятивну та кооперативну функції.

В англомовному діалогічному дискурсі емпатійні висловлення є засобом реалізації дискурсивних стратегій і тактик, які вибудовуються на основі емоційної компетенції мовця. Емпатія є стратегією глобального типу – стратегією гармонізації міжособистісних стосунків. Ця стратегія реалізується цілою низкою локальних стратегій: солідаризація з адресатом, збереження позитивного фокусу інформації, самопрезентації мовця, моральна підтримка, інтерпретація негативної ситуації, зміни фокусу інформації з негативного на позитивний, які, взаємодіючи одна з одною, сприяють здійсненню емпатизації англомовного діалогічного дискурсу.

Таким чином, результати проведеного дослідження дають змогу окреслити ефективні шляхи гармонізації комунікативного процесу через стратегії й тактики вираження емпатії вербальними й невербальними засобами комунікації. Перспективним вбачається подальше дослідження емпатії в етнокультурному й гендерному аспектах.

Публікації автора:

1. Дискурсивні стратегії і тактики емпатизації // Проблеми семантики слова, речення та тексту. – Вип. 13. – Київ, 2005. – С. 170-173.

2. Емпатійні висловлення в системі мовленнєвих актів // Нова філологія. – Вип. 2 (22). – Запоріжжя, 2005. – С. 192-196.

3. Емпатія як один з факторів успішного перебігу комунікації // Наука і сучасність. – Т. XXXVI. – Київ, 2003. – С. 187-194.

4. Прагматична сутність емпатизації англомовного діалогічного дискурсу // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. – Вип. 6. – Київ, 2005. – С. 121-126.

5. Взаємодія вербальних та невербальних засобів вираження емпатії // Матеріали науково-практичної конференції “Проблеми мови і особистості у контексті міжкультурної комунікації.” – Луганськ, 2005. – С. 36-41.

6. Лексико-семантичне поле емпатії у сучасній англійській мові // Матеріали II Всеукраїнської студентської наукової конференції. – Луцьк, 2005. – С. 73-74.

7. Прагматична функція номінацій невербальних засобів позначення емпатії в сучасній англійській мові // Матеріали II міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми загальної, германської, романської та слов’янської стилістики.” – Горлівка, 2005. – С. 78-81.