У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у пошуку електрофізіологічної складової процесів, що забезпечують функціонування «внутрішнього годинника» людини. Продемонстровано динаміку частотних компонентів ЕЕГ і таких викликаних потенціалів головного мозку, як ПГ, УНХ, ПСН і Р300, в продовж реалізації завдання на відлік часових інтервалів, а також проведено аналіз особливостей сприйняття часу пацієнтами у зв’язку з порушенням пластичності нервових процесів, яке спостерігалося у пацієнтів з різними психічними патологіями. Отримані дані можуть бути використані у діагностичних цілях. На основі отриманих результатів були зроблені наступні висновки: 1. У ситуації часової саморегуляції з інформативним зворотним зв’язком має місце негативна кореляція між частотою альфа-ритму у центральних відведеннях переважно лівої півкулі і тривалістю відмірюваного часового інтервалу (r = -0,24, p < 0,05). Інакше кажучи, ріст модальної частоти альфа-ритму є одним з факторів, що забезпечують підвищення швидкості ходу «внутрішнього годинника» людини. 2. У ситуації продукування часових інтервалів з неінформативним зворотним зв’язком величина відмірюваного інтервалу корелює з модальною частотою бета-ритму, що реєструється у центральному відведенні лівої півкулі (r = -0,20, p < 0,05). Тобто контролюючий механізм зміщується в бік більш високих частот ЕЕГ. 3. Інтраіндивідуальна динаміка ритмів ЕЕГ протягом продукування часових тривалостей винятково варіативна з переважним домінуванням негативних кореляцій між величиною відмірюваного інтервалу й амплітудними значеннями тета-, альфа- і бета-ритмів. 4. Людям, схильним «перевідмірювати» часові інтервалу порядку 20 секунд, відповідають більш високі амплітудні показники потенціалу готовності, предстимульної негативності і потенціалу Р300. Відповідно, у тих, хто «недовідмірює», амплітуда компонентів пов’язаних з подією потенціалів нижча. 5. Встановлено, що для людей з тенденцією «недовідмірювання» у ситуації невизначеності при відліку інтервалів часу зміщення амплітуди умовної негативної хвилі в обох півкулях з області негативних убік позитивних значень супроводжується більш точним продукуванням часових тривалостей. 6. Динаміка потенціалу готовності протягом відмірювання 20-секундного інтервалу різна для серій з інформативним і неінформативним зворотним зв'язком. Середнім показникам потенціалу готовності відповідає наближене до об'єктивного відмірювання часових інтервалів, у той час як крайнім значенням амплітуди потенціалу готовності відповідає «недовідмірювання» при наявності інформативного зворотного зв'язку і «перевідмірювання» – при його відсутності. 7. Індивідуальне сприйняття часових інтервалів психічно хворими різних нозологічних груп вірогідно відрізняється від сприйняття часових інтервалів здоровими людьми. При цьому хворі такими психічними захворюваннями, як епілепсія з психічними порушеннями, шизофренія, параноїдна форма з апато-абулічним дефектом, біполярний афективний розлад з поточним депресивним епізодом, психічні і поведінкові розлади унаслідок вживання алкоголю, статистично вірогідно запізнюються при відмірюванні часових інтервалів тривалістю 15, 30 і 60 секунд. 8. Спостерігається кореляційна залежність між пластичністю нервових процесів і тенденцією оцінки часових інтервалів (r = 0,43, p < 0,001). Як результат, при порушенні пластичності нервових процесів, що має місце в психічно хворих, відбуваються істотні зміни й у сприйнятті часових тривалостей. |