Фролов Михайло Михайлович. Відшкодування шкоди, завданої органами внутрішніх справ України : дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / НДІ приватного права і підприємництва Академії правових наук України. - К., 2006.
Анотація до роботи:
Фролов М. М. Відшкодування шкоди, завданої органами внутрішніх справ України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України. – Київ, 2006.
У дисертації досліджуються актуальні проблеми відшкодування шкоди, завданої незаконними діями (актами) посадових, службових осіб органів внутрішніх справ України, висвітлюється історичний розвиток цивільно-правових деліктних зобов’язань, що виникають внаслідок завдання шкоди. Формулюються і пропонуються рекомендації з удосконалення практики правозастосування у справах про відшкодування шкоди, завданої діями (актами) органів внутрішніх справ України.
Обґрунтовується правова сутність обов’язку держави по відшкодуванню шкоди, завданої органами внутрішніх справ України, необхідність створення джерел фінансування витрат на відшкодування шкоди, завданої підрозділами МВС України.
Внесено пропозиції щодо вдосконалення підстав та порядку відшкодування моральної шкоди, завданої діями (актами) органів внутрішніх справ України, з урахуванням мінімальної заробітної плати та втрат на ринку праці.
За підсумками дослідження сформульовано та викладено нижченаведені наукові результати.
Систематизація зобов’язань, що виникають внаслідок завдання шкоди органами державної влади полягає у визначенні: загального обов’язку відшкодувати шкоду; загального обов’язку відшкодувати моральну шкоду; загального обов’язку відшкодувати шкоду, завдану діями (актами) органів державної влади.
Поряд з підставами відшкодування шкоди, завданої, зокрема, нормотворчою діяльністю органів внутрішніх справ України, доцільно визначити процесуальний порядок розгляду вимог про визнання нормативного акта неправовим як підстави відшкодування шкоди. Для цього запропоновано викласти ст. 21 ЦК України в такій редакції: ч. 1 вказаної статті виключити, а ч. 2 викласти в такій редакції: «Суд визнає неправовим та скасовує нормативний акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси».
3. Доцільно розрізняти підстави виникнення зобов’язань по відшкодуванню шкоди, завданої діями (актами) органів внутрішніх справ України, та умови, за наявності яких судом визначається розмір відшкодування. Підставою відповідальності є факт завдання шкоди – делікт. Для відшкодування шкоди необхідно, щоб діяльність органу, посадової особи системи МВС України порушувала норми відповідної галузі права.
Необхідно визначити на законодавчому рівні особливості провадження цивільного судочинства по справах про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої діями (актами) органів внутрішніх справ України. Чинне цивільне процесуальне законодавства передбачає право суду касаційної інстанції постановити рішення по суті в разі встановлення порушень норм матеріального, а також процесуального права. Представляється доцільним викласти положення ст. 341 ЦПК України таким чином, щоб закріпити обов’язок суду касаційної інстанції розглядати по суті справи про відшкодування шкоди, завданої органами внутрішніх справ України.
Відшкодувати шкоду, завдану незаконними оперативно-розшуковими заходами, значно складніше, ніж шкоду, завдану гласними діями органів внутрішніх справ України. Основні ускладнення виникають у зв’язку з таємним режимом документообігу при здійсненні оперативно-розшукових заходів, а отже, з неможливістю дізнатись про сам факт застосування оперативних заходів щодо особи, а також довести ознаки незаконності у діях посадових осіб оперативних підрозділів органів внутрішніх справ. У зв’язку з цим необхідно зобов’язати органи, що здійснюють оперативно-розшукові заходи, інформувати особу, щодо якої вони здійснювалися, про їх закінчення.
Відшкодування шкоди, завданої внаслідок прийняття незаконного рішення у цивільній справі, є окремим деліктним зобов’язанням, що не повинне приєднуватись до випадків відшкодування шкоди, передбачених ст. 1176 ЦК України. Запропоновано виключити ч. 5 ст.1176 ЦК України, виклавши цю статтю у такій редакції: «Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, а також прокуратури».
Наявність суттєвих особливостей, іманентних визнанню незаконними судових рішень, а також процедурі притягнення судді до кримінальної відповідальності за злочин, що вплинув на здійснення правосуддя, зумовлює необхідність доповнити ЦК України ст. 1176-1 з такою назвою: «Відшкодування шкоди, завданої прийняттям судового рішення у цивільній справі». Статтю 1176-1 викласти в такій редакції: «Шкода, завдана фізичній або юридичній особі прийняттям незаконного рішення або ухвали суду в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі після набрання законної сили вироком щодо судді, який постановив незаконне судове рішення».
Особливостями відшкодування шкоди, завданої органами внутрішніх справ України, є: визначення відповідача у справі про відшкодування шкоди, завданої органом внутрішніх справ України; порядок виплати суми відшкодування органом Державного казначейства України; покладання обов’язку відшкодувати шкоду, завдану посадовою особою, органом місцевої міліції, на відповідний орган місцевого самоврядування, а у випадку виконання загальнодержавних завдань – солідарно на орган місцевого самоврядування та державну казну.
Завдання шкоди учасниками громадських формувань з охорони правопорядку при спільному виконанні завдань з органами внутрішніх справ, а також у разі самостійного здійснення наданих повноважень необхідно відносити до випадків відповідальності за діяльність органів внутрішніх справ України. Відшкодування шкоди, завданої за таких умов, повинно здійснюватися на субсидіарних засадах.
Розмір відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного засудження, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою, а також застосування адміністративного арешту, повинен залежати від втрат на ринку праці (ускладнення з прийняттям на роботу тощо), а також розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць, що сплинув з моменту правопорушення до постановлення судом рішення про відшкодування моральної шкоди.
Публікації автора:
Фролов М. М. Владний акт органів внутрішніх справ України як підстава виникнення цивільної відповідальності // Вісник Університету внутрішніх справ. – Спецвипуск. – 2000. – С. 167–170.
Фролов М. М. Цивільно-правові проблеми, що виникають в діяльності місцевої міліції // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Спецвипуск. – 2001. – С. 198–203.
Фролов М. М. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок діяльності громадських формувань з охорони правопорядку // Проблеми цивільного права: тези наукових доповідей і повідомлень до конференції, присвяченої світлій пам’яті проф. О. А. Пушкіна. – Харків. – 2001. – С. 97–103.
Фролов М. М. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок прийняття юридичною особою акта влади // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. – № 2. – РВВ ЛАВС. – Луганськ. – 2004. – С. 159–170.
Фролов М. М. Розмежування підстав відшкодування шкоди, завданої внаслідок дій (актів) правоохоронних органів // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – 2004. – № 2 (15). – С. 165–173.
Фролов М. М., Тучак Р. М. Проблеми перегляду судових рішень у порядку повторної касації // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2004. – Вип. 26. – С. 106–109.
Фролов М. М. До проблеми відшкодування моральної шкоди, завданої органами внутрішніх справ України // Матеріали науково-практичної конференції, присвяченій пам’яті проф. О. А. Пушкіна. – Харків, 21 травня 2005 р. – С. 253–256.
