У дисертації на основі аналізу теоретичних та практичних аспектів військово-політичних союзів вирішене наукове завдання щодо визначення місця та ролі військово-політичних союзів в системі механізмів реалізації зовнішньополітичних завдань середніх та малих держав. Військово-політичні союзи продовжують відігравати важливу роль у зовнішній політиці та політиці безпеки малих та середніх держав, адже союзи спрямовані на забезпечення безпеки держав та збільшення їх структурної сили. Важливість міжнародного співробітництва для малих та середніх держав пояснюється їх обмеженими ресурсами та неможливістю власними силами гарантувати національну безпеку з огляду на глобалізацію загроз та викликів. В обмін на гарантії безпеки малі та середні держави втрачають певний ступінь автономності в реалізації своєї політики, оскільки вони зобов’язуються надавати допомогу союзникам, у тому числі й в разі необхідності у вигляді ресурсного внеску. Досліджуючи особливості військово-політичних союзів як інструменту зовнішньої політики малих та середніх держав відповідно до поставлених завдань, доходимо таких висновків: 1. Наукові погляди на утворення союзів можна класифікувати на дві групи виходячи з їх співвідношення із зовнішньою та внутрішньою безпекою держави. В основу концепцій та теорій першої групи покладено зовнішні загрози та системні фактори утворення союзів (структура системи, полярність, анархічність), в основу концепцій та теорій другої групи - внутрішні фактори утворення або приєднання до союзів. Понятійно-категорійний апарат дослідження характеризується плюралізмом підходів щодо визначення категорії «союз». Як у західній, так і у вітчизняній науковій літературі практично відсутнє загальноприйняте трактування поняття союз. У дисертаційному дослідженні автор зосереджує увагу на військово-політичних союзах. Відповідно пропонується таке визначення військово-політичного союзу: чітка угода у сфері безпеки, за умовами якої сторони обіцяють взаємну допомогу у формі значного ресурсного внеску в разі певної необхідності, поява якої є непевною. 2. В анархічній системі міжнародних відносин, де відсутній єдиний керівний орган, структурна ієрархія визначається на основі влади, яку має домінантний актор над слабшим. Згідно із запропонованим підходом до класифікації держав в сучасній системі міжнародних відносин можна виокремити одну наддержаву - США, 6 великих держав - Китай, Японію, Францію, Великобританію, ФРН, Російську Федерацію і решта 185 держав, які утворюють велику групу середніх та малих держав. В малих та середніх державах проживає 68% населення планети, військові витрати даної групи країн становлять 30,25% світових витрат і виробляється 42% світового ВНП. 3. Особливості формування зовнішньополітичних стратегій середніх та малих держав у постбіполярній системі міжнародних відносин пояснюються, по-перше, обмеженістю ресурсів таких держав, по-друге, незначним впливом або відсутністю впливу окремої держави на систему міжнародних відносин. Особливості впливу середовища на формування мотивів та цілей зовнішньої політики середніх та малих держав визначаються високим ступенем залежності держави від зовнішнього середовища. Такі фактори системи міжнародних відносин, як анархічність, безпека, транснаціональна взаємодія та взаємозалежність визначають природу середовища постбіполярної системи міжнародних відносин. Відповідно, основна потреба держави полягає в піклуванні про власну безпеку та збільшенні впливу, що ускладнюється анархічним міжнародним середовищем, яке породжує дилему безпеки держав та проблему колективних дій. Безпека ж з розвитком транснаціональної взаємодії та взаємозалежності отримує колективний вимір, адже загрози безпеці держав виходять за межі однієї держави, і отже вимагають колективних зусиль для їх подолання та забезпечення як індивідуальної, так і колективної безпеки. Це знаходить практичне відображення в діяльності міжнародних союзів та коаліцій, які об’єднують зусилля держав з метою протистояння загрозам та вирішення кризової ситуації в певній державі, а також для гарантування національної безпеки. Найбільш поширеними зовнішньополітичними стратегіями малих та середніх держав виступають: стратегія м’якого та твердого балансування; стратегія об’єднання з іншими державами; пасивна зовнішня політика, спрямована як на уникнення будь-яких зобов’язань, так і на можливість ізолювання; стратегія спрямована на відновлення статус-кво. 4. Характеризуючи особливості використання союзів як механізму зовнішньої політики середніх та малих держав, можна такі характерні риси: - найпростіша роль, яку можуть виконувати малі держави в рамках союзу - бути «вірним союзником»; - наступною їх особливістю є здатність компенсувати власну слабкість за рахунок допомоги/ підтримки з боку сильнішого союзника, що, з одного боку, збільшує структурну силу держави, а з другого - зменшує ступінь її автономності; - слабший союзник може використовувати союз з метою впливу на сильнішого, таким чином союз збільшує переговорну силу держави; - вигідне геополітичне положення союзника збільшує його вагу, а отже і його вплив як у рамках союзу, так і в регіональному оточенні; - будучи, по-суті, споживачами безпеки, малі та середні держави в союзах переважно підтримують позиції великих держав, що автоматично зміцнює безпеку; - особливості поведінки малих та середніх держав визначаються механізмом прийняття рішення в рамках союзу, наприклад у НАТО, де рішення приймаються на основі консенсусу; малі та середні держави мають механізм впливу на функціонування союзу та прийняття рішень в його рамках; - участь малих та середніх держав у міжнародних союзах породжує залежність перших від других, що є функцією вигоди, яку держава отримує від союзу порівняно з вигодою, яка є доступною із альтернативних джерел. Відповідно, залежність держави від союзників визначається широким колом питань, до якого крім питань військової безпеки входять також питання престижу, внутрішньої стабільності. Здобутки країн-союзниць є спільними, оскільки сама сутність союзу передбачає обмін: цінності, які надаються союзниками, є частково компенсацією власних зобов’язань щодо союзників. Держава є менш залежна, якщо вона має альтернативне джерело цих цінностей, що може бути її власними ресурсами або забезпечуватися її дипломатичними засобами на зразок альтернативного союзу чи угоди з опонентами. Залежність, зазвичай, виявляється у двох аспектах: взаємозалежністю союзників від прибутків союзу, і до того ж що може бути доступним для них самих. Залежність у союзі, як і в будь-яких зв’язках, може визначатися чітко та загально як можливі витрати, які її визначають; - підтримка союзників часто вимагає від середніх держав важливих поступок, дозволяючи таким чином союзникам, переважно впливовим, отримати контроль над своїми середніми та малими партнерами по союзу. Крім того, участь у союзі зменшує дипломатичну гнучкість щодо запобігання кризам у зовнішній політиці: від ескалації напруження до розв’язання війни; - для малих та середніх держав колективна безпека є більш вигідною з точки зору запобігання військовим конфліктам, якщо вона базується на багатосторонніх домовленостях. Вагомою перевагою багатосторонніх союзів над двосторонніми є їхня здатність збільшувати безпеку малих та середніх держав, даючи їм змогу підтримувати певний ступінь гнучкості у зовнішній політиці. Це є наслідком того, що малі та середні держави в багатосторонніх союзах можуть створювати внутрішньосоюзні коаліції з третіми партнерами по союзу і тому не залежать від певного союзника. 5. Військово-політичні союзи у постбіполярній системі міжнародних відносин виконують функцію забезпечення безпеки та збільшення структурної сили держав-членів. Крім вищезазначених функцій союзи додатково виконуватимуть функцію ідентифікації партнерів (у біполярний період визначалися також і противники, оскільки утворені союзи були взаємно ворожими) та функцію накопичення силових ресурсів. Наступна важлива функція союзу полягає в утворенні стратегічного середовища, що на практиці проявляється у системному впливі союзів. Зокрема, в біполярний період Північноатлантичний союз був основним чинником політичного регулювання та інтеграції для Західної Європи, в постбіполярний період утворення стратегічного середовища вимагає розширення спектру завдань союзу, оскільки безпекова динаміка визначається термінами глобалізації, а співвідношення між безпекою та економікою - глобальним змаганням за природні ресурси та енергетику; у зв’язку із розвитком інформаційних технологій інформаційна безпека набуває пріоритетного значення. Військово-політичні союзи виконують економічну функцію, яка полягає у зростанні торговельного обороту між країнами-членами союзу, збільшенні іноземних інвестицій, зменшенні витрат на оборону та збільшення за рахунок цього інших статей бюджету держави. Наступною функцією союзів є формування спільних зовнішньополітичних позицій держав-членів. У рамках військово-політичних союзів реалізується низка освітньо-навчальних заходів між союзниками, що свідчить про розширення функцій союзу. Новою функцією постібполярних союзів став розвиток публічної або громадської дипломатії, яка спрямована на розширення міжнародного співробітництва громадян країн у різних сферах, включаючи науку та технології. Крім того, участь у політичних чи військово-політичних союзах разом з великими державами є ще й потужним засобом підвищення міжнародного авторитету та ефективності імплементації зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних стратегій малої чи середньої держави, з якою змушені рахуватися навіть ті потенційні супротивники, що за інших обставин могли б її просто ігнорувати. 6. Переваги членства України у військово-політичному союзові полягають у зміцненні впливу України на міжнародній арені та утвердженню України як повноцінної середньої держави, що сприятиме перетворенню України на регіонального лідера. Економічний ефект членства у союзі відобразиться у активізації торгівельних відносин із країнами-членами, збільшення потоку іноземних інвестицій і зменшенні витрат на безпеку. Не менш важливим для України є військово-технічний ефект членства у союзі, який полягає у модернізації військово-промислового комплексу країни, участі у спільних військових навчаннях. Участь України у союзі демократичних держав сприятиме поліпшенню зовнішньополітичного іміджу країни та стане свідченням надійності України як зовнішньополітичного партнера. Недоліком членства у союзі є зменшення ступеня автономності держави та можливість бути втягнутою у конфлікт за інтереси союзника. | 