Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Економічні науки / Фінанси, грошовий обіг і кредит


Коваль Світлана Любомирівна. Власний капітал у системі фінансових ресурсів банку : Дис... канд. наук: 08.00.08 - 2007.



Анотація до роботи:

Коваль С. Л. Власний капітал у системі фінансових ресурсів банку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит. – Тернопільський національний економічний університет, Тернопіль, 2007.

У роботі здійснено комплексне дослідження теорії, практики та проблем забезпечення банків власним капіталом, запропоновано шляхи його зростання.

Узагальнено теоретичні підходи до визначення суті фінансових ресурсів банку. Розроблено авторський підхід до визначення власного капіталу банку. Проведено системне дослідження механізму формування власного капіталу банку, яке базується на кібернетичному та управлінському підходах.

Здійснено структурний аналіз забезпечення діяльності банків власними коштами. Доведено необхідність державного регулювання обсягу власного капіталу банку, розглянуто можливість впровадження у вітчизняну практику рекомендацій Базеля ІІ. Досліджено основні джерела нарощування власного капіталу банку.

Запропоновано власну модель діагностування власного капіталу як складової фінансових ресурсів банку. Визначено основні напрямки нарощування власного капіталу українських банків.

Проведене дослідження теоретичних засад, практики та проблематики формування власного капіталу як складової частини фінансових ресурсів банку дало змогу сформулювати низку узагальнень, висновків та пропозицій.

1. Вихідною домінантою дослідження власного капіталу як елемента фінансових ресурсів банку стали теоретичні узагальнення, напрацьовані як вітчизняною, так і зарубіжною економічною наукою. На цій основі критично проаналізовано концептуальні підходи до визначення «фінансових ресурсів банку», «власного капіталу банку», «механізму формування власного капіталу банку» та запропоновано власне їх бачення.

2. У результаті аналізу динаміки власного капіталу як складової частини фінансових ресурсів виявлено тенденцію до стабільного нарощування фінансового потенціалу банківської системи України. Встановлено, що основна частина фінансових ресурсів формується за рахунок залучених та запозичених коштів. Виявлено неоднорідність структури фінансових ресурсів різних груп банків. З’ясовано, що близько половини власного капіталу і зобов’язань банківського сектору зосереджено у банках, які належать до групи найбільших. Встановлено залежність між обсягом власного капіталу банків та можливостями залучення тимчасово вільних коштів юридичних та фізичних осіб.

3. З’ясовано, що нарощування капіталу вітчизняних банків відбувається переважно емісійним шляхом. Вказано на випереджальне зростання статутного капіталу банків, які належать до груп найбільших і великих, що зумовлено довірою до потужних установ.

4. Виявлено, що переважна частина залучених ресурсів формується за рахунок коштів фізичних осіб, до того ж довгострокові кошти населення, які можна розглядати як джерело нарощування акціонерного капіталу банків, значно перевищують кошти суб’єктів господарювання. Запропоновано комплекс заходів, що сприятимуть трансформації коштів населення в акціонерний капітал банку: запровадження системи пільг для акціонерів, проведення стабільної дивідендної політики, здійснення заходів, спрямованих на підвищення довіри до банку.

5. У процесі дослідження виявлено тенденцію до зростання іноземних інвестицій у вітчизняний банківський сектор. Визначено негативні та позитивні риси присутності іноземного капіталу в статутному капіталі банків України. Доведено необхідність захисту вітчизняного банківського сектору від поглинання іноземним капіталом та збереження конкурентних переваг вітчизняних банків. Відповідно до цього, запропоновано розробити стратегію розвитку банківської системи України, в якій необхідно: законодавчо закріпити правові інструменти регулювання обсягу іноземного капіталу в банківському секторі; визначити оптимальну межу присутності іноземного капіталу у вітчизняній банківській системі; на деякий період часу обмежити частку іноземного капіталу на певному рівні.

6. Обґрунтовано необхідність державного регулювання обсягу власного капіталу. З метою підвищення якості регулювання банківської діяльності та забезпечення стабільного функціонування банківської системи аргументовано необхідність врахування у вітчизняній практиці рекомендацій «Міжнародної конвергенції розрахунку власного капіталу і вимог до власного капіталу». До основних причин, що стримують впровадження Базеля ІІ, зараховано: відсутність достатньої кількості рейтингових агентств для оцінювання всіх позичальників; неготовність клієнтів-позичальників оприлюднити інформацію про фінансовий стан і зазнати додаткових витрат на оплату послуг рейтингових агентств; відсутність достатнього обсягу статистичних даних для оцінювання кредитного ризику; неможливість застосування математичних моделей для оцінювання ризиків через недосконалість програмно-технічного забезпечення; необхідність підвищення кваліфікації персоналу.

7. Встановлено, що впровадження основних положень Базеля ІІ у вітчизняну банківську практику потребує додаткових витрат та особливої підготовки як з боку НБУ, так і з боку банківських установ. Доведено необхідність впровадження окремих положень «Міжнародної конвергенції розрахунку власного капіталу і вимог до власного капіталу». Відповідно до цього, вказано що, НБУ доцільно здійснити такі заходи: 1) провести роботу для отримання сертифікованого україномовного перекладу «Міжнародної конвергенції розрахунку власного капіталу і вимог до власного капіталу» та забезпечити вільний доступ до цього документа; 2) для підвищення якості внутрішнього аудиту розробити: з урахуванням міжнародного досвіду методичні підходи до діяльності внутрішнього аудиту і вимоги до рівня кваліфікації аудиторів; рекомендації щодо запровадження обов’язкової програми підвищення кваліфікації аудиторів, ризик-менеджерів та бухгалтерів банків з вивчення положень Базеля ІІ; 3) розглянути можливість диференційованого режиму нагляду за банками з урахуванням якості управління ризиками на основі завдань ризик-орієнтованого нагляду, максимально наближеного до рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду для зменшення адміністративного тиску на банківські установи; 4) ставити вимоги до банків щодо розробки внутрішніх процедур управління ризиками; 5) на загальнодержавному рівні створити банк даних про позичальників, який містив би п’ятирічний строк кредитних історій; 6) розробити вимоги до банків щодо розкриття інформації, перелік якої встановлено третім компонентом Базельської угоди про капітал, у тому числі про операції банку, структуру власного капіталу, вимоги до капіталу за основними видами ризиків, рівень адекватності власного капіталу, політику банку щодо управління основними видами ризиків, опис систем внутрішніх рейтингів.

8. Проведено діагностування власного капіталу як елемента фінансових ресурсів, що дозволяє комплексно оцінити співвідношення власних коштів та зобов’язань банків України. На основі кількісного аналізу щільності зв’язку між обсягом прибутку та обсягом власного капіталу банків, а також побудови коридорів питомої ваги власного капіталу запропоновано забезпечити частку власного капіталу на рівні 10–15% фінансових ресурсів, що є характерним для групи найбільших банків.

9. Наголошено, що успішне функціонування банків та можливість залучення нових і збереження існуючих акціонерів в умовах конкурентного середовища значною мірою визначаються діловою репутацією банку. З метою формування позитивної репутації запропоновано розробити постійно чинну програму управління репутацією банку, в якій необхідно передбачити комплекс таких заходів: розміщення детальної інформації про діяльність банку, фінансовий стан, результати аудиторських перевірок на банківському сайті; публікування в засобах масової інформації рекламних матеріалів; забезпечення високої якості надання послуг та трудової дисципліни; здійснення профілактичних заходів щодо попередження протизаконних або помилкових дій персоналу; проведення благодійних акцій для створення позитивного іміджу та на підтвердження фінансового благополуччя.

10. З метою забезпечення зростання прибутку як внутрішнього джерела капіталізації в межах підготовки до запровадження рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду вітчизняним банкам запропоновано здійснювати комплекс таких заходів: 1) розробити внутрішньобанківську систему оцінювання ризиків; 2) забезпечити відповідність організаційної структури системи управління ризиками обсягу та складності операцій банку; 3) підвищувати вимоги до рівня кваліфікації персоналу; 4) мати у розпорядженні адекватне програмно-технічне забезпечення; 5) сформувати внутрішньобанківську базу даних, яка як за обсягом, так і за якістю дасть змогу здійснювати ефективне управління ризиками.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях

1. Коваль С. Л. Державне регулювання розміру власного капіталу банку // Вісник ТАНГ. – 2004. – № 6. – С. 86–92.

2. Коваль С. Л. Капітал банку: суть та значення // Наукові записки Державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Економіка. – 2002. – № 12. – С. 154–157.

3. Коваль С. Л. Модель діагностики власного капіталу як складової фінансових ресурсів банків // Світ фінансів. – 2006. – № 4 (9). – С. 126–136.

4. Коваль С. Л. Напрями капіталізації вітчизняної банківської системи // Світ фінансів. – 2006. – № 2 (7). – С. 121–133.

5. Коваль С. Л. Теоретичні основи сутності капіталу комерційних банків / Збірник наукових праць. Вип. 5. – Острог: Острозька академія, 2003. –
С. 129–138.

6. Коваль С. Л. Формування фінансових ресурсів комерційних банків // Фінанси України. – 2004. – № 7. – С. 110–115.

В інших виданнях

7. Коваль С. Л. Базель ІІ: проблеми та можливості впровадження в Україні
/ Методологічні проблеми фінансової теорії та практики в постстабілізаційний період: Мат-ли наук. конф. проф.-виклад. складу. – Тернопіль: ТНЕУ, 2007. –
С. 86–89.

8. Коваль С. Л. Депозитні кошти: сутність та роль у ресурсному забезпеченні банківських установ / Розвиток грошово-кредитних відносин в Україні: Зб. мат-лів наук.-практич. конф. (27 лютого 2004 р.) / За ред. проф. В. П. Матвієнка. – К., 2004. – С. 50–52.

9 Коваль С. Л. Оптимізація структури фінансових ресурсів комерційного банку / Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання: Тези доп. XI Міжнародної наук.-практич. конф. – Луцьк, 2005. – С. 523–525.

10. Коваль С. Л. Основні аспекти акумулювання фінансових ресурсів комерційних банків / Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи України: Зб. наук. статей. – Харків: Основа, 2001. –
С. 40–41.

11. Коваль С. Л. Прагматизм забезпечення банків фінансовими ресурсами
/ Проблеми фінансової теорії та практики в постстабілізаційний період: Мат-ли наук. конф. проф.-виклад. складу. – Тернопіль, 2006. – С. 68–72.

12. Коваль С. Л. Проблеми залучення заощаджень населення як важливого джерела формування фінансових ресурсів банків / Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть: Тези доп. Міжнар. наук.-теоретич. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених. – Тернопіль, 2003. – С. 277.

13. Коваль С. Л. Ресурсный потенциал банков Украины / Финансовая теория и политика современного государства. – Велико Тырново: АБАГАР, 2002. –
С. 103–108.