1. Сучасні концепції творчості здебільшого пов’язують її з особливостями мислення, яке, за даними психологів, філософів, лінгвістів, має діалоговий характер. Одним із компонентів мисленнєвого процесу є внутрішнє мовлення, завдяки котрому людина завжди лінгвізує власний світ у внутрішньому діалозі. Лінгвізація в цьому плані є творчим процесом, тому з метою віднайдення шляху до розуміння механізмів творчого мислення ми звернулися до вивчення психологічних особливостей внутрішнього діалогу. Оскільки засобом реалізації внутрішнього діалогу є внутрішнє мовлення, зроблено спробу підійти до вивчення творчого мислення з точки зору психолінгвістичних теорій, безносередньо спрямованих на опис внутрішньомовленнєвих процесів в мисленні. 2. Залежно від складності завдання внутрішній діалог по-різному усвідомлюється суб’єктом мислення, будь-які спроби його контролювати призводять до зниження продуктивності мислення. У творчому процесі внутрішнє мовлення як засіб реалізації внутрішнього діалогу виступає неусвідомлюваним механізмом свідомих дій і є зв’язуючим механізмом безсвідомого зі свідомим. 3. У розробленій моделі мовленнєвотворчого процесу, на відміну від інших концепцій, внутрішньомовленнєвий етап представлений внутрішнім діалогом. Механізм утворення нового смислу у внутрішньому діалозі має складний характер: завдяки внутрішньому мовленню інформація, що надходить зі свідомості та безсвідомої сфери, обробляється й формується у смислові позиції, які включаються в різні види внутрішніх діалогів. Зіставлення багатьох смислових позицій дає змогу породжувати несподівані, незвичайні творчі смисли, які в подальшому формулюються суб’єктом мислення в зовнішньо виражену творчу ідею. Внутрішній діалог є принципово значимим етапом у творчому процесі, саме від нього залежить творча продуктивність мислення суб’єкта. 4. З огляду на запропоновану модель мовленнєвотворчого процесу розроблено й апробовано програму розвитку діалогічного мислення, яка дала можливість експериментально довести, що діалогічні форми навчання позитивно впливають на розвиток та актуалізацію креативності мислення. Основним механізмом цього впливу є переведення зовнішнього діалогу у внутрішній, завдяки чому у внутрішньому плані “вичленовуються нові ознаки й частини”, створюється внутрішня готовність до актуалізації аспектів проблемності. Причиною виникнення діалогу (як зовнішнього, так і внутрішнього) є проблемна ситуація, котра спонукає людину знаходити вирішення шляхом зіставлення кількох смислових позицій 5. Використання діалогічних форм навчання в навчальному процесі значно підвищує академічну успішність курсантів. Основними чинниками, які впливають на покращення навчання, є розвиток креативності, комунікативності й мовлення. 6. Будь-який творчий процес включає в себе етап внутрішнього діалогу, тому вербальні й невербальні продукти творчої діяльності завжди містять у собі елементи діалогічного мислення. Існує ряд причин, за яких креативи не завжди можуть проявляти творчі здібності вербально, тому графічні методи є більш ефективними для вивчення потенційної здатності до творчості. Отже, гіпотезу можна вважати загалом підтвердженою. Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми механізмів творчого мислення. Як найближча перспектива на особливу увагу заслуговує дослідження внутрішнього діалогу як особистісної характеристики та вивчення вікової періодизації формування внутрішнього діалогу як механізму мислення. |
