У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні генезису, природи, сутності, змісту системи внутрішньофірмових цінностей, з’ясуванні атрибутивних властивостей системи внутрішньофірмових цінностей як фактору становлення, функціонування та розвитку фірми в умовах соціокультурної трансформації українського суспільства. Висновки дисертаційного дослідження можуть бути сформульовані таким чином: 1. Для досягнення поставленої мети були визначені ідеологеми як ідеологічні фільтри когнітивного аналізу системи корпоративних цінностей, завдяки яким було впорядковано різноманітний теоретичний матеріал, наявний сьогодні у філософсько-соціологічній та політико-культурологічній літературі. Представлена цілісна концепція онтологічного, морфологічного, функціонального бачення творення й відтворення соціального організму фірми на основі використання можливостей культурологічного потенціалу, що формує інтелект людини-виробника, і в першу чергу – власника, персоналу фірми та її формальних і неформальних лідерів. 2. Провідною ідеологемою дослідження визнано існування Семантичного Всесвіту, що надає сенсу онтологічного характеру й потребує утвердження мислеформ як організаційних структур існування семантичної реальності в бутті колективного підсвідомого, сприйняття яких можливо тільки “чуттєвою свідомістю”. 3. Система внутрішньофірмових цінностей є специфічним онтологічним органом у структурі соціального цілого, що проявляється як цілісна система матеріальних і духовних елементів-мислеформ, яка детермінує самоорганізацію і саморегуляцію соціального тіла фірми, націленого на задоволення головної корпоративної мети-потреби – отримання максимального прибутку від реалізації на ринку продуктів своєї виробничої діяльності та захист власних колективних інтересів від тиску з боку інших суб’єктів ринкової діяльності. Будучи функціональним дублем локалізованого соціального світу, вона має низку атрибутивних характеристик, головними серед яких є: польова (семантична) природа, морфологічна самостійність, безтілесне існування, поліфункціональність, імперативний характер дії. 4. Цінності в структурі соціального організму фірми набувають оригінального просторового-часового виміру, оскільки створюють аксіологічну сферу з відповідними морфологічними і функціональними характеристиками, в якій концентруються елементи ціннісного походження за принципом ієрархічної структури, вихід яких назовні детермінує й реалізує на практиці установку суб’єкта ринкової діяльності на “буття” на противагу “володінню” (Е.Фромм). 5. Сутність внутрішньофірмових цінностей полягає в бутті смислів-символів, які забезпечують морфологічну цілісність і функціональну самодостатність існування фірми, утворюють культурологічне ядро (фенотип) соціальної системи, що детермінує за підтримки людського фактору самопородження соціального організму фірми та забезпечує йому не тільки гомеостаз, але й сталу еволюцію в межах культурологічного поля соціального організму країни. До ціннісної системи фірми входять як матеріальні, так і духовні елементи. До перших можна віднести: фінансову винагороду (гроші), отримання відсотку від прибутку фірми, до других: підвищення власного конкурентного потенціалу працівника фірми, реалізація ним особистісної та підприємницької активності та ініціативи, самореалізацію людини в процесі діяльності на благо фірми, соціальну захищеність працівника з боку фірми тощо. 6. Фенотип (культурологічне ядро) соціального організму фірми, що є органом смислу в його структурі, складається з чотирьох (за кількістю сфер суспільства) системнонавантажених мислеформ – енерго-інформаційних двійників: сукупного робітника, засобів виробництва, технологій виробництва і типів організації виробництва, системність і цілісність яких детермінується, з одного боку, механізмом виробництва товарів і послуг, а з іншого, – соціальним організмом країни, який диктує морфологію і параметри функціонування фірмі як його частині. 7. Критерієм якості самореалізації фенотипу даної соціальної системи в просторово-часовому вимірі правомірно вважати корпоративну культуру, яка, з одного боку, не залежить від суб’єкта, оскільки виростає з глибин семантичної реальності, а з іншого, – обумовлюється ментальністю суб’єкта ринкової діяльності і складається з чотирьох елементів, що відповідають складовим культурологічного ядра фірми, а саме: культури праці, культури виробництва, технологічної та організаційної культури. 8. Механізм впливу на робітника системи цінностей базується на принципі актуалізації, збудженні ціннісної свідомості особистості, завдяки чому робітник входить у резонанс із фенотипом фірми, знаходить там відповідний сенс як символ, – сигнал, – стимул, – мотивацію до спільної дії з іншими учасниками ринкових відносин у вимірі функціональних зобов’язань, обумовлених суспільним поділом праці та закономірностями міжособистісного спілкування, що веде (за Е.Дюркгеймом) до появи двох видів соціальної солідарності: механічної та органічної. У такому розумінні особистість – це відкритість всесвітній потенційності, здатності потрапляти з нею в резонанс. 9. Алгоритм взаємодії фенотипу з соціальною системою фірми супроводжується онтологічними, морфологічними та функціональними інноваціями, оскільки зароджується нормативна система корпорації, диференціюється її соціальна структура, формується специфічний орган реалізації нормативної регуляції – система управління, кристалізується менеджерський корпус, з’являються директивна й звітна інформація та принципово нові потреби, формулюються норми, еталони поведінки, санкції, винагорода, професійна етика, проявляється бюрократизація апаратів управління. |
