1. Питання розвитку внутрішньогосподарських економічних відносин особливого значення набули у процесі переходу до ринкових умов господарювання з появою приватної власності на засоби виробництва. Це забезпечує всім учасникам виробництва можливості підвищення контролю за виробничо-фінансовою діяльністю підрозділу, його самостійністю, поліпшення оперативності обліку, матеріальну заінтересованість та відповідальність за використання ресурсів на виробництво продукції та їх оновлення. Запропоновано визначення внутрішньогосподарських економічних відносини, як системи дії економічного механізму всередині підприємства, що базується на приватній власності, внутрішньогосподарських розрахункових цінах, економічному ризику, самостійності та комерційній ініціативі підрозділів, виконанні договірних відносин внутрішньогосподарських взаєморозрахунків. 2. На основі проведених досліджень встановлено, що не форми господарювання, а стан матеріально-технічної бази, ціновий механізм, система кредитування та ряд інших зовнішніх факторів і дія внутрішньогосподарського розрахунку є основою підвищення економічної ефективності сільськогосподарських підприємств. Запропоновано моделі внутрішньогосподарських економічних відносин, які передбачають: організацію і методику розробки комплексних нормативів затрат, що включають натуральні і вартісні нормативи на одиницю роботи, період вирощування сільськогосподарських культур, на 1 ц продукції рослинництва, на кормо-день та 1 ц продукції тваринництва, одиницю наданих послуг і виконаних робіт. Такі нормативи дають змогу оперативно контролювати витрати натуральних і вартісних ресурсів на виробництво продукції на будь-якому етапі виробництва (щоденно, за декаду, місяць, квартал, рік) в розрахунку на одиницю продукції, гектар посіву, фактично виконаний обсяг робіт, голову худоби, одиницю наданих послуг тощо. Цим досягається якість аналізу і фактичних витрат порівняно з нормативами, правильність виведення результатів економії або перевитрат натуральних і вартісних показників на заплановану і фактично виконану роботу. 3. Нормативи для рослинництва розробляються за допомогою запропонованого програмного комплексу „Норматив” на ЕОМ, який дозволяє побудувати оптимальну технологію виробництва продукції, обґрунтувати і розрахувати нормативи витрат на кожну технологічну операцію як в грошовому, так і натуральному виразі, оперативно коригувати витрати у випадках заміни одних елементів витрат іншими, обґрунтувати нормативну розрахункову ціну, оперативно проводити контроль і аналіз виробничих витрат на конкретному етапі виробництва, встановлювати ліміти. Нормативні розрахункові ціни на продукцію, виконані роботи та надані послуги є серцевиною внутрішньогосподарських економічних відносин. 4. Запропоновано три моделі внутрішньогосподарських економічних відносин, які дають можливість на добровільних засадах об’єднатися працівникам-власникам зі своїми паями в підрозділи з цілісними майновими комплексами (механізована бригада, ферма, автопарк, ремонтна майстерня, овочева бригада та ін.) і працювати на своїй власності, у відповідності до укладеного договору на виробництво продукції. Перша модель передбачає сплату орендної плати колективом за те майно та землю, розміри яких не перекривається сумою майнових і земельних паїв членів підрозділу. В цих випадках вся вироблена товарна продукція реалізується відповідно до укладених договорів за цінами реалізації. Решта прибутку, який зменшиться після виплати обов’язкових платежів засновникам із виручки за реалізовану продукцію та матеріально-грошових затрат, підрозділ використовує для виплати за кінцеві результати виробництва, поповнення матеріально-технічної бази з нарахуванням приросту майнових паїв, виплати дивідендів членам підрозділу. Дивіденди виплачуються пропорційно трудовому внеску, а приріст паю – пропорційно трудовому внеску та сумі майнового паю. Продукція, що використовується в межах сільськогосподарського підприємства реалізується за розрахунковими цінами без отримання прибутку. Суть другої моделі полягає в тому, що засновники новоствореного підприємства беруть в оренду майно і землю, виплачують повністю орендну плату орендодавцям в централізованому порядку, а підрозділ бере в суборенду майно і землю цілісного комплексу (сівозміни та техніку для механізованої бригади, ферму і ін.), укладаючи договір на суборенду. При цьому підрозділ виробляє і продає продукцію засновникам підприємства за розрахунковими цінами, залишаючи у своєму розпорядженні тільки госпрозрахунковий дохід При третій моделі підрозділ з виручки виплачує суму на утримання апарату управління та обов’язкові платежі до бюджету і страхові виплати. Прибуток залишається власністю підрозділу, його членам виплачують дивіденди на вкладений капітал, а основні засоби, придбані за рахунок прибутку, є їх власністю і розподіляються між ними як приріст паю (капіталу) пропорційно сумі вартості майнових та земельних паїв і оплати праці. Для ефективного функціонування запропонованих моделей економічних відносин обов’язковою умовою є створення фінансово-розрахункового центру; запроваджується чекова форма взаєморозрахунків і контролю за витрачанням матеріалів та коштів, відкриваються особові рахунки кожного підрозділу. 5. Вдосконалено системи матеріального стимулювання безпосередніх працівників-власників та підвищення їх відповідальності за кінцеві результати роботи. Основний зміст стимулювання полягає в тому, що за виконання договірних зобов'язань колектив отримує госпрозрахунковий доход, де концентрується вся оплата праці, економія матеріальних ресурсів, надбавка за підвищену якість продукції, вартість понаддоговірної продукції, орендна плата за майно і землю, дивіденди та приріст майнового паю. Тобто, матеріально стимулюється не тільки якість роботи через оплату праці, а й ефективне використання матеріальних ресурсів власного та орендованого майнового та земельного паю. |
