Анотація до роботи:

Форманчук О.К. Вплив антагоністів і агоніста опіатних рецепторів на перебіг шоку від поєднаної дії механічної травми та гострої крововтрати. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 – патологічна фізіологія. Тернопільська державна медична академія ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України. – Тернопіль, 2004.

У гострих дослідах на 75 дорослих кролях вивчався вплив внутрішньовенних введень 0,1 мг/кг налоксону, 0,5 і 2,0 мг/кг налорфіну та 0,1 мг/кг даларгіну в ранньому і пізньому періодах необоротного шоку від поєднання нешокогенної механічної травми стегна і безпечної крововтрати із стегнової артерії. У ранньому періоді шоку антагоністи опіатних рецепторів не впливали на наслідки, а введення даларгіну значно збільшило тривалість життя тварин. У пізньому періоді шоку введення препаратів суттєво не вплинуло на перебіг патологічного процесу, а реінфузія крові не рятувала тварин від загибелі. Введення препаратів у цьому періоді після реінфузії крові призводило до достовірного збільшення тривалості життя тварин.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової задачі, яке полягає у патофізіологічному і фармакологічному обгрунтуванні застосування антагоністів і агоніста опіатних рецепторів при експериментальному шоку від поєднаної дії механічної травми та гострої крововтрати.

1. При поєднанні нешокогенних механічної травми і гострої крововтрати у піддослідних кролів виникає необоротний шок з тривалістю життя (1,8±0,3) год, що підтверджує наявність синдрому взаємного обтяження впливу травмуючих факторів.

2. У ранньому періоді такого шоку внутрішньовенні введення 0,1 мг/кг налоксону, 0,5 чи 2,0 мг/кг налорфіну не ефективні. Застосування 0,1 мг/кг даларгіну достовірно збільшує тривалість життя тварин до (17,0±1,0) год.

3. Внутрішньовенні введення цих препаратів у пізньому періоді шоку суттєво не впливають на перебіг і наслідки патологічного процесу. Тривалість життя тварин збільшується лиш до (2,7±0,4) год.

4. Реінфузія крові в пізньому періоді шоку має виражений, але короткочасний гемодинамічний ефект, що не позначається на наслідках. Тривалість життя кролів склала (2,2±0,2) год.

5. Введення застосованих препаратів в пізньому періоді шоку на висоті гемодинамічної дії реінфузії крові достовірно збільшує тривалість життя тварин до (15,8±2,5) год.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАУКОВОГО І ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗДОБУТИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

1. Виконане дослідження доповнює існуючі уявлення про патогенез експериментального шоку від поєднаної дії механічної травми і гострої крововтрати, з нових позицій обґрунтовує застосування антагоністів і агоніста опіатних рецепторів при ньому. Одержані результати можуть бути використані у навчальному процесі на кафедрах патологічної фізіології та екстремальної і військової медицини, а також при написанні монографій, підручників і навчальних посібників з патологічної фізіології.

2. Результати виконаної роботи можуть враховуватися при проведенні наукових досліджень з проблеми шоку.

3. Одержані дані дають змогу удосконалювати методи дослідження патогенезу шоку і корекції гемодинамічних розладів при цьому типовому патологічному процесі.

Публікації автора:

1. Форманчук О. Особливості дії антагоністів опіатних рецепторів на перебіг шоку від поєднання механічної травми та гострої крововтрати // Галицький лікарський вісник. – 2001. – Т. 8, число 2. – С. 119-120.

2. Форманчук О.К. Вплив функціонального стану ендогенної опіоїдної системи на перебіг шоку від поєднання механічної травми та гострої крововтрати // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. – 2001. – № 3 (15). – С. 49-56.

3. Форманчук О.К. Лікувальний ефект даларгіну при шоку від поєднання механічної травми і гострої крововтрати // Одеський медичний журнал. – 2001. – № 6 (68). – С. 14-16.

4. Форманчук О.К. Експериментальний матеріал до дилеми: агоністи чи антагоністи опіатних рецепторів в терапії шоку? // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. – 2002. – № 2 (18). – С. 18-23.

5. Шерман Д.М., Форманчук О.К. Деякі механізми дії агоністів і антагоністів опіатних рецепторів при шоку від поєднання механічної травми та гострої крововтрати // Клінічна фармація. – 2002. – Т. 6, № 4. – С. 33-36. Здобувачу належить фактичний матеріал, його обробка та оформлення публікації.

6. Форманчук О.К. Про доцільність застосування антагоністів і агоністів опіатних рецепторів в комплексній терапії шоку // Проблеми військової охорони здоров’я / За ред. В.Я. Білого. – Київ: Вид-во “Янтар”, 2002 р. – Вип. 11. – С. 737-743.

7. Форманчук О.К. Експериментальний матеріал до дилеми: агоністи чи антагоністи опіоїдних рецепторів в терапії шоку // Фізіологічний журнал. Матеріали ІІІ Національного Конгресу патофізіологів України з міжнародною участю, присвяченого 100 річчю від дня народження акад. АМН СРСР М.М. Горєва. – 2000. – Т. 46, № 2 (додаток). – С. 129.

8. Форманчук О.К. Особливості впливу антагоністів і агоніста опіатних рецепторів на перебіг раннього періоду експериментального шоку від поєднаної дії механічної травми і гострої крововтрати // Тези доповідей VIII Конгресу світової федерації українських лікарських товариств. – Львів-Трускавець, 2000. – С. 411.

9. Форманчук О.К. Про доцільність застосування антагоністів і агоністів опіатних рецепторів в комплексній терапії шоку // Збірник тез І Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю „Політравма – сучасна концепція надання медичної допомоги”. – Київ, 2002. – С. 157.