У результаті аналізу еволюції фондового ринку залежно від його ролі в процесі розвитку реального сектора економіки виділено та охарактеризовано основні етапи його розвитку. Встановлено, що реалізація функцій фондового ринку залежить від форми економічного порядку, в якому він функціонує. Визначено і охарактеризовано поняття механізму впливу фондового ринку на розвиток реального сектора економіки. Зроблено висновок про існування постійних (характерних для ринкових відносин) і тимчасових зв’язків (характерних для періоду трансформації) в системі прямих та опосередкованих взаємозв’язків фондового ринку з реальним сектором у трансформаційній економіці. Загальна характеристика механізму фондового ринку залежить від їх кількісного та якісного співвідношення, тому не є постійною і залежить як від стану справ у реальному секторі економіки, так і від державної фондової політики. Обґрунтовано можливість використання портфельної моделі до аналізу макроекономічного механізму впливу фондового ринку на розвиток реального сектора економіки. Формалізація і застосування портфельної моделі до умов ринкової трансформації дозволили виявити ряд особливостей у системі взаємозв’язків між фінансовим та реальним сектором перехідної економіки: - зв’язок між фондовим ринком та реальним сектором економіки ускладнюється наявністю в механізмі макроекономічних взаємозв’язків інвестиційної та валютної пасток, в таких умовах нестача сукупного попиту може компенсуватися за рахунок додаткових державних витрат; заходи фінансової політики у даному випадку будуть більш ефективними, ніж грошової; - відсутність залежності між ринком державних облігацій і виробничими інвестиціями значно збільшує ефективність операцій держави на відкритому ринку, оскільки передавальні механізми, що приводять в дію ефект витіснення приватних інвестицій, є слабкими; випуск державних цінних паперів може бути більш результативним інструментом фінансування додаткових державних витрат порівняно з дефіцитним фінансуванням за умови, що державні витрати, набувши ознак цільових інвестицій, забезпечуватимуть структурні перетворення і зростання ВВП, а витрати з обслуговування боргу не будуть перевищувати доходи від державних інвестицій. Обґрунтовано необхідність системного підходу до проведення заходів підтримки розвитку реального сектора в трансформаційній економіці. Виходячи з цього положення, у системі державного регулювання фондового ринку було виділено загальні та специфічні заходи впливу на розвиток реального сектору трансформаційної економіки. Встановлено, що для успішного становлення фондового ринку в умовах перехідної економіки важливим є гармонізація процесу розвитку його інфраструктури відповідно до формування ринкових знань і навичок щодо його функціонування у населення, врахування національної історії та менталітету. Чим меншою є різниця між екстернальними та інтернальними складовими розвитку фондового ринку, тим ефективніше буде він працювати. Обґрунтовано висновок про те, що ринок корпоративних облігацій може стати потужним джерелом запозичення інвестицій у реальний сектор української економіки, тому сприяння його розвитку повинно стати одним із основних пріоритетів державної політики на фондовому ринку. На нашу думку, фондовий ринок України в найближчому майбутньому буде функціонувати насамперед як борговий ринок (по суті „німецька” або „японська” модель), на якому операції з акціями будуть мати підлегле значення. Ринок акцій в основному буде функціонувати як ринок прав контролю. | 