Проведене дисертаційне дослідження дозволяє зробити такі висновки. 1. Забезпечення комплексного підходу до формування сприятливого інвестиційного клімату в Україні, активізація інвестиційної діяльності вимагає застосування системи економічних, соціальних, організаційних та правових заходів; створення сприятливого інвестиційного середовища та запровадження механізмів його ефективного функціонування. Державне регулювання інвестиційного процесу має бути спрямоване не лише на екстенсивне залучення капіталовкладень і фінансових активів, а й на удосконалення структури інвестицій, що забезпечить передумови їх ефективного використання, дозволить розв`язати гострі соціально-економічні протиріччя й досягнути стабільних темпів економічного зростання. 2. Основним чинником соціально-економічного формування та використання трудового потенціалу суспільства є ефективна зайнятість населення, що визначається як такий стан зайнятості, за якого наявні трудові ресурси якнайповніше задіяні у процесі виробництва, забезпечуючи максимально можливе задоволення особистих і суспільних потреб населення. Ця категорія охоплює весь комплекс економічних, соціальних, демографічних чинників у їх взаємозалежності, в єдності як кількісніх, так і якісних характеристик зайнятості. Для перехідного етапу розвитку економіки України симптоматичною є вкрай неефективна зайнятість населення. Багатофакторний вплив (природно-кліматичний, національно-культурний, сімейно-демографічний, професійно-освітній, загальна макроекономічна ситуацієя та економіко-соціальна політика держави) на ринок праці, що формується в Україні, ускладнює виявлення причин деструктивних тенденцій у сфері зайнятості. 3. Ефективна зайнятість указує на рівень забезпечення працездатного населення робочими місцями в системі кооперації суспільної праці, на рівень соціального захисту в реалізації права на працю. При цьому якісне, комплексне відтворення потенціалу людини є першоосновою розвитку економічної системи й умовою формування соціально орієнтованого ринку праці. 4. Вагомим засобом вирішення проблеми зайнятості в Україні є активізація внутрішнього інвестиційного потенціалу, з наданням пріоритету саме тим галузям і підприємствам, які мають для цього необхідний сприятливий інвестиційний клімат. 5. Формування соціально орієнтованої ринкової моделі зайнятості в Україні передбачає комплексну державну політику зайнятості, яка регулюється законодавчо; розробку та впровадження національної та регіональних соціально-економічних програм; сприяння розвитку підприємницької діяльності; політики в галузі освіти (і не лише професійної); удосконалення інфраструктури ринку праці, контроль за станом виконання законодавства в галузі праці тощо. Національна законодавча база повинна враховувати реальні потреби становлення й розвитку ринку праці в країні, світові тенденції економічної інтеграції і глобалізації. Необхідно відходити від стереотипу зайнятості як найманої праці протягом повного робочого дня. Нові форми економічної активності, самозайнятість населення мають знайти своє юридично-правове оформлення, яке не обмежуватиме їхній зміст. 6. Важливу роль у формуванні ринку праці та ефективної зайнятості має відігравати сектор малого підприємництва, який потребує всебічної державної підтримки. Світовий досвід державної підтримки малого підприємництва засвідчує її об’єктивну необхідність, багаторівневість та системність, а також необхідність концентрації зусиль на вдосконаленні методики й інструментарію аналізу зовнішнього середовища та внутрішнього потенціалу зростання малого підприємництва щодо формування ринку робочої сили. 7. Найголовнішими завданнями українського уряду щодо активізації іноземної інвестиційної діяльності має бути: лібералізація руху капіталу, валютного ринку та зняття обмежень на репатріацію прибутків; зменшення тінізації економіки; формування умов для існування платоспроможного внутрішнього попиту; зняття обмежень на частку іноземної власності в українських компаніях; мінімізація бюрократичних обмежень; зниження податкових ставок та зменшення кількості податків; розвиток ринкової інфраструктури, особливо систем фондового ринку, лізингу, інжинірингу, консалтінгу. 8. Вирішення проблем ефективності інвестиційного процесу в забезпеченні ефективної зайнятості потрібно здійснювати одночасно з формуванням регіональної та галузевої структури господарських сил, адже їхнє нераціональне розміщення та ігнорування регіональних особливостей відтворення трудового потенціалу призводить до незбалансованості відтворення робочих місць і трудових ресурсів, їх неефективного використання, деформації розвитку матеріального виробництва і сфери обслуговування населення, диспропорції в економічному та соціальному розвитку регіонів. 9. Реалізація активної державної інвестиційної політики як чинника забезпечення ефективності економіки та зайнятості повинна відбуватися за такими напрямками: – реформування діючої амортизаційної системи, її орієнтація на прискорення науково-технічного прогресу, створення економічних, правових та організаційних засад її функціонування, інноваційно-інвестиційний розвиток та фінансове зміцнення економіки України; – удосконалення нормативно-правової бази інвестиційної діяльності і забезпечення на цій основі надійного інституційного захисту прав інвесторів, створення рівних умов господарювання для вітчизняних та іноземних інвесторів; – стимулювання зростання обсягів заощаджень громадян та збільшення їхньої інвестиційної складової, посилення ролі у цьому процесі інституційних інвесторів, насамперед – страхових та пенсійних фондів; – сприяння розвитку ринку страхових послуг; – прискорене утвердження і розширення фондового ринку, підвищення його ролі в залученні інвестицій та перерозподілі капіталу в національній економіці, забезпечення випереджального розвитку вторинного ринку й ринку корпоративних цінних паперів, освоєння емісії середньо- і довгострокових цінних паперів цільового інвестиційного призначення; – відновлення інвестиційного потенціалу держави, щорічне виділення централізованих капіталовкладень у розмірі не менше 1,5–2% від ВВП, спрямування бюджетних коштів на фінансування державних цільових програм і їх використання лише на конкурсних засадах; – запровадження економічних стимулів пріоритетного залучення інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність шляхом створення системи пільгового рефінансування комерційних проектів за умови надання ними пільгових кредитів для реалізації інвестиційних програм з розроблення і впровадження високотехнологічного устаткування та іншої інноваційної продукції, розширення практики пільгового кредитування, створення пайових інвестиційних фондів для реалізації великих інвестиційних проектів, розширення форм кредитування інноваційних підприємств шляхом здійснення лізингових, факторингових та інших операцій; – істотне збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій, для активізації залучення яких необхідно застосувати додаткові макроекономічні та адміністративно-правові стимули і механізми, які б відповідали довготривалим національним інтересам України і не суперечили пріоритетності розвитку національного капіталу; – підвищення інвестиційної привабливості регіонів і населених пунктів, забезпечення ефективного функціонування спеціальних (вільних) економічних зон, територій зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності та депресивних територій, запровадження для цього відповідних економічних стимулів та систем контролю. Реалізація зазначених заходів значно сприятиме зміцненню інвестиційного потенціалу держави, підвищенню інвестиційної привабливості національої економіки, що, у свою чергу, позитивно вплине на процес подальшого формування ефективної зайнятості в умовах ринкової трансформації України. Саме так слід розглядати взаємозв’язок впливу інвестиційного процесу на формування ефективної зайнятості. | 