Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Економічні науки / Світове господарство і міжнародні економічні відносини


668. Петрова Ганна Євгенівна. Вплив тарифного і нетарифного регулювання на конкурентоспроможність товару: дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / НАН України; Інститут світової економіки і міжнародних відносин. - К., 2004.



Анотація до роботи:

Петрова Г. Є. Вплив тарифного і нетарифного регулювання на конкурентоспроможність товару - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2004.

Дисертація присвячена аналізу впливу інструментів тарифного і нетарифного регулювання на конкурентоспроможність національної продукції і розробці методів удосконалення тарифного і нетарифного регулювання як інструмента підвищення конкурентоспроможності продукції. Визначено комплексність поняття конкурентоспроможності. Здійснений аналіз функцій зовнішньоекономічної політики з метою створення і підвищення конкурентоспроможності товару. Встановлено вплив методів тарифного і нетарифного регулювання на конкурентоспроможність окремих галузей національного господарства в Україні. Розроблено рекомендації щодо удосконалення системи тарифного і нетарифного регулювання як умови підвищення конкурентоспроможності національної продукції.

Основні положення дисертаційної роботи

У вступі обгрунтовано вибір теми, її актуальність, розкрито мету, завдання, об"єкт та предмет, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

В першом розділі дисертації визначається єдність понять конкурентоспроможності товару, фірми і країни. Зовнішньоекономічна політика визначається як елемент системи створення і підвищення конкурентоспроможності товару.

Поняття конкурентоспроможності є системним поняттям. Конкурентоспроможність товару виявляється в понятті конкурентоспроможності фірми, що займає центральне місце в системі понять конкурентоспроможності. У Конкурентоспроможність країни відіграє підтримуючу роль, будучи покликана створювати умови для виробництва фірмою конкурентоспроможного товару.

Ефективну зовнішньоекономічну політику країни слід розглядати як одну з умов виробництва фірмою конкурентоспроможної продукції і успішного просування її на зовнішні ринки. Вплив зовнішньоекономічної політики на конкурентоспроможність національної продукції здійснюється через: створення умов для реалізації фірмами цінових конкурентних переваг національної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках; створення умов для прискореного нарощування національними фірмами нецінових конкурентних переваг через механізми стимулювання технологічного розвитку та інновацій; захист національних виробників від прояву недобросовісної конкуренції з боку іноземних виробників на внутрішньому на зовнішніх ринках.

Умовою виробництва конкурентоспроможного товару є забезпечення вільного доступу національних продуцентів до якісних і доступних у вартісному виразі факторів виробництва. Зовнішньоекономічна політика держави покликана сприяти вирішенню цієї задачі шляхом створення умов доступу національних виробників до відсутніх або дефіцитних факторів виробництва, або перешкоджати надмірному відпливу за кордон національних дефіцитних факторів виробництва, що утворюються всередині країни.

Зовнішньоекономічна політика, крім захисної і наступальної функцій, може виконувати компенсуючу функцію – забезпечення доступу вітчизняних продуцентів до відсутніх або дефіцитних факторів виробництва. Всі три зазначені функції повинні бути реалізовані в комплексі, що дозволить створити найбільш сприятливі умови для виробництва і реалізації національної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Вибір методів реалізації зовнішньоторговельної політики, як умови для виробництва вітчизняної конкурентоспроможної продукції і просування її на ринок, залежить від: первинних умов, наявних в країні (наявність чи відсутність або дефіцит факторів виробництва, початкова низька або висока вартість виробництва тієї чи іншої продукції); співвідношення наявних та перспективних цінових і нецінових переваг факторів виробництва, що залучаються з внутрішнього ринку та через імпорт.

У другому розділі дисертації метою аналізу впливу тарифного і нетарифного регулювання на конкурентоспроможність у залежності від характеристики товару і підбору найбільш раціональної комбінації інструментів регулювання ввозу товарів, проаналізована динаміка змін імпортного тарифу, обсягів імпорту та експорту окремих товарів 1997-2002 роки. Для аналізу були відібрані: 1) товари різного ступеня обробки: сировинної групи, готові вироби, товари високих технологій; 2) представлені товари були відібрані за ознакою цінових і нецінових конкурентних переваг; 3) відібрані товари, що займають важливе місце в процесі виробництва, споживчі товари і товари, які мають важливе соціальне значення для суспільства. Для забезпечення комплексності аналізу ряд товарів аналізувався в комплексі “напівфабрикат – готовий виріб”.

Здійснений аналіз дозволив зробити наступні висновки щодо впливу тарифного і нетарифного регулювання на конкурентоспроможність галузі і про функції тарифу.

Митний тариф, як інструмент цінового регулювання, ефективно впливає насамперед на імпорт товарів з яскраво вираженими ціновими конкурентними перевагами та з переважно ціновими конкурентними перевагами. Вплив та роль митного тарифу є різноплановими і залежать від ситуації, що складається на внутрішньому ринку даного товару, рівня забезпечення сировиною вітчизняного виробництва та ступеня конкуренції між національними виробниками на внутрішньому ринку країни. В залежності від конкретного ситуації на внутрішньому ринку та його структури тариф може виконувати переважно фіскальну, компенсуючу або переорієнтуючу функцію.

Вплив тарифного та нетарифного регулювання на конкурентоспроможність окремих виробів та функції тарифу характеризується такими галузевими особливостями:

- при дефіциті сировини внаслідок її надмірного експорту, імпортний тариф виконує переорієнтовуючу функцію щодо потоків вітчизняної сировини, які під його впливом спрямовуються зі сфери експорту у сферу внутрішньго використання, витісняючи за допомогою високої ставки тарифу імпорт аналогічної сировини;

за відсутності сировини на внутрішньому ринку, імпортний тариф шляхом використання нульових ставок сприяє залученню іноземної сировини на внутрішній ринок. Водночас при цьому, імпортний тариф може виконувати і фіскальну функцію, коли за відсутності сировини національні переробники будуть змушені закуповувати її за будь-якими цінами. Останнє буде негативно позначатися на ціновій конкурентоспроможності відповідної галузі або кінцевої продукції. При встановленні ставок митного тарифу на сировину необхідно враховувати вплив імпортного тарифу на основну галузь у комплексі "сировина – готова продукція";

-в умовах жорсткої конкуренції на внутрішньому ринку серед національних виробників, митний тариф може виконувати або переважно фіскальну функцію, якщо галузь настільки конкурентоспроможна, що не потребує захисту держави від надмірної іноземної конкуренції, або переважно протекціоністську функцію, якщо в галузі вже створені базовий потенціал для виробництва конкурентоспроможної продукції, але потрібнен ще час для його реалізації в галузі.

Митний тариф не впливає істотно на імпорт товарів з яскраво вираженими неціновими перевагами і на імпорт високотехнологічних товарів виробничого призначення. У цьому випадку мито виконує суто фіскальну функцію, хоча й може впливати на конкурентоспроможність товарів, що виробляються на цьому виробничому устаткуванні. Більш дієвими заходами регулювання доступу на ринок товарів з неціновими конкурентними перевагами є нетарифні заходи, особливо ті з них, що регулюють доступ на ринок за параметрами технічного (технологічного) рівня та безпеки споживання товару. Це дозволяє, по-перше, збільшити безпеку споживання даних товарів, а, по-друге, посилити конкуренцію вітчизняних виробників з, кращими імпортними аналогами, що пройшли жорский відбір.

З метою зменшення негативного впливу тарифів у їхній фіскальній функції на конкурентоспроможність національної продукції, виробники можуть вдаватися до використання різних схем, що дозволяють зменшити суму митних платедів та носять найячастіше нелегальний характер. Саме існування таких схем є свідченням неефективності дфючого митно-тарифного регулювання і доказом потреби в його удосконаленні.

Третій розділ дисертації присвячений розробці шляхів удосконалення митно-тарифної політики як інструмента підвищення конкурентоспроможності національної продукції в Україні, а також обгрунтуванню рекомендацій з ведення переговорів щодо зниження тарифів на заключному етапі вступу України у СОТ і подальших торговельних переговорів за участю України.

Тривалість періоду приєдання країни до СОТ і рівень обумовленого при цьому зниження тарифів залежать від структури і масштабів економіки, частки країни у міжнародній торгівлі, режиму зовнішньої торгівлі, що був у країні до початку переговорів щодо вступу до СОТ. Від названих факторів залежить і період адаптації національних економік до вимог СОТ. Країнам, що потребують значного імпорту сировини і виробничого устаткування, а також мають до початку переговорів досить ліберальний режим у зовнішній торгівлі, як правило, потрібен порівняно невеликий за тривалістю період адаптації національних економік до вимог СОТ.

Вихідними характеристиками економіки України, які істотно впливають на формат її переговорного процесу в рамках СОТ, можна вважати: значні потреби в імпорті відсутньої на території України сировини і виробничого устаткування, що не виробляється у країні; наявність досить широкої номенклатури національних галузей економіки; наявність досить різного ступеня конкуренції в різних галузях, а отже й їхньої конкурентоспроможності. Тривалі переговори України в рамках СОТ щодо зниження тарифів спричинені, насамперед, досить тривалим процесом узгодження всіх можливих поступок із зацікавленими галузями та окремими виробниками, що об’єктивно мають різноспрямовані інтереси.

Для успішного ведення переговорів щодо зниження тарифів по товарах з неціновими конкурентними перевагами доцільне використання методичних підходів, в основу яких покладене запропоноване в першому розділі дисертації комплексне визначення конкурентоспроможності. При визначенні можливого рівня та термінів зниження тарифів на окремі товари, їхня конкурентоспроможність визначається у наступних аспектах: а) можливість технічного вдосконалення товару, надання йому нових якостей, розробка нового товару в даній галузі; б) здатність національного виробника виробити вдосконалений чи новий товар; в) здатність держави створити сприятливі умови в країні для розробки і виробництва конкурентоспроможнього товару.

З метою надання оптимальних рекомендацій щодо рівня та термінів зниження тарифів для конкретних груп товарів слід здійснювати кількісну оцінку наявності окремих факторів виробництва товарів у залежності від впливу кожної з груп факторів на конкурентоспроможність товару та порівнювати конкурентоспроможність національного продукту, яка обраховується таким чином, із з конкурентоспроможністю закордонних аналогів, оцінених за цією ж кількісною методикою.

Розроблена методика вибору секторальних ініціатив, до яких Україні доцільно приєднатися в контексті приєдання до СОТ, і визначення раціональних термінів приєднання України до них методика базується на розподілі товарів на групи за якісною ознакою: сировинна група і товари з невеликою часткою доданої вартості; товари споживчого призначення з ціновими конкурентними перевагами; товари виробничого призначення і товари з неціновими конкурентними перевагами – з виділеннням у рамках кожної групи ряду параметрів, що слугують критеріями для ухвалення рішення.

Зроблено висновок, що на даному етапі Україні доцільно може приєднатися до секторальних ініціатив, які охоплють сировину, необхідну для національного переробника; товари споживчого призначення з високим ступенем конкуренції серед національних виробників; товари виробничого призначення і товари з неціновими конкурентними перевагами.

З метою підвищення конкурентоспроможності національної продукції і пом'якшення негативних ефектів для національних виробників від вступу України до СОТ, доцільно реалізувати заходи в митно-тарифній політиці України, диференційовані відносно а) сировини і напівфабрикатів, б) товарів споживчого призначення, в) товарів виробничого призначення для виготовлення кінцевої продукції споживчого призначення і високотехнологічних товарів, г) власне високотехнологічних товарів, – із визначенням досягнутого ступеня конкуренції серед виробників цих груп товарів на внутрішньому ринку та чітким визначенням пріоритетних фукнцій (протекціоністська, фіскальна, переорієнтуюча) в тарифному регулюванні щодо конкретних товарів.

Основною метою регулювання імпорту сировини й устаткування, як товарів виробничого призначення, є полегшення доступу національних виробників до виробничих ресурсів, незалежно від ринку збуту кінцевої продукції, в тому числі: а) до джерел сировинних ресурсів – шляхом скасування митних тарифів на імпорт сировини у випадку її природної відсутності в країні та застосування імпортного мита на імпорт сировини з метою переорієнтації національних виробників на використання національної сировини; б) стимулювання імпорту високотехнологічного, сучасного виробничого устаткування – через встановлення шкали імпортного мита на виробниче устаткування із поступовим збільшенням імпортного мита в залежності від давнини створення і випуску виробничого устаткування, при одночасному посиленні заходів контролю за відповідністю національним технічним стандартам та безпекою використання ввезеного устаткування.

Вказані заходи митно-тарифного регулювання сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності національної продукції в ціновому (легкість доступу до сировини й сучасного устаткування) і неціновому (виробництво продукції з якісної сировини і на високотехнологічному устаткуванні) аспектах, а також розвиткові конкурентного середовища для національних виробників виробничого устаткування, що конкурують з імпортним устаткуванням.

Вільний доступ до виробничих ресурсів, що створюється державою за допомогою лібералізації імпорту і посилення контролю за дотриманням технічних стандартів та безпекою споживання, слід розглядати як заходи державної підтримки, альтернативні прямому субсидуванню. Більш активне викоритсання таких альтернативних форм підтримки дозволить не тільки підвищити конкурентоспроможність продукції і посилити позитивні ефекти від вступу країни до СОТ, але й пом'якшити окремі негативні наслідки для національних виробників від вступу в цієї організації.

Проведене дослідження впливу тарифного і нетарифного регулювання на конкурентоспроможність товару дозволяє сформулювати нижченаведені висновки щодо принципових засад побудови політики митно-тарифного регулювання експорту та імпорту продукції.

  1. Поняття конкурентоспроможності є комплексним і може розглядатися на різних ієрархічних рівнях: конкурентоспроможність товару, яка проявляється через властовості промислового зразка - реалізується через конкурентоспроможність фірми (здатність фірми створювати і реалізовувати конкурентоспроможній товар). Конкурентоспроможність країни реалізується через умови, які створює держава своїм виробникам для виробництва і реалізації товару національного виробництва.

Зовнішньоторговельну політику можна розглядати як одну з найважливіших умов створення, виробництва і реалізації конкурентоспроможної вітчизняної продукції, яка спрямована на: а) забезпечення максимально полегшеного доступу національних виробників до виробничих ресурсів: сировини та виробничого устаткування; б) захист національного виробництва від недобросовісної або надмірної конкуренції з боку суб’єктів господарської діяльності інших країн.

  1. Зовнішньоторговельна політика реалізується через методи тарифного і нетарифного регулювання, конкретний набір та комбінація яких залежати від низки факторів, що часто діють різноспрямовано і суперечливо:

від характеру товару, імпорт якого регулюється. Заходи тарифного регулювання впливають насамперед на товари з вираженими ціновими конкурентними перевагами, у той час як заходи нетарифного характеру – на товари, з неціновими параметрами і мають потенціал розвитку нових технічних властивостей;

від характеру ситуації, яка складається в той чи інший період на національному ринку стосовно певного товару, в том числі від наявності дефіциту якісних і доступних за ціною ресурсів або надмірного експорту національних ресурсів за кордон, а також від ступеня конкуренції серед виробників даних товарів на внутрішньому ринку.

За наявності дефіциту сировини, внаслідок її надмірного експорту, імпортний тариф переорієнтовує потоки вітчизняної сировини з експорту на внутрішнє використання, витісняючи імпорт аналогічної сировини. При повній відсутності на внутрішньому ринкусировини з внутрішніх джерел, імпортний тариф повинен виконувати компенсуючу функцію – шляхом встановлення нульових ставок сттмулювати ввезення іноземної сировини на внутрішній ринок. Водночас, імпортний тариф може при цьому виконувати і фіскальну функцію, тому що при нестачі сировини національні переробники будуть змушені закуповувати її навіть за високих цін, хоча це й спричинить цінову неконкурентоспроможність кінцевої вітчизняної продукції.

В умовах жорсткої конкуренції на внутрішньому ринку серед національних виробників митний тариф може виконувати як фіскальну функцію, якщо галузь настільки конкурентоспроможня, що не має потреби у захисті держави від надмірної іноземної конкуренції, так і протекціоністську функцію, якщо у галузі вже створені умови для розвитку виробництва конкурентоспроможної продукції, але потрібнен ще час для реалізації цього конкурентного потенціалу.

  1. Тарифне і нетарифне регулювання знаходяться в тісному зв'язку з іншими інструментами політики підвищення конкурентоспроможності національної продукції: кредитування витрат, податкові пільги, валютний курс, державні субсидії і фінансове стимулювання експорту. Зазначені інструменти впливають на цінову конкурентоспроможність продукції та здатні компенсувати недостатню ефективність застосування окремих заходів регулювання зовнішньої торгівлі або підсилювати їхню дію. Максимаьна ефективність застосування заходів регулювання зовнішньої торгівлі буде досягнута у випадку однонаправленої дії тарифного регулювання та інших інструментів політики створення і підвищення конкурентоспроможності національних товарів.

  2. З метою зменшення негативного впливу тарифів у їхній фіскальній функції на конкурентоспроможність національної продукції, виробники, що імпортують фактори виробництва, використовують різноманітні схеми, які дозволяють зменшити суму митних платежів, включаючи імпорт продукції в розібраному вигляді, імпорт у режимі "митний ліцензійний склад", ввезення продукції як іноземної інвестиції, імпорт продукції у вільні економічні зони, імпорт товарів із країн, з якими підписані угоди про вільну торгівлю, а також нелегальні схеми уникнення митного оподаткування. Широка розповсюдженість таких схем свідчать про недосконалість митно-тарифної політики держави і негативний вплив загального рівня митного тарифу на національних виробників. Поширення використання таких схем зменшення митних платежів, особливо нелегальних, може призвести до негативних наслідків для економіки держави: ввезення на національну територію недоброякісної продукції, посилення недобросовісної конкуренції. Тому політика митно-тарифного регулювання повинна орієнтуватися головним чином на створення загальнодоступних можливостей ввезення на пільгових умовах імпортних компонентів національного виробництва (матеріально-сировинних ресурсів і виробничого устаткування), усуваючи тим сами саму необхідність в індивідуальному використанні схем зменшення митних платежів.

  3. З точки зору структурі механізму регулювання зовнішньої торгівлі Україна все більш тяжіє до використання заходів нетарифного регулювання, насамперед до використання інструментів нетарифного регулювання, що підсилюють контроль за технічними парамертрами та безпекою споживання (використання) товарів, що надходять на внутрішній ринок. Пріоритетне застосування заходів технічного регулювання дозволяє Україні збільшувати конкурентоспроможність вітчизянних товарів через ввезення імпортних компонентів вітчизняного виробництва за меншими цінами, але при більш жорстких вимогах до їхніх якісних параметрів. Проте, незважаючи на значну лібералізацію зовнішньоторговельного режиму, і насамперед імпорту компонентів для національного виробництва, в Україні продовжує зберігатися досить високий рівень імпортного мита на окремі види промислового устаткування, що не сприяє підвищенню конкурентоспроможності виробленої на цьому устаткуванні продукції.

  4. У зв’язку з підготовкою до вступу України до СОТ актуальним є вироблення правильних методичних підходів до ведення тарифних переговорів. В основу цих методичних підходів має бути покладене комплексне визначення конкурентоспроможності. З метою визначення можливого рівня та оптимальних термінів реалізації зниження тарифів на окремі товари, їхня конкурентоспроможність має бути визначена в наступних аспектах: а) можливість технічного вдосконалення товару, додання йому нових якостей, розробки нового товару в даній галузі; б) здатність вітчизняних виробників виробляти вдосконалений чи новий товар; в) здатність держави створити сприятливі умови в країні для розробки і виробництва конкурентоспроможнього товару.

  5. З метою вироблення обгрунтованих рекомендацій щодо рівня та оптимальних термінів зниження конкретних тарифів необхідно: проаналізувати наявність окремих факторів виробництва товарів з визначенням її кількісних вимірів, які мають враховувати вплив кожної з груп факторів на конкурентоспроможність товару, і отримання таким чином умовної кількісної оцінки конкурентоспроможності національної продукції; порівняти кількісно виражену конкурентоспроможність національного продукту з конкурентоспроможністю закордонного аналога, оціненою за тією ж системою.

  6. Аналіз доцільності приєднання України до секторальних ініціатив в рамках СОТ має грунтуватися на розподілі товарів на групи за якісною ознакою: сировинна група і товари з невеликою часткою доданої вартості; товари споживчого призначення з ціновими конкурентними перевагами, товари виробничого призначення і товари з неціновими конкурентними перевагами – з виділенням у рамках кожної групи ряду параметрів, які слугуватимуть критеріями ухвалення рішення про доцільність приєднання чи неприєднання до вказаних ініціатив та стосовно термінів можливого приєднання.

На основі такого аналізу, здійсненого в даній роботі, було визначено доцільність приєднання України до таких секторальних ініціатив: 1) сировина, необхідна для національного переробника; 2) товари споживчого призначення з високим ступенем конкуренції серед національних виробників; 3) товари виробничого призначення і товари з неціновими конкурентними перевагами.

  1. З метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції доцільні наступні методичні підходи в сфері митно-тарифної політики України: а) розподіл товарного імпорту України на сировину та напівфабрикати; товари споживчого призначення; товари виробничого призначення для виготовлення кінцевої продукції споживчого призначення і високотехнологічних товарів; власне високотехнологічні товари; б) визначення рівня конкуренції серед виробників даних товарів на внутрішньому ринку; в) чітке визначення державою пріоритних функцій тарифного регулювання (протекціоністська, фіскальна чи переорієнтуюча) стосовно конкретних товарів.

  2. Основною метою регулювання імпорту сировини та устаткування, як товарів виробничого призначення, є поліпшення умов доступу національних виробників до виробничих ресурсів: а) до джерел сировинних ресурсів – шляхом скасування митних тарифів на імпорт сировини у випадку її природної відсутності в країні; застосування експортного мита за умов надмірного експорту національної сировини за кордон; застосування імпортного мита на імпорт сировини з метою переорієнтації національних виробників на використання національної сировини; б) стимулювання імпорту високотехнологічного і сучасного виробничого устаткування – шляхом: встановлення шкали імпортного мита на виробниче устаткування із поступовим підвищенням мита в залежності від збільшення давнини терміну створення і випуску виробничого устаткування; посилення заходів контролю за відповідністю національним технічним стандартам та вимогам безпеки використання ввезеного устаткування.

Зазначені заходи мають спричинити підвищення конкурентоспроможності національної продукції в ціновому (через полегшений доступ до більш дешевих сировини й устаткування) і неціновому (виробництво продукції з якісної сировини і на високотехнологічному устаткуванні) аспектах, а також удосконалення конкурентного середовища для вітчизняних виробників аналогічного виробничого устаткування.

  1. Полегшений і дешевий доступ до якісних виробничих ресурсів, що зумовлюється лібералізацією імпорту і посиленням контролю за техніними стандартами та безпекою споживання можна розглядати як важливий інструмент державної підтримки, альтернативний прямому субсидуванню вітчизняного виробництва. Здійснення такого підходу до підтримки конкурентоспроможності дозволить підсилити позитивні ефекти для галузей національної економіки від вступу країни до СОТ та пом'якшити окремі його негативні ефекти.

Публікації автора:

  1. Петрова Г. Індикативні ціни як засіб запобігання демпінгу // Зб. наук. праць. Вип. 26. – Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 1999. – С. 66-71.

  2. Петрова А. Государственная политика повышения конкурентоспособности продукции: опыт Китая // Сучасні проблеми розвитку економіки агропромислового комплексу: соціально-економічні та правові аспекти - Зб. наук. праць за матеріалами науково-практичної конференції. – Запоріжжя: Гуманітариний університет "Запорізький інститут державного та муніціпального управління", 2000.- С. 49-55.

  3. Петрова А. Пути оптимизации ввоза импортного компонента отечественного производства // Державне регулювання торгівлі в ринкових умовах: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К., 2001. - С. 101-103

  4. Петрова Г. Роль єдності понять конкурентоспроможності товару, фірми та країни в створенні конкурентної стратегії // Зб. наук. праць. Вип. 31. – Інститут світової економікі та міжнародних відносин НАН України, 2002. – С. 66-71.

  5. Петрова Г. Використання моделей зовнішньоекономічної політики у вирішенні проблеми підвищення конкурентоспроможності національної продукції // Вісник Української Академії державного управління при Президенті України. – 2002 - №2. – С. 130-135.

  6. Петрова Г. Місце тарифного регулювання в системі створення та підвищення національних конкурентних переваг // Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку). - Зб. наук. праць за матеріалами науково-практичної конференції. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. - С. 240-241.

  7. Петрова Г. Удосконалення митно-тарифної політики в умовах вступу України у Світову організацію торгівлі // Вісник Академії митної служби України. – 2002 - № 3 (15). – С. 71-77.

  8. Петрова Г. Використання досвіду окремих країни зі вступу до СОТ при побудові тактики переговорів України зі вступу до СОТ // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. праць. Вип. 163. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 60-63.