У процесі науково-методичної селекції озимої пшениці за семидесятирічний період відбулися зміни за комплексом господарсько корисних ознак (висота рослин, стійкість до вилягання та хвороб, урожайність тощо). Серед ознак сортів найбільших змін зазнали тривалість вегетаційного періоду та окремі етапи онтогенезу. 1. Сортовий склад озимої м’якої пшениці на півдні України змінився від середньопізніх до середньоранніх та скоростиглих. Сорти з найкоротшими та найбільш тривалими фазами розвитку у порівнянні з середньоранніми генотипами, лише в окремі роки виділялись високою врожайністю. 2. Зміна у тривалості вегетації у процесі сортозмін відбулася за рахунок скорочення періоду розвитку від часу відновлення весняної вегетації до виходу в трубку (ІІІ – IV етап онтогенезу) від 41 до 32 діб, а також через більшу варіабільность періоду від виходу в трубку до колосіння (IV – VIII етап онтогенезу). 3. Тривалість періодів відновлення весняної вегетації – вихід у трубку та вихід у трубку – колосіння знаходяться в зворотній залежності від часу відновлення вегетації. У зв’язку з цим оцінку ліній та добори за ознакою тривалість періоду вегетації доцільно проводити в різні роки з неоднаковими весняно-літніми умовами. 4. Погодні умови року впливають на результативність добору. У роки з раннім відновленням весняної вегетації та інтенсивним розвитком у період відновлення вегетації – вихід у трубку добори ефективніші на ранньостиглість t =3.3**, а в рік з тривалим періодом до виходу у трубку кращі результати досягаються при доборі більш пізньостиглих форм t =4.5**. 5. Співвідношення між сортами та лініями за часом дозрівання змінюється при вирощуванні їх у різні роки, різниця склада 1–5 діб. На темпи розвитку впливають погодні умови зимівлі та час відновлення весняної вегетації, але найбільші зміни виникають під впливом екстремальних погодних чинників весняно-літнього періоду вегетації. 6. Процес яровизації незалежно від його тривалості до початку весняної вегетації закінчується у всіх генотипів, що заважає здійснювати добори за цією ознакою. При застосуванні штучної яровизації і весняного висаджування рослин добори більш результативні. Найбільш чіткий розподіл генотипів при розщепленні гібридів спостерігається у групах схрещувань: ранньостиглий ранньостиглий; середньостиглий середньостиглий та середньостиглий середньопізній. 7. Зимостійкість сортів і селекційних ліній знаходиться в прямій залежності від яровизаційної потреби. Більшість ліній гібридного походження з високою морозостійкістю належали до середньостиглої або пізньостиглої груп (58-72%). В процесі гібридизації скоростиглі морозо-зимостійкі генотипи виникають дуже рідко (до 6.2%). Трансгресивні за ознакою морозо-зимостійкі генотипи зустрічаються серед гомозиготних ліній гібридного походження від схрещувань батьківських форм різного еколого-географічного походження, але одна з яких повинна бути добре адаптованою до місцевих умов зимівлі. Генотипи, отримані за такою схемою схрещувань, більш стабільно зберігають стійкість протягом зими і менш чутливі до відлиг. 8. Тривалість вегетаційного періоду та його окремих фаз має значний вплив на ступінь ураження рослин бурою іржею, борошнистою росою та фузаріозом колосу. У генотипів із скороченими фазами розвитку шкодочинність хвороби зменшується (інтенсивність ураження бурою іржею в ранньостиглій групі склада 21.3%, а в пізньостиглій – 52.1%; стійкість до борошнистої роси 7.2 та 5.1, а до фузаріозу колосу 7.9 та 6.8 бали). Залежність фізіологічного типу ураження бурою іржею від групи стиглості незначна. Існує прямий зв'язок ступеня ураження з часом колосіння та тривалістю періоду від колосіння до стиглості. 9. Ступінь ранньоосіннього пошкодження озимої пшениці злаковими мухами не пов’язаний із скоростиглістю сортів та іншими особливостями онтогенезу. Ранньовесняне ушкодження залежить від строку осінньої сівби та тривалості періоду від часу відновлення весняної вегетації до виходу в трубку. Рослини пізньоосіннього строку сівби рано навесні пошкоджуються більше. 10. Добір зразків із заданою тривалістю вегетаційного періоду слід починати з F2, але через домінування скорочених стадій розвитку та високу частоту зустрічаємості (до 42.2%) гетерозигот необхідно повторювати оцінку та добір у наступних поколіннях. 11. Технологічні властивості зерна сортів та селекційних ліній мало залежать від тривалості вегетаційного періоду. Однак в роки, коли екстремальні фактори посухи суттєво впливають на процеси наливу зерна, якість його змінюється в значній мірі в тій групі стиглості, на час наливу зерна якої приходиться дія посухи. Посуха, в більшості випадків, призводить до підвищення показника седиментації. Але, дуже сильна посуха призводить до зниження показника “сила” борошна. Це відбувається через погіршення фізичних властивостей клейковини. 12. Сорти, що створюються для умов півдня України, повинні належати до ранньої та середньоранньої груп стиглості з тривалістю періодів: від сходів до стиглості 263–287, від часу відновлення весняної вегетації до виходу в трубку 30–40, від виходу в трубку до колосіння 30–37, а від колосіння до стиглості 40–45 діб. | 