1. Вторинна номінація в терміносистемі – це універсальний динамічний процес творення нових термінів, що відображає особливості наукової концептуалізації, яка ґрунтується на загальних та специфічних властивостях терміна. Вона реалізується в медичній терміносистемі у двох основних видах: метафорі й метонімії, відповідно до типу асоціацій, що лежать в її основі (за подібністю або суміжністю). 2. Явище вторинної номінації в медичній терміносистемі характеризується системністю: з одного боку, результатом вторинної номінації є термін, який входить у систему термінів певної наукової мови та в систему мови взагалі; з іншого боку, будь-яке групування, класифікація термінів, що з’явилися внаслідок дії вторинного називання, свідчать про закономірність вияву цього явища. 3. Результатом вторинної номінації в медичній терміносистемі є поява: 1) полісемії на загальномовному рівні (взаємодія загальновживаного значення та медичного); 2) полісемії на рівні однієї терміносистеми (зв’язок значень термінів різних галузей медицини); 3) полісемії на рівні двох чи більше терміносистем (існування медичного значення та значення терміна іншої терміносистеми). 4. Ономасіологічною ознакою в домінуванні механізмів метафори в медичній терміносистемі може бути: 1) зовнішня схожість, 2) спільна функція, 3) зовнішня та функційна подібність. 5. Ономасіологічною ознакою метонімії може бути: 1) суміжність, 2) партитивність; 3) приналежність. У результаті метонімних транспозицій у слові виникають нові категорії значень, при цьому в семантиці слова можуть поєднуватися принципово різні види значення: 1) атрибутивні, 2) процесуальні, 3) предметні (абстрактні й конкретні), 4) квантитативні. Асоціації об’єктів за суміжністю, а також асоціації понять за їхньою логічною близькістю перетворюються на тісний зв’язок різних категорій значення. У медичній термінології метонімія часто виникає на основі синтаксичних контактів і є результатом конденсації тексту. 6. Поряд із загальномовними та загальнотермінологічними моделями метонімних транспозицій у медичній терміносистемі витворилися специфічні моделі, виокремлення та опис яких має важливе значення для систематизації, стандартизації та уніфікації термінної лексики української мови. 7. Властива термінам як номінативним одиницям внутрішня форма має мотивований зв’язок зі словом, на якому базується творення термінів. Умотивованість медичних термінів є незавуальованою та завуальованою. При цьому мотивувальна ознака може 1) бути стрижневим компонентом значення слова; 2) перебувати на периферії значення слова; 3) взагалі не бути відображеною у семній структурі значення слова. За ступенем відображення мотивувальної ознаки на семному рівні одиниці медичної терміносистеми є 1) абсолютно вмотивованими, 2) частково вмотивованими, 3) асоціативно вмотивованими. 8. Центральною базою для метафоричних зміщень у семантиці стало 11 лексико-семантичних груп слів: назви предметів побуту; назви знарядь праці та їхніх частин або елементів; назви будівель, приміщень, споруд та їхніх елементів; назви вмістищ; назви форм рельєфу; назви рослин, плодів та їхніх частин; назви тварин та частин тваринних організмів; назви осіб за професією або діяльністю; назви одягу, взуття та їхніх елементів; назви прикрас та їхніх елементів; назви природних явищ. Найчастіше слова переходять у термінні семантичні поля: орган або частина органа; структура органа; хвороба. 9. Терміни-словосполучення як результат опосередкованої вторинної номінації активно входять у медичну терміносистему і становлять значну частину її словника. Вони складаються з опорного найменування (головного компонента) та конкретизатора в атрибутивній функції (залежного компонента). Метафоризатором в одиницях такого структурного типу найчастіше стає опорне найменування, значно рідше – конкретизатор, на відміну від метонімних термінів – словосполучень, де метонімізатором виступає конкретизатор. 10. Комбінації словоформ в аналітичних термінологічних конструкціях мають сталу структуру, що дає змогу виділити структурні моделі медичних термінів-словосполучень. Найбільша частота вживання характерна для двокомпонентних субстантивно-ад’єктивних та субстантивно-субстантивних термінів-словосполучень, найнижчий рівень функціонування у чотири- та п’ятикомпонентних термінах-словосполученнях, а також у прийменникових конструкціях, що пояснюємо їх немобільністю та значним інформативним навантаженням. 11. Медичні терміни, що виникли внаслідок вторинної номінації, становлять особливу частину лексики медичної термінології й засвідчують тісний зв’язок мови та мислення в актах воринного називання. | 