В дисертації представлено нове вирішення наукового напрямку важливої проблеми сучасної гінекології щодо збереження репродуктивного здоров’я дівчат із запальними захворюваннями зовнішніх статевих органів в різних вікових періодах на підставі встановлення патогенетичних особливостей розвитку вульвовагінітів у взаємозв’язку з порушеннями імунного статусу, мікробіоценозу піхви та цитоморфологічних показників шляхом удосконалення методів діагностики, розробки і впровадження комплексу лікувально-профілактичних заходів. 1. Проведені комплексні клініко-параклінічні обстеження хворих на вульвовагініт довели, що ця патологія має різнобічний характер перебігу у нейтральному, препубертатному та пубертатному періодах, що зумовлено віковими особливостями імунного статусу, становленням стероїдогенезу в яєчниках, зростанням із віком контамінації статевих шляхів умовно-патогенною мікрофлорою, що потребує нової терапевтичної тактики, яка полягає в обмеженні використання антибіотиків та корекції імунологічного гомеостазу з відновленням нормобіоценозу організму дівчини. 2. Дані ретроспективного аналізу гінекологічної захворюваності у дівчат від народження до 18 років на Буковині свідчать про зростання кількості цієї патології за останні роки в 1,8 рази. Запальні захворювання геніталій складають 40% серед усієї гінекологічної патології, а питома вага вульвовагінітів зросла від 25,4% до 35,9% випадків, що є значимою медико-соціальною проблемою в сучасних умовах. 3. До найбільш поширених чинників ризику виникнення вульвовагінітів у дівчат всіх вікових груп відносяться як наявність «перинатального» сліду (48,3%) так і висока частота екстрагенітальної патології (сечовивідної системи – 39,2%, хронічних захворювань органів дихання – 34,9%, органів травлення – 35,4%, гельмінтних інвазій -12%) та гострих респіраторно-вірусних інфекцій (42,2%). 4. При вивченні особливостей клінічного перебігу вульвовагінітів у дівчат різних вікових періодів встановлена пряма кореляційна залежність перебігу процесу та віку пацієнтки (r=0,72). Гострий вульвовагініт у дівчат в нейтральному періоді спостерігався в 1,2 рази частіше, ніж у дівчат препубертатного та в 2,8 рази частіше, ніж в пубертатному віці, в той час як хронічні захворювання більш характерні для пацієнток пубертатного періоду (81,9%). Перебіг захворювання характеризується високою частотою рецидивів (у нейтральному періоді – 38,3%, у препубертатному – 39,9%) та сезонною залежністю у весняний та осінній періоди. 5. Вивчення мікробіоценозу піхви у новонароджених дівчаток від матерів з екстрагенітальною патологією дозволило констатувати, що в сучасних умовах в стані повної стерильності перші 48 годин життя знаходилось тільки 6,25% обстежених, нормобіоценоз піхви був характерний для 54,15% дівчаток (Lactobacillus spp. висівались у 47,9%). У 45,85% новонароджених визначались умовно-патогенні автохтонні мікроорганізми у концентраціях в межах 102 – 103 КУО/мл, що може бути факторами реалізації виникнення вульвовагініту майже у кожної другої новонародженої дівчинки в будь якому віковому періоді життя. 6. Оцінка стану мікробіоценозу піхви показала, що вульвовагініти у дівчаток нейтрального періоду мали неспецифічну етіологію у 73,4%. Етіологічний спектр у переважній більшості хворих представлений неспецифічною умовно-патогенною флорою у вигляді монозбудника (56,0%) і основними представниками були автохтонні факультативні мікроорганізми: стафілококи (57,7 %), ентеробактерії (37,9 %) та гриби роду Candida (38,8 %). У 13,0% обстежених мав місце асоціативний тип контамінації з уреаплазмами - 3,4 %, хламідіями - 2,6 %, мікоплазмами – 0,9% та вірусом герпесу 2 типу - 0,9 %. У дівчат препубертатного віку характерним є зростання контамінації слизової оболонки вульви та піхви вагінальними гарднерелами (19,4 %) та герпетичною інфекцією (17,9 %) в порівнянні з дівчатками нейтрального віку, в той час як для дівчат пубертатного віку властивий розвиток бактеріального вагінозу (23,3%) та кандидозного вульвовагініту (50,0%), які протікають на тлі асоціативних форм умовно–патогенної аеробної та анаеробної мікрофлори, що може бути наслідком негативного впливу попереднього медикаментозного лікування. 7. У дівчат хворих на вульвовагініт формуються різні за типом імунологічні реакції (відповіді) на інфекційні антигени з формуванням вторинного імунодефіциту. Для дівчаток нейтрального періоду характерне значне зниження відносної кількості Т-лімфоцитів (CD3+), що призводить до функціонального дисбалансу її окремих субпопуляцій, а саме - зниження відносної кількості Т-хелперної популяції (CD4+), зменшення імунорегуляторного індексу при зростанні відносної кількості В-лімфоцитів на тлі розбалансованої імуноглобулінсекретуючої функції та зниження захоплюючої здатності фагоцитуючих клітин. В препубертатному періоді знижується відносна кількість Т-лімфоцитів, зростають показники гуморальної ланки системи імунітету, відносна кількість В-лімфоцитів, імуноглобулін А та кількість циркулюючих імунних комплексів. В пубертатному періоді зростає абсолютна кількість загального пулу лімфоцитів (на 7,1%) за рахунок збільшення абсолютної кількості В-лімфоцитів (на 81,6%), О-лімфоцитів (на 63,7%) та концентрації циркулюючих імунних комплексів (на 84,0%) на фоні зменшення Т-лімфоцитів (на 98,2%), абсолютної та відносної кількості активних Т-лімфоцитів (на 18,1%), ефекторного індексу Т-системи комплементу (на 96,8%), Ig М і Ig G. 8. Вивчення цитокінового статусу у дівчат, хворих на вульвовагініти, свідчить про наявність його порушень в усіх вікових періодах і носить різнонаправлений характер. Не дивлячись на незрілість системи імунітету, у дівчаток нейтрального періоду (індекс кореляції між IL-2 та IL-1b r= -0,55), концентрація IL1- в збільшувалась на 53,0%, а IL-2 - на 36,0%. У дівчат препубертатного періоду перебіг захворювання супроводжувався значним зростанням концентрації TNF-б (у 2,5 рази), та рівня IL-6 (на 32,6%). В пубертатному періоді концентрація IL-1в зростала на 56,3%, IL -2 - на 88,2%, IL-6 - 57,7%, а TNF-б - в 6,8 разів. Це свідчать про супресивну регуляцію імунологічної реактивності в нейтральному періоді, неспроможність цієї ланки імунітету у періоді препубертату надавати першу лінію протиінфекційного захисту відносно більшості патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів і вірусів (індекс кореляції між IL-6 та IL1b r= 0,59) та наявність значної напруги імунної відповіді у дівчат періоду пубертату. 9. У дівчат нейтрального віку розвиток та прогресування запального процесу зовнішніх статевих органів та піхви відбувається із значною активацією локального протимікробного захисту (зростання концентрації Ig A, Ig G, sIg A, IL-1b), а у дівчат препубертатного віку має місце пригнічення локальної імунної відповіді організму, яке проявляється відсутністю активації місцевого імунітету на мікробний фактор, підтвердженням чого було достовірне зменшення рівня sIgA (217,8 ±10,6 мг/л) на 27,7% (р< 0,001) в порівнянні з показником в нейтральному періоді та зворотна кореляційна залежність між ним та Ig G (r= - 0,54). В пубертатному віці відмічалась активація всіх показників місцевого імунітету, як наслідок становлення імунної відповіді на дію патогенних агентів. 10. Становлення стероїдогенезу в яєчниках у дівчат з вульвовагінітами раннього пубертатного періоду характеризується зростанням рівня естрадіолу в периовуляторний період на тлі монотонно низького рівня концентрації прогестерону, тоді, як для пізнього пубертату характерним є формування двофазного менструального циклу з піком вмісту естрадіолу на 13 – 14 дні менструального циклу із зростанням рівня прогестерону в лютеїнову фазу, що підтверджує вплив статевих гормонів на адекватну імунну відповідь, як загального так і місцевого імунітету у пубертатному періоді розвитку дівчини. 11. У дівчат із запальними захворюваннями зовнішніх статевих органів та піхви при імуноцитохімічному дослідженні мазків з вульви в нейтральному періоді виявлено зниження експресії рецептора апоптоза CD 95, Apo-1/Fas в епітеліальних клітинах на фоні значної експресії індуктора апоптоза bcl -2, що вказує на порушення запрограмованої клітинної смерті з переважанням її шляхом некрозу. В препубертатному періоді експресія Аро-1, а також рецептора bcl-2 була помірно виражена в епітелії вульви. В пубертатному періоді вогнищева експресія антигену CD95, Apo-1/Fas менш виражена, в той час як експресія bcl-2 в цитоплазмі епітелію вульви була значно виражена в поодиноких вогнищах, що вказує на рівновагу між початковими процесами апоптозу і його регуляторами та може бути пов’язано із встановленням гормонального впливу на епітелій слизових оболонок зовнішніх статевих органів. 12. Експериментально доведена доцільність використання озонованого 0,01% розчину Мірамістину для санації піхви у дівчат із вульвовагінітами. Шляхом мікробіологічних лабораторних досліджень встановлена найбільша зона затримки росту на м’ясо-пептоному агарі патогенних мікроорганізмів – ймовірних збудників вульвовагінітів як в монокультурі, так і в асоціаціях, порівняно із хлорофіліптом в 1,5 рази (р<0,01), мірамістином – 1,6 рази (р<0,01) та озонованим 0,9% NaCl в 1,7 рази (р<0,01). 13. Запропонований новий підхід до лікування вульвовагінітів у дівчат в різні періоди, оснований на обмеженні використання антибіотиків та застосуванні препаратів антиоксидантної та антикандидозної дій, імунокоректора з апоптозомодулюючою дією, еубіотиків і використання озонованого розчину мірамістину сприяло підвищенню клінічної ефективності (в нейтральному періоді в 1,4 рази, препубертатному – 1,5 і в пубертатному – в 1,6 разів) та мікробіологічної санації до нормалізації мікробіоценозу піхви та імунологічного статусу і зменшенню рецидивів захворювання в 2,3 рази. |
