У висновках наведені теоретичні узагальнення й наукові положення, пов’язані з кримінально-правовим визначенням вимагання. Зокрема, це такі положення: Формування основного, кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочинів вимагання базується на розробках цих понять у законодавстві попередніх років. Між тим, ст.189 КК, порівняно зі ст.862 та ст.144 КК 1960 р., має певні суттєві відмінності. У переважній більшості їх слід оцінити позитивно. Проте, у формулюванні окремих новел складу злочину вимагання у ст.189 КК України є і недоліки, які слід усунути. Рекомендовано внести і певні уточнення в ст.189 КК, які зазначені при аналізі зарубіжного законодавства. При розгляді об’єктивних ознак вимагання, підтримана позиція вчених, які в якості об’єкта злочину розглядають не суспільні відносини, а цінності, яким завдається чи може бути завдана шкода. Розглянуті основний і додатковий об’єкти вимагання. Надана рекомендація про уточнення в законодавстві поняття предмета вимагання, оскільки діючий закон у цій частині недосконалий. Вносяться рекомендації щодо визначення об’єктивної сторони вимагання. Щодо суб'єкта то в переважній більшості складів злочину вимагання він представлений загальними ознаками. Лише ч.2 ст.189 КК передбачає спеціального суб’єкта – службову особу, яка вчиняє вимагання з використанням свого службового становища. Стосовно суб’єктивної сторони вимагання, то в роботі обґрунтовується точка зору про те, що всі склади злочинів, передбачені ст.189, вчиняються з прямим умислом і передбачають корисливий мотив. Щодо настання наслідків, то до них може бути у винного як конкретизований, так і не конкретизований умисел. Надані рекомендації стосовно кваліфікації дій винних у випадках вчинення вимагання за кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак, відмежування вимагань від суміжних складів злочинів та кваліфікація за сукупністю. У роботі вперше в кримінологічній літературі визначені ознаки кримінологічної характеристики вимагань, які базуються на аналізі обсягу досліджуваного виду злочинності, його динаміки та структури. У цій характеристиці елементами новизни є перелік і характеристика ознак структури досліджуваного виду злочинності. Проаналізовані статистичні дані щодо вимагань, особистості злочинців-вимагателів; розглянуті причини та умови цих злочинів. При розгляді запобігання вимагань констатується, що суб’єкти запобіжної діяльності не виконують покладені на них обов’язки із запобігання злочинів, це має особливо прояв щодо неповнолітніх, раніше судимих, тих, хто ніде не працює, зловживає спиртними напоями тощо. У зв’язку з цим надані відповідні рекомендації. Запропоновано ст.189 КК викласти у наступній редакції: Вимога передачі чужого майна, чи одержання коштів, майна чи інших матеріальних благ шляхом передачі права на них, чи здійснення з цією метою відповідних дій на користь вимагателя або третіх осіб, що спричиняє шкоду майновим інтересам потерпілого, з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими особами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі особи бажають зберегти в таємниці або вчинити дії, яких ці особи побоюються (вимагання). Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілим, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчинене щодо осіб, безпорадність яких обумовлена їх віком, хворобою, фізичною вадою, психічним дефектом, станом вагітності, що були очевидні або відомі виконавцю злочину. Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, або вчинене із застосуванням зброї. Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження чи таке, що спричинило інші тяжкі наслідки. Потерпілі, щодо яких застосовувалося вимагання з погрозою повідомити про їх злочинні дії, якщо такі факти будуть підтверджені, звільняються від кримінальної відповідальності.
Також запропоновано уточнити та доповнити наступні норми: Ч.3 ст.28 КК - Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення одного або декількох злочинів, яке очолює керівник (керівники), група діє згідно з розробленим планом із розподілом функцій відомих учасникам групи для досягнення визначеної групою мети. Ч.2 ст.30 КК - Інші учасники організованої групи підлягають кримінальній відповідальності за злочини у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен з них. Це ж правило поширюється і на членів злочинних організацій, дії яких кваліфікуються також за ч.1 ст.255 КК України. Ч.2 ст.32 КК - Повторність, передбачена ч.1 цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром, що здійснюються впродовж нетривалого часу”. Поняття ж не тривалого часу можна дати у відповідній постанові ПВСУ. На нашу думку, цей строк може визначатись у залежності від конкретних обставин справи і тривати не більш двох місяців. |
