Анотація до роботи:

Ковальчук Г.І. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, обтяжена дуоденогастральним та гастроезофагеальним рефлюксами: поширеність, особливості клінічної картини і лікування. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.36 – гастроентерологія. Івано-Франківський державний медичний університет МОЗ України. - Івано-Франківськ, 2006.

Дисертація присвячена питанням поширеності поєднання виразкової хвороби дванадцятипалої кишки (ВХДК) і дуоденогастрального (ДГР) та гастроезофагеального (ГЕР) рефлюксів, діагностиці, особливостям клінічного перебігу та лікування за умови поєднання основного захворювання з патологічними рефлюксами. На матеріалі масових ендоскопій (6495 протоколів), виконаних з приводу диспепсичного та/або больового синдромів, вперше встановлено, що поєднання ГЕР і ДГР має місце у 3,9% хворих на ВХДК. При ретроспективному аналізі 1428 історій хвороб за 1991-1992 та 2001-2002 рр. встановлено, що після впровадження в лікування ВХДК антигелікобактерної терапії (АГТ) кількість пацієнтів з патологічними ГЕР та ДГР зросла в 2 рази і становить 7,9% таких хворих. Клінічна картина ВХДК, обтяженої ДГР і ГЕР, має типовий перебіг лише 75,2% хворих. Ерозії шлунка спостерігаються в 3,7 рази, а ерозії дванадцятипалої кишки – в 9,1 рази частіше, ніж у хворих на класичну ВХДК. Потрійна АГТ з використанням двох антибіотиків сприяє ерадикації Нр-інфекції у 86,5% хворих на ВХДК з ҐЕР та ДҐР та у 88,3% хворих без патологічних рефлюксів, і загоєнню дуоденальних виразок – відповідно у 86,5% у хворих із патологічними рефлюксами та 90,7% у хворих без рефлюксів. Модифікована АГТ із заміною одного або двох антибіотиків на колоїдний вісмут та урсодезоксихолеву кислоту (УДХК) викликає ерадикацію Нр-інфекції у 76,0% хворих на ВХДК з ДҐР і ҐЕР та у 81,8% хворих без патологічних рефлюксів, а загоєння дуоденальних виразок – відповідно у 76,0% та 81,8% хворих. АГТ омепразолом, амоксициліном і кларитроміцином у стандартних дозах з наступною підтримуючою терапією блокатором водневої помпи (БВП) та домперидоном і УДХК або БВП та домперидоном сприяє загоєнню ерозивно-виразкових уражень дванадцятипалої кишки в середньому у 92% та ерадикації інфекції в 93,5% пацієнтів за умови суворого дотримування ними режиму лікування.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі підвищення ефективності діагностики та лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, обтяженої дуоденогастральним та гастроезофагеальним рефлюксами, що виявляється у використанні оригінальної методики діагностики, обґрунтуванні доцільності антигелікобактерної терапії та підтримуючого лікування з використанням прокінетиків та урсодезоксихолевої кислоти.

1. Розроблено і апробовано пріоритетний оригінальний метод одночасного виявлення ДГР та ГЕР у хворих на ВХДК, який полягає у вимірюванні рН окремо вмісту шлунка та стравоходу з допомогою рН-мікрозонда (патент України №60905 А).

2. Хворі на ВХДК, обтяжену ДГР та ГЕР, становлять 3,9% усіх обстежених за матеріалами масових ендоскопій і 7,9% з числа стаціонарних пацієнтів спеціалізованого гастроентерологічного відділення, що страждають на ВХДК. За останні 10 років поширеність такого варіанту ВХДК виросла у 2 рази, переважно за рахунок осіб, що хворіють впродовж 10 і більше років та віком старше 40 років, з переважанням пацієнтів чоловічої статі в 2-5 разів у порівнянні з жінками.

3. Клінічна картина ВХДК, обтяженої ДГР і ГЕР, має типовий перебіг у 75,2% хворих, супроводжується больовим синдромом у 85,5%, печією - у 81,2% і різними симптомами диспепсії - у 29,0-77,8%, що вимагає корекції їх лікування. Зловживають гострими стравами 64,1% таких хворих, а 32,5% - алкоголем.

4. За умови поєднання ВХДК з ДГР та ГЕР ерозії шлунка спостерігаються в 3,7 разів, а ерозії дванадцятипалої кишки – в 9,1 разів частіше, ніж у хворих на класичну ВХДК.

5. Потрійна антигелікобактерна терапія з використанням двох антибіотиків сприяє ерадикації Нр-інфекеції у 86,5% хворих на ВХДК з ҐЕР та ДҐР та у 88,3% хворих без патологічних рефлюксів, загоєнню дуоденальних виразок – відповідно у 86,5% у хворих з патологічними рефлюксами та 90,7% у хворих без рефлюксів.

6. Модифікована потрійна антигелікобактерна терапія з виключенням одного або двох антибіотиків і заміною їх на колоїдний вісмут та урсодезоксихолеву кислоту викликає ерадикацію Нр-інфекції у 76,0% хворих на ВХДК з ДҐР і ҐЕР та у 81,8% хворих без патологічних рефлюксів, загоєння дуоденальних виразок – відповідно у 76,0% та 81,8% випадках. Антигелікобактерна терапія незалежно від свого складу зменшує частоту патологічних рефлюксів після її завершення.

7. З метою покращення ефективності лікування ВХДК, обтяженої ДГР та ГЕР, вивчено ефект антигелікобактерної терапії омепразолом, амоксициліном і кларитроміцином протягом 7 днів у загальноприйнятих дозах з наступною 30-денною підтримуючою терапією блокатором водневої помпи та домперидону, що сприяє загоєнню ерозивно-виразкових уражень дванадцятипалої кишки у 84% та ерадикації інфекції у 92% пацієнтів. Ефективність підтримуючого лікування омепразолом, домперидоном та урсодезоксихолевою кислотою було аналогічним, як і в попередній схемі лікування (загоєння ерозивно-виразкових уражень дванадцятипалої кишки – 100%, ерадикація інфекції – 95%, р> 0,05).