Фазан Василь Васьльович. Вивчення педагогіки у вищих навчальних духовних закладах України(поч. ХІХ – 20-і рр. ХХ ст.) : Дис... канд. наук: 13.00.01 - 2009.
Анотація до роботи:
Фазан В.В. Внесок Г.Г. Ващенка в духовне виховання молодого покоління / В.В. Фазан // Духовно-моральна парадигма творчості Григорія Ващенка: матеріали педагогічного конгресу, присвяченого 130 роковинам від дня народження професора Григорія Ващенка Полт. держ. пед. ун-т ім. В.Г. Короленка. – Полтава, 2008. С. 13 – 17.
Фазан В.В. Православная педагогика / В.В. Фазан // Православная культура в школе. – М. : Троице-Сергиева Лавра, 2002. – С. 17 – 28.
Фазан В.В. Православная семья в современном мире / В.В. Фазан // Материалы ІІІ съезда епархиальных миссионеров : [рабочие материалы]. – М. : Издательство Патриархии, 2003. – С. 72– 76.
Фазан В.В. Православное воспитание и образование в современной школе / В.В. Фазан // Образование и культура в свете Православия : материалы международных чтений [Рождественские образовательные чтения]. – М. : Троице-Сергиева Лавра, 2005. – С. 155 – 162.
Фазан В.В. Проблемы преподавания “Основ православной педагогики” в условиях идеологического противостояния в многоконфессиональном государстве / В.В. Фазан // Взаимодействие государства и религиозных объединений в сфере образования. – М. : Троице-Сергиева Лавра, 2003. – С. 23 – 25.
Фазан В.В. Содержание православного воспитания и образования в современной школе / В.В. Фазан // Образование и культура в свете Православия : материалы международных чтений [Рождественские образовательные чтения]. – М. : Троице-Сергиева Лавра, 2003. – С. 167 – 204.
Фазан В.В. Значення християнських цінностей для формування моралі сучасної молоді в навчальних закладах / В.В. Фазан // Єдність особистісного і соціального факторів у виховному процесі навчального закладу : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції Полт. держ. пед. ун-т ім. В.Г. Короленка. – Полтава, 2004. С. 93 – 95.
Фазан В.В. Християнські цінності в сучасних реаліях сімейного виховання / В.В. Фазан // Вісник православної педагогіки. – К. : Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра, 2003. – С. 41 – 47.
Фазан В.В. Целомудрие как дар Божий / В.В. Фазан // Беседы со старшеклассниками : [метод. пособ.]. – Вып. 1. – М., 2002.– С. 149 – 164.
Фазан В.В. Учення про виховання у творах святих Отців ІV століття. Духовні трансформації античного суспільства/ В.В. Фазан // Цінності Православної культури як фактор морально-етичного виховання школярів [наук.-метод. посіб.]. – Полтава, 2007. – С. 16 – 23.
Фазан В.В. Духовно нравственные основы семьи: учебная программа для 10 –11 классов / В.В. Фазан // Духовные истоки воспитания [уч.-метод. сер.].– М., 2003. – С. 107 – 120.
Фазан В.В. Викладання педагогіки та педагогічної науки в Київській духовній академії на поч. ХVІІІ століття / В.В. Фазан // Вісник православної педагогіки. – К. : Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра, 2005. – № 1 – С. 31 – 34.
АНОТАЦІЇ
Вивчення педагогіки у вищих навчальних духовних закладах України (поч. ХІХ ст. – 20-і рр. ХХ ст.). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Полтавський державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка. – Полтава, 2009.
У дисертаційному дослідженні вперше виявлено й обґрунтовано теоретичні ідеї, науково узагальнено практичний досвід вивчення педагогіки у вищих навчальних духовних закладах України поч. ХІХ – 20-х років ХХ століття, виявлено й обґрунтовано теоретичні ідеї вивчення морального богослов’я і практики виховання. Науково розкрито динаміку процесу вивчення педагогіки у вищих навчальних духовних закладах України означеного періоду та визначено основні його етапи. Виявлено та охарактеризовано творчі постаті священнослужителів (архієп. А. Знаменський, архім. Платон, прот. П. Солярський, прот. І. Корольков); богословів та викладачів, авторів підручників і посібників з педагогіки (П. Блонський, С. Гогоцький, М. Демков, П. Євстаф’єв, К. Єльницький, М. Зайцев, М. Маккавейський, І. Малишевський, М. Олесницький, В. Певницький, К. Скворцов, П. Юркевич, І. Янишев), які: 1) розробляли теоретичні і практичні основи вивчення педагогічних дисциплін; 2) обґрунтували систему дидактичних принципів; 3) науково узагальнили досвід вивчення педагогіки; 4) визначали сутність основних педагогічних понять через специфіку духовної діяльності.
Проведене дослідження свідчить, що в дисертаційній роботі вирішено нове завдання – вперше виявлено й обґрунтовано теоретичні ідеї, науково узагальнено практичний досвід вивчення педагогіки у вищих духовних навчальних закладах України початку ХІХ – 20-х років ХХ ст. та визначено можливості їх прогностичного розвитку і використання в сучасних умовах модернізації вищої педагогічної освіти.
Проаналізовано ступінь наукової розробленості проблеми, схарактеризовано основні напрями наукових пошуків. Проблема є малодослідженою в зв’язку: а) з її фрагментарним вивченням, що було цілком зосереджено в руках учених-богословів, священнослужителів, випускників духовних академій, які трималися автономно щодо загального світського розвитку вітчизняної педагогіки, освіти і культури, окрім цього, праці духовенства в своїй більшості були заборонені; б) з радянським періодом, у якому проблема вивчення педагогіки у вищих навчальних духовних закладах майже не досліджувалася з огляду на специфіку становища церкви, її відокремленості від усіх типів загальноосвітньої і вищої школи; в) лише з початком науково-дослідницької і практичної діяльності з означеної проблеми в наші дні. У цьому контексті виділяємо три напрями. Перший напрям дослідження проблеми мав три стадії: перша – розкривала номенклатуру навчальних курсів, їх зміст, досвід і результати підготовки вихованців духовних академій; друга – доробок викладачів Київської та інших духовних академій (підручники, посібники, рекомендації з вивчення педагогіки тощо); третя – це законодавчі акти, офіційні керівні документи, статути, звіти, річні акти, що розкривали діяльність Навчального комітету при Святійшому Синоді. Другий напрям представлений переважно православною журналістикою та окремими дослідженнями переважно з історії православної духовної освіти, церкви чи духовних навчальних закладів. Третій напрям характеризується висвітленням педагогічного компонента духовної освіти, але суб’єктивно й епізодично. Кілька наукових статей цього напряму присвячені видатними діячами духовної освіти– богословам, священнослужителям, викладачам.
Визначено основні передумови вивчення педагогіки в духовних закладах освіти: а) становлення системи професійної богословської освіти; б) розвиток морального та пасторського богослов’я; в) виховний характер діяльності випускників духовних академій, яка вимагала спеціальних педагогічних знань; г) розвиток парафіяльних шкіл, що потребував від священиків і учителів знань, умінь і навичок з теорії та практики виховання й навчання, та ін.
Виявлено й обґрунтовано наукові ідеї вивчення морального богослов’я і практики виховання у вищих духовних навчальних закладах початку ХІХ – 20-х років ХХ століття: превалювання у вивченні педагогіки теорії виховання, у тому числі морального богослов’я; індивідуалізація впливів на вихованців; природовідповідність, всебічність і гармонійність виховання; недопущення фізичного і морального насильства у процесі виховання; відмова від покарань; взаємообмін теоретичними і методичними надбаннями богословів, викладачів духовних академій і світських учених-педагогів та ін.
Розкрито дидактичні принципи (міцності й наступності знань, зв’язку з життям, практичної спрямованості, індивідуалізації, відповідальності, самостійності, єдності навчання і виховання), зміст і категорії дидактики (процес навчання, зміст освіти, методи навчання, форми організації навчання); форми і види діяльності (розроблення циклів уроків, виховних вправ, завдань, підготовка і захист проектів, проповідей і виступів тощо) у процесі вивчення педагогіки в навчальних духовних закладах.
Науково обґрунтовано динаміку процесу вивчення педагогіки у вищих навчальних духовних закладах України означеного періоду, визначено основні його етапи: І (кін. XVІІІ ст. – 1817 р.) – вивчення педагогіки у структурі морального богослов’я, філософії, логіки, етики; ІІ (1817 – 1843 рр.) – розмежування наук, поділ педагогіки на історію педагогіки, теорію виховання, дидактику; ІІІ (1843 – 1860 рр.) – введення до навчального плану академій циклу педагогічних дисциплін; ІV (60 – 70-і роки ХІХ ст.) – розвиток педагогіки як християнсько-моральної і світської науки; V (70 – 90-і роки ХІХ ст.) – відкриття окремих кафедр педагогіки; VІ (початок ХХ – 20-і рр. ХХ ст.) – розвиток практичних аспектів вивчення педагогіки та її занепад. Етапи визначено на основі таких критеріїв: реальний стан вищої духовної освіти; зміст нормативних документів відомства духовної освіти; розвиток системи вищої духовної освіти у зв’язку зі світською освітою.
Виявлено та схарактеризовано творчі постаті священнослужителів (архієп. А. Знаменський, архім. Платон, прот. П. Солярський, прот. І. Корольков); богословів і викладачів, авторів підручників і посібників з педагогіки (П. Блонський, С. Гогоцький, М. Демков, П. Євстаф’єв, К. Єльницький, М. Зайцев, М. Маккавейський, І. Малишевський, М. Олесницький, В. Певницький, К. Скворцов, П. Юркевич, І. Янишев), які: 1) розробили теоретичні й практичні основи вивчення педагогічних дисциплін; 2) систематизували вимоги до виховання священнослужителя і богослова; 3) обґрунтували систему дидактичних принципів; 4) науково узагальнили досвід вивчення педагогіки; 5) визначали сутність основних педагогічних понять через специфіку духовної діяльності: “терпимість”, “доброчинність”, “милосердя”, “любов до ближнього”. Священнослужителі, богослови, педагоги, які працювали в духовних закладах, розробляли оригінальні підручники й посібники з педагогіки не лише для духовних академій, а й для світської системи освіти, вносячи в її зміст духовний і водночас особистісно-соціальний компоненти (М. Глубоковський, П. Євстаф’єв, М. Зайцев, М. Маккавейський, М. Олесницький, В. Певницький, П. Юркевич та ін.).
Теоретично узагальнено і доведено можливості прогностичного розвитку ідей і досвіду вивчення педагогіки у вищих навчальних закладах досліджуваного періоду. Про це свідчить розроблення і впровадження в Полтавському регіоні авторського курсу “Основи християнської педагогіки”, який вивчається: 7 років – у Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка, 4 роки – у Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка, 2 роки – у Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського, 6 років – у Місіонерській духовній семінарії УПЦ. У ході вивчення навчального курсу “Основи християнської педагогіки” майбутні педагоги оволодівають духовно-просвітницькою методикою навчальної і виховної діяльності, яка є одним із засобів індивідуально-особистісного ставлення до кожного вихованця, сприяє його духовно-естетичному самоствердженню, розумінню кожної дитини як найвищої цінності, неповторної особистості, умінню забезпечити демократичний стиль співробітництва і співтворчості з учнями. Дослідження змісту й структури вивчення педагогіки, методів, форм і видів організації навчально-виховного процесу у вищих духовних закладах означеного періоду дозволило розробити для загальноосвітньої школи і впровадити навчальні дисципліни: “Основи моральності”, “Основи духовної культури”.
Основні результати роботи свідчать про повне досягнення мети і виконання завдань дослідження. Це дозволило виділити подальші напрями наукових пошуків із проблеми: 1) становлення і розвиток змісту освіти в духовних навчальних закладах; 2) теоретичні та організаційно-методичні основи навчально-виховного процесу в духовних академіях; 3) теоретико-методичні основи підготовки майбутніх учителів до викладання курсів з морально-духовної проблематики згідно з Дорученням Президента України В. Ющенка № 1-1/657 від 8 липня 2005 року.
Публікації автора:
Статті в наукових фахових виданнях
Фазан В.В. Християнська педагогіка як засіб удосконалення освіти й виховання / В.В. Фазан // Зб. наук. пр. Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Серія “Педагогічні науки”. – Вип. 5 (38). Полтава, 2004. – С. 99 – 106.
Фазан В.В. Значення християнських цінностей для викладання педагогічних наук у вищих навчальних закладах України / В.В. Фазан // Зб. наук. пр. Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Серія “Педагогічні науки”. – Вип. 7 (46). Полтава, 2005. – С. 75 – 78.
Фазан В.В. Внесок вітчизняних педагогів у вивчення та викладання педагогічних дисциплін у Київській Духовній Академії / В.В. Фазан // Зб. наук. пр. Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Серія “Педагогічні науки”. – Вип. 6 (64). Полтава, 2008. – С. 270 – 280.
Фазан В.В. Ідея “Миру з ближнім” як умова християнського духовного виховання в духовній академії / В.В. Фазан // Гуманізація навчально-виховного процессу : зб. наук. пр. – Вип. ХLІІ / За заг. ред. проф. В.І. Сипченка. Слов’янськ, 2008. – С. –145-149.
Програми
Фазан В.В. Основи моральності: навчальна програма / В.В. Фазан // Вчення про Церкву – К. : Синодальний відділ релігійної освіти, місіонерства та катехизації Української Православної Церкви, 2003. – С. 53 – 55.
Фазан В.В. Основи духовної культури: навчальна програма / В.В. Фазан // Вчення про Церкву – К. : Синодальний відділ релігійної освіти, місіонерства та катехизації Української Православної Церкви, 2004. – С. 23 – 27.
